WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політичні відносини і політична діяльність - Реферат

Політичні відносини і політична діяльність - Реферат

суперечностей.
За марксистською доктриною, антагоністичних суперечностей можна позбутися, лише ліквідувавши привілейований стан у процесі революції. Але тоді з'являється новий привілейований стан - і все починається спочатку. Отже, шлях революцій,
постійного насильства не найкращий. Набагато привабливішою є ідея еволюційного вичерпання антагоністичних та інших суперечностей, постійної модернізації суспільних відносин правовим, демократичним шляхом.
Розглянемо наступні базові категорії - суспільний (політичний) конфлікт, компроміс і консенсус.
Суспільний конфлікт
Суспільний (політичний) конфлікт - форма вияву суперечностей сторін, що пов'язана з відмінностями поведінки учасників суспільних процесів. Такий конфлікт може виникати в різних сферах і набирати різних форм. Це може бути конфлікт між суспільними станами (наприклад, робітничим і буржуазним), які протистоять один одному, між інститутами, створеними останніми для реалізації власних потреб та інтересів, і т. ін.
Багато фахівців тлумачать політичний конфлікт як протистояння різних політичних сил з тих чи інших питань.
Якщо пристати на такі позиції, політичний конфлікт постає як певний екстремальний стан політичного впливу різних інститутів, які представляють інтереси різноманітних великих суспільних груп. У таких випадках учасники конфлікту використовують майже всі свої резерви політичної активності, залучають до нього свою суспільну базу. Такий перебіг подій заважає функціонуванню суспільного цілого.
Правлячі групи не зацікавлені в різкому протистоянні суспільно-політичних сил, намагаються пом'якшити конфліктні ситуації через узгодження позицій і обмеження взаємних політичних вимог.
Отже, концепція створення механізмів розв'язання конфліктних ситуацій, яка може прогнозувати відкрите протистояння антагоністичних сил, суперечить марксистській концепції боротьби станів. Але, на нашу думку, не варто відкидати жодну із згаданих доктрин, навпаки, треба творчо використовувати набутий ними досвід розв'язання суспільних конфліктів відповідно до конкретної політичної ситуації.
Аналіз суспільного конфлікту дає змогу виокремити в ньому такі соціальні функції:
o розрядки напруженості;
o комунікативно-інформаційну, яка дає змогу краще розуміти один одного, а відтак зблизитися, маючи загальну платформу;
o стимуляції соціальних змін;
o переоцінки цінностей і норм;
o підсилення лояльності спільнот, консолідації суспільства;
o гарантії розвитку суспільства завдяки зіткненню протилежних інтересів, їх аналізу та виробленню шляхів вичерпання умов конфліктів.
Суспільний компроміс
Суспільний компроміс - порозуміння суб'єктів політики на основі взаємних по ступок, яке є характеристикою рівня розвитку суспільства, його політичної цивілізованості. Він може бути досягнений лише тоді, коли всі політичні сили, які беруть участь у конфлікті, "грають за однаковими правилами" і досягають угод щодо спірних питань через взаємні поступки. У противному разі конфлікт не можна розв'язати мирним шляхом, як наслідок - конфронтація, ворожнеча, революційне право правлячих кіл і т. ін.
Суспільний консенсус
Досягнення суспільного консенсусу (збігу в поглядах і діях суб'єктів політики) з тих чи інших питань є надзвичайно важливою проблемою для будь-якого суспільства.
Треба знайти такі механізми його досягнення, які б запобігали гострій конфліктній стадії політичного процесу. Для цього необхідно постійно працювати у двох напрямах:
o удосконалювати механізми виявлення та кристалізації суспільних настроїв, соціальних настанов і потреб;
o створювати механізми запобігання перетворенню неантагоністичних суперечностей (конфліктів) в антагоністичні і відповідні суперечності (конфлікти).
Перший напрям передбачає насамперед постійне вивчення громадської думки (моніторинг). Для цього потрібно регулярно проводити вибори, референдуми, опитування громадської думки з найважливіших питань суспільного життя, аналізувати соціальну інформацію, що надходить через державні канали інформації, засоби масової інформації, а також звернення громадян
до органів представницької, виконавчої та судової гілок влади. Найважливішу інформацію можна дістати з допомогою соціологічних і соціопсихологічних досліджень.
За чітко налагоджених технологій збирання й аналізування соціальної інформації, її вірогідності створюються об'єктивні умови для врахування реалій під час розв'язання суспільних суперечностей.
Сприяють цьому й відповідні суспільні інститути, які акумулюють соціальну інформацію, аналізують її та передають по щаблях ієрархії влади. Такими інститутами є представницькі та виконавчі органи, партійно-політичні, громадські, професійні структури та ін. При цьому не варто забувати, що окремі концепції розв'язання політичних суперечностей і конфліктів віддзеркалюють різні інтереси широкого спектра суспільних груп.
Отже, вибір суспільством конкретних способів розв'язання суперечностей і конфліктів залежить від рівня політичної культури, орієнтацій різних політичних сил і характеру політико-ідеологічної боротьби.
Суб'єкти політики (індивіди, соціальні групи, партії, народи, етноси, держави та ін.) у процесі політичних відносин об'єднуються в певні організаційні структури. Це дає їм змогу каналізувати певні суспільні інтереси через політичні відносини, а отже, утримувати певний баланс у функціонуванні політичної сфери суспільства, зокрема її невід'ємної складової - політичної системи.
Звідси й важливість соціальних функцій політичних відносин.
1. Об'єднувальна - полягає в поєднанні політичних структур (державних, місцевого самоврядування та суспільно-політичних) і політичної культури (політичної свідомості та стандартів політичної діяльності) в єдину політичну систему.
2. Координаційна - координує діяльність різних органів і організацій, що сприяє нормальному функціонуванню політичної сфери суспільства.
3. Соціально-політичного творення - сприяє оновленню організаційних структур і наповненню новим змістом суб'єктів політичного життя суспільства.
4. Діяльнісна - забезпечує функціональну активність політичної системи суспільства, її вдосконалення та збагачення форм і змісту політичної діяльності.
Список використаної літератури:
1. Матвиенко В. Я. Прогностика. - К., 2000.
2. Методы сбора информации в социологических исследованиях. Кн. 1,2. - М., 1990.
3. Миннибаев В. Политическая карьера провинциалов. - Казань, 1991.
4. Мурадян А. А. Двуликий Янус. Введение в политологию. - М., 1994.
5. Мухаев Р. Т. Политология. - М., 1997.
6. Мушинский В. Основные этапы развития советской политической системы // Сов. гос-во и право. - 1988. - № 9.
7. Наукові студії з політичної психології. - К., 1995.
8. Політологія / За ред. О. І. Семківа. - Л., 1993.
9. Політологія. Кінець XIX - перша половина XX ст. / За ред. О. І. Семківа. - Л., 1996.
10. Политический процесе: Основные аспекты и способы анализа / Под ред. Е. Ю. Мелешкиной. - М., 2001.
11. Политология для юристов / Под ред. Н. И. Матузова и А. В. Маль-ко. - М., 1999.
12. Політологія у схемах, таблицях, визначеннях / За ред. I. С. Дзюбка, I. Г. Онищенко, К. М. Левківського, 3. I. Тимошенко. - К., 1999.
13. Политическая культура: Теория и национальные модели. - М., 1994.
14. Полунин Б. Вице-президент США (Конституционный и фактический статус). - М., 1988.
Loading...

 
 

Цікаве