WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політична думка Стародавнього Сходу - Реферат

Політична думка Стародавнього Сходу - Реферат


Реферат на тему:
Політична думка Стародавнього Сходу
У стародавніх манускриптах немає і згадки про такі терміни, як "політична наука" та "політолог". Але відсутність цих слів аж ніяк не означає, що проблеми політики та політичного розвитку суспільства не цікавили тогочасних мислителів.
У працях китайських, індійських, грецьких "праполітологів" можна знайти численні думки щодо способів організації політичної влади, досягнення соціальної стабільності, поведінки вищих "політичних "менеджерів" та електорату".
Більше того, за останні 3-4 тисячі років існування як зорганізованої світової спільноти людство віднайшло не так уже й багато концептуальних моделей політичного розвитку та форм внутрішньої структурної побудови й організації суспільства.
Вам потрібні докази?
Пер пі ніж навести їх, спробуємо сформулювати одні й ті самі загальні політичні проблеми, що ними переймалися й переймаються мислителі всіх часів і народів.
o Що таке держава? Хто її створює: люди чи боги? Кому вона слугує: загальному благу чи можновладцям?
o Хто має керувати: спадковий монарх, демократично обраний уряд чи диктатор? Яким слід бути правителю?
o Які відносини мають бути між сторонами трикутника "держава - громадянське суспільство - людина"? їхні права та обов'язки?
o Що таке право: божественна данина, договір між громадянами, що має ранг закону, чи веління розуму?
o У чому суть справедливості? Що справедливо: рівність чи нерівність? Чи варто терпіти несправедливість?
Наскільки узгоджуються між собою політика й мораль?
Ці запитання поставали й поставатимуть перед людьми доти, доки існуватиме людство. З'ясуємо, які відповіді давали на них наші попередники за давноминулих і недавніх часів.
Політична думка Стародавнього світу, Середньовіччя та Нового часу
БЛИЗЬКИИ СХІД "Схід - справа делікатна". Це твердження з популярного колись кіно-фільму не таке вже й далеке від істини. Адже всі провідні світові релігії зародились на Сході, і ця частина Земної кулі справедливо може вважатись осередком духовності нашої цивілізації [112; 195].
Скептики можуть зауважити: мовляв, що ж спільного у політики й релігії? Здавалося б, небагато. Проте на початковому етапі становлення інституту держави, коли знання про витоки держави та влади ще не були узагальнені, їх основною формою були міфи, в яких виникнення влади пов'язувалося з богами. Наприклад, в одному з "Текстів пірамід" (2700-2400 pp. до н. є.) йдеться про те, що єгипетський фараон Пепі народився від шлюбу бога Сонця та смертної жінки, а отже, за версією авторів зазначених текстів, фараон є цілком правомірним "політичним спадкоємцем" бога.
Зауважимо, що аналогічно побудований міф про божественне походження Христа, причому є чимало підстав стверджувати, що ці базові політичні міфи взаємопов'язані. Справді, ізраїльський народ довго перебував у складі Давньоєгипетської держави і його ідеологи, безперечно, були ознайомлені із системою релігійно-політичних поглядів єгиптян.
Але й до християнства євреї сповідували релігію - іудаїзм. Виникнення та розвиток цієї релігійно-філософської системи висвітлено в Старому Завіті, що як складова увійшов до тексту священної книги християн - Біблії. Перші п'ять її книг - П'ятикнижжя Мойсея (Тора) - являють собою основний священний текст іудеїв, який докладно регламентує їхнє життя.
Лейтмотивом іудаїзму є теза: перед народом Ізраїлю нібито поставлені високі моральні вимоги, оскільки, мовляв, через нього Бог Старого Завіту благословить усі народи світу. Месія з коліна Давидова, за версією послідовників іудаїзму, прийде спокутувати гріхи людства й правити як Цар усіма народами.
Характерно, що протягом століть цей міф певними іудейськими колами, і не тільки ними, тлумачився насамперед не з морально-етичного, а з політико-ідеологічного погляду глобального панування євреїв у світі. Хоча природно було б зосередити увагу на спокутуванні гріхів людства, розглядаючи так зване Царство Боже не як державно-політичне утворення, а як духовний імператив.
Римляни вигнали іудеїв із Палестини 135 р. н. е., але іудаїзм не зник тільки тому, що єврейські громади існували тоді в багатьох країнах. Іудеї зазнавали певних переслідувань і утисків, довго не мали своєї держави, і логіка їхнього виживання потребувала відокремлення й внутрішньої самоорганізації щодо культури та релігії.
Іудаїзм - локальна релігія, що набула водночас світового значення як одна з основ християнства, а згодом стала основою сучасної політичної концепції глобалізму, що по суті спрямована на реалізацію ідеї домінування єврейського народу над усіма іншими народами світу.
З нагромадженням знань про політичне життя суспільства міфологічне тлумачення сутності останнього поступово раціоналізується. Цей процес знайшов відображення у формі зороастризму, який у VII ст. до н. є. був дуже поширений у Стародавній Персії. У Біблії згадуються царі-зороастрійці, які правили Перською імперією, зокрема Кір, Ахашверош, Дарій. Згідно з цим ученням виправдовувалася практика східного деспотизму, одноосібної влади правителя.
Проте не без підстав можна стверджувати, що засновник цієї релігії Спітама Зороастр, або Заратуштра (660-583 pp. до н. е.), запозичив ідеї іудаїзму. (Визнання єдиного Бога, пришестя Спасителя, воскресіння мертвих, Суд Божий та вічне життя.)
Після арабського завоювання зороастрійці зазнали жорстоких переслідувань і 717 р. н. є. переселилися до Західної Індії, переважно до Бомбея, де частково асимілювалися з місцевим населенням.
ІНДІЯ. Одну з найдосконаліших світоглядних систем дала Стародавня Індія.
Арійські племена, прийшовши до Індії (XV ст. до н. е.), аж до створення перших держав (VI ст. до н. є.) постійно боролися між собою та з місцевим населенням. Водночас у суспільстві посилювалася соціальна нерівність і відбувалося розшарування. Зрештою, ця епоха, названа
Loading...

 
 

Цікаве