WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політика як суспільне явище - Реферат

Політика як суспільне явище - Реферат

влада. До неї прагнуть політичні сили, які відбивають інтереси тих чи інших соціальних груп суспільства.
Але якщо влада є самоціллю для певних політичних суб'єктів, це може спричинити серйозний конфлікт, оскільки суспільство не здатне нормально функціонувати, коли не враховуються інтереси інших політичних суб'єктів.
В окремі періоди історії боротьба за владу може виходити на перший план, однак після цього обов'язково настає період, коли сфера політики стає набагато ширшою і охоплює процеси функціонування та розвитку влади, впливу на економічні, соціальні, духовні процеси, що відбуваються в суспільстві.
Таким чином, констатуємо, що об'єктом політики в різних сферах суспільства є відносини соціальних груп із питань, життєво важливих для зазначених груп і суспільства взагалі, а та-
кож відносини між ними та державними інституціями. У першому випадку йдеться про такі поняття, як власність, влада, морально-етичні норми, у другому - форми й методи реалізації економічної, суспільної, соціальної політики тощо.
Суб'єктом політики можуть бути особистість, організація або суспільна група, які здатні творити політику й ініціювати істотні зміни в політичних відносинах. (Під творенням політики розуміють постійну й певною мірою самостійну участь у політичному житті відповідно до власних і суспільних інтересів, вплив на поведінку та стан інших суб'єктів.)
Здатність творити політику характеризують терміном політична суб'ектність, яка залежить від об'єктивних можливостей діяти (обмежених структурою політичних сил і рівнем розвитку суб'єкта) і суб'єктивних можливостей (мотивації, знань, умінь, послідовності дій).
Суб'єктів політики можна класифікувати за розглянутими далі ознаками.
1. Інтересом, який вони прагнуть реалізувати через політичну владу:
o громадянське суспільство загалом;
o соціальні, етнічні та конфесійні групи;
o окремі особистості.
2. Соціально-становою приналежністю:
o стани (робітничий, селянський тощо);
o політичні лідери (еліта) станів.
3. Соціально-професійною приналежністю:
o громадяни, які мають політичні права і не є професійними політиками;
o громадяни, котрі тимчасово професійно здійснюють політичну діяльність як обрані до представницьких, виконавчих або судових органів влади;
o громадяни, які професійно здійснюють політичну діяльність (теоретичну чи практичну);
o громадяни, які працюють у державно-адміністративному апараті, що репрезентує державу.
4. Належністю до організованих етноконфесійних груп:
o етнополітичні об'єднання та рухи (етносів, що домінують, чи національних меншин);
o конфесійно-політичні об'єднання та рухи.
5. Ступенем і мірою організованості:
o державні організації та інституції;
o політичні партії;
o громадсько-політичні організації, об'єднання, рухи;
o політичні блоки, фракції, угруповання.
Велика суспільна група стає суб'єктом політики за умов:
1) міцних внутрішніх зв'язків і єдності;
2) усвідомлення нею власного становища і спільних інтересів, а відтак відчуття самобутності, співдружності, ідентифікації з групою, внутрішньої солідарності і т. ін.;
3) організації, тобто координації керівними центрами поведінки та дій окремих територіальних, галузевих угруповань, течій, вікових, статевих, професійних та інших категорій.
Марксистська доктрина розглядала суспільне значення діяльності та сфери впливу індивідів і організації як віддзеркалення певного рівня самосвідомості й організованості великих суспільних груп, їхньої інтеграції, зв'язків конкретних людей і колективів з великою суспільною групою, а також співвіднопіення сил між різними групами (станами, верствами, національностями тощо).
В інших концепціях домінує, як правило, погляд, що зосереджується на особистості. Остання вважається реальним суб'єктом політики, а колективні форми діяльності та впливу розглядаються як сукупність або сумарний вектор індивідуальних дій.
У формально-інституціональних концепціях вирішальна роль відводиться політичним організаціям та інститутам - державним органам, партіям, об'єднанням, еліті, керівним групам. Свідомість суспільних груп тут розглядається як результат діяльності організацій та їх керівників, а маси - як об'єкт управління соціальними інститутами.
Отже, на цих підставах можна зробити висновки про неоднакову суспільну "вагу" різних суб'єктів політики. Зрештою, це зрозуміло. Надто нерівнозначними за функціями, роллю та формами участі в політичній діяльності є держави, народи, стани, партії, рухи, профспілки, політичні лідери та звичайні громадяни. Крім того, потрібно враховувати роль суб'єктів різного рівня організаційної ієрархії (соціальних інститутів, великих і малих груп, індивідів), різний рівень політичної суб'єктності або впливовості сил, які діють на одному й тому самому рівні. Загально-
відомо, що є провідні суспільні групи, більш і менш впливові ста-ни, рухи, партії, лідери і т. ін.
Глибше осмислити поняття політики спробуємо через розгляд її структури (рис. 2).
Рис. 2. Структура політики
Проаналізувавши змістовне та структурне наповнення терміна "політика", маєм підстави рухатися в напрямі типології та функції політики.
3.3. Типологія і функції політики
Багатогранний і складний світ політики можна розглядати з різних поглядів. Відповідно до цього вимальовується орієнтов-на типологія політики:
o політика як наука - тою мірою, наскільки вона пов'язана із знаннями, ідеями, концепціями і доктринами, що реалі-зуються у житті;
o політика як установки, інтереси, цілі різноманітних полі-тичних інститутів, соціальних груп і т. ін.;
o політика як практична діяльність суб'єктів політики по реалізації певних моделей, програм, напрямів діяльності;
o політика як участь у справах держави, вплив на владу різних політичних сил (суспільно-політичних блоків, орга-нізацій, рухів, політичних партій, громадян, груп тиску);
o політика як відносини соціальних суб'єктів з погляду організації та реалізації державної влади;
o політика як узгодження і регулювання соціальних інтересів суб'єктів політики, забезпечення балансу та рівноваги цих інтересів на основі досягнення компромісів між різними класами, етносами, групами та ін.
o політика як управління політичною сферою суспільства в контексті концепції "мистецтва можливого" тощо.
Список використаної літератури:
1. Грамши А. Искусство и политика. - М., 1991.
2. Гуго Гроций де Гроот. О праве войны и мира. - М., 1956. - Т. 1-3.
3. Гурне Б. Державне управління. - К., 1993.
4. Давид Р. Основные правовые системы современности. - М., 1988.
5. Дай Т. Р. Демократия дляэлиты. - М., 1984.
6. Даниленко В. И. Современный политологический словарь. - М., 2000.
7. Дашкевич Я. Національна самосвідомість українців на зламі 16-17 ст.: Підсумки, джерела, методи дослідження // Сучасність. - 1992. - № 3.
8. Дегтярев А. А. Методы политологических исследований // Вестн. МГУ. Сер. Политические науки. - 1996. - № 6.
9. Демидов А. И., Малько А. В. Политология в вопросах и ответах. - М., 1998.
10. Дубов И., Пантелеев С. Восприятие личности политического лидера // Психол. журн. - 1992. - Т. 13, № 6.
Loading...

 
 

Цікаве