WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Метолологічні принципи політології - Реферат

Метолологічні принципи політології - Реферат

років XX ст. відбувається реідеологізація політології як реакція на надмірну технізацію суспільного життя.
Однак це зовсім не означає, що методологія позитивізму себе абсолютно вичерпала. Йдеться лише про корекцію курсу, і не більше.
Водночас набуває популярності досить продуктивний політи-ко-культурний підхід, запропонований Г. Алмондом, С. Вербою [6; 246; 247; 248] та іншими представниками цієї методологічної течії. її можна схарактеризувати як поєднання методів соціології, соціокультурології, етнопсихології та новітніх методів дослідження соціальних і політичних настанов людей з метою досягти єдиного міждисциплінарного підходу.
Закінчуючи аналіз провідних методологічних ліній, що домінували й донині існують у сучасній політології, назвемо класово-корпоративну (марксистську) концепцію та концепцію методологічного індивідуалізму. Перша з них спрямована на дослідження масових явищ, друга - на атомізований підхід (раціональний вибір).
Напевне, істина перебуває на перехресті цих методологій, у поєднанні позитивних аспектів цих напрямів дослідження політичної сфери суспільства.
Методи політологічних лослілжень
Ознайомившись з методологічними принципами політології (див. підрозд. 4.1.), перш ніж перейти до питань методики політологічного дослідження, маємо з'ясувати, чим же відрізняються поняття "методика" й "методологія".
І хоча нерідко принципової різниці між ними не помічають, вона все ж таки є, і досить істотна. А спільного між ними приблизно стільки ж, скільки між поняттями "техніка" та "технологія".
Отже, під методикою політологічного дослідження розумітимемо арсенал аналітичних методів вивчення й аналізу певних аспектів функціонування політичної сфери суспільства. А під
методологією - сукупність пізнавальних принципів дослідження, що є фактично технологією використання цих методів. Ця технологія має бути концептуально та ідеологічно вибудованою, об'єднувати методи політологічних досліджень з методами, процедурами й процесами, технічними прийомами та засобами дослідження, аналізу, перевірки й оцінювання здобутих даних.
Отже, методологія політичної науки є, по суті, певним способом організації дослідження на базі використання конкретно визначеної політологічної техніки.
Методика й методологія політологічних досліджень визначаються, з одного боку, складністю об'єкта і предмета дослідження (політичної сфери та її компонентів), з другого - міждисциплінарним характером самої політичної науки.
З огляду на складність об'єкта та предмета політології, "родинних" зв'язків науки про політику із суміжними суспільними дисциплінами (правом, політичними філософією, соціологією, психологією, економією, географією, історією, герменевтикою, етнографією, екологією, антропологією, демографією та ін.), достатньо логічним виглядає висновок щодо використання політологією майже всіх методів з широкого арсеналу суспільних наук.
Умовно методи політології можна поділити на такі групи. І. Загально логічні: аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, моделювання.
II. Теоретичні: мислений (у думці) експеримент, математична формалізація, аксіоматичний метод, гіпотетичний перехід від абстракції до конкретності та ін.
III. Соціологічні: соціально-політичний експеримент, вивчення документів (контент-аналіз), анкетування (очне і заочне - поштове, пресове, аудіовізуальне, електронне), інтерв'ю, експертне опитування, спостереження (польове, лабораторне, випадкове), вивчення соціальних настанов .
IV. Соціально-психологічні: соціально-психологічний експеримент, спостереження, вивчення документів (контент-аналіз), соціометричне опитування, тестування, пікалірування.
V. Порівняльно-історичні: історичного опису, конкретного аналізу, порівняльний, періодизації, хронологічний, ретроспективний, прогностичний та ін.
VI. Емпіричні (біхевіористичні): практичний експеримент, аналіз статистичного матеріалу, конкретне моделювання.
VII. Системно-функціональні: декомпозиція, композиція, інс-титуціональний та функціональний методи, структурно-функціональний аналіз.
VIII. Діяльнісні (теорії політичних рішень): раціональний, послідовних порівнянь, зміпіано-скануючий, теорії груп.
Зрозуміло, що загальнологічні та теоретичні методи використовуються на рівнях насамперед політико-філософського та конкретно-теоретичного аналізу, решта - переважно на емпіричному й певною мірою - на конкретно-теоретичному рівні політологічних досліджень.
Розглянемо особливості використання деяких із цих методів у сучасних політологічних дослідженнях.
Загально логічні методи
До них належать такі методи, як аналіз, синтез, абстрагування, узагапьнення, дедукція, аналогія, моделювання. Вони є універсальним інструментарієм дослідження політичних явищ, суб'єктів і об'єктів політики.
До них належать передусім уявний експеримент, математична формалізація, аксіоматичний метод, гіпотетичний перехід від абстракції до конкретності, метод історичного опису і т. ін.
Напевне, надзвичайно важко створити політичну науку, яка містила б узагальнення універсальної значущості. Отже, говорити, зокрема, про повну математичну формалізацію політичних процесів було б некоректно. Правомірно лише робити вірогідні, стохастичні узагальнення, певні прогнози на кшталт: деякий політичний феномен може існувати з певною вірогідністю за наявності певних конкретних умов.
Загальнологічні та теоретичні методи є універсальним інструментарієм будь-якого, у тому числі політологічного, наукового дослідження. Вони використовуються переважно на рівні політико-філософського аналізу, предметом якого є загальні методологічні засади, гіпотези, положення і т. ін.
Порівняльно історичні методи
Порівняльно-історичні методи да-- ють змогу вивчати політичні події та явища, пов'язуючи їх з історичними умовами, а також якісними змінами на різних етапах розвитку. Ці методи потрібні для аналізу подій і явищ, що періодично повторюються в історії, для порівняння генетично споріднених політичних процесів, які відбуваються в певній історичній ситуації, але за походженням прямо не пов'язані.
Користуючись цими методами, можна узагальнювати сучасний та історичний досвід політики, виявляти об'єктивні закономірності розвитку порівнянням окремих етапів і періодів політичного процесу.
Наприклад, проблемно-хронологічний метод передбачає поділ певної доволі широкої теми на окремі вузькі проблеми, що розглядаються в хронологічному порядку. А метод ретроспективного аналізу політичних явищ сприяє розвитку прогностичного потенціалу політології, оскільки ця функція тісно пов'язана з умінням робити об'єктивні висновки з попереднього та сучасного розвитку, краще усвідомлювати його закономірності.
Порівняльні методи мають найдавнішу історію використання з усіхметодів науки про політику. Порівняльними методами користуються тоді, коли не вдається провести експеримент чи опитування або необхідно безпосередньо спостерігати за політичними явищами та процесами.
Особливістю цих методів є зіставлення двох чи більше політичних об'єктів (або їх частин), що мають схожі характеристики.
Використання
Loading...

 
 

Цікаве