WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Громадянське суспільство - Реферат

Громадянське суспільство - Реферат

класифікації партій є досить умовними. У кожному конкретному випадку потрібно роз-
глядати характеристики партій окремо, особливо коли йдеться про партійно-політичні структури, які щойно стали на шлях формування та інституціоналізації.
Функції партій у політичній системі
Основні функції політичних партій полягають у здійсненні зв'язків між суспільством і державою, інтеграції інтересів різних соціальних груп населення, виробленні альтернативних політичних програм розвитку суспільства, політичних структур і технологій (виборчих систем, структур влади, підготовки кадрів для політичної і правлячої еліти і т. ін.).
Багатопартійність є цивілізованим механізмом узгодження інтересів різних суспільних груп, підходів, поглядів, мобілізації громадян на легітимізацію (узаконення) політичного ладу і т. ін.
Суспільно-політичні організації та рухи
Специфічною формою політичної активності громадян є суспільно-політичні організації та рухи, які відрізняються метою, способами її реалізації, ідейними та доктринальними засадами.
Суспільні організації виникають тоді, коли кілька осіб об'єднуються і між ними встановлюються певні зв'язки. Слід зазначити, що такі організації громадян формуються передусім як інструмент реалізації потреб та інтересів цих громадян. Отже, природна потреба людей в об'єднаннях є наслідком спільності їхніх соціальних статусів (станів) і т. ін.
Політологія виявляє свій особливий інтерес до недержавних або неурядових суспільних організацій, які мають постійні (стабільні) риси та характеристики й певну самостійність у діях. Діяльність таких організацій тісно пов'язана із впливом на центри прийняття політичних рішень.
Людина, яка є членом суспільної організації, має дотримувати прийнятих у ній правил поведінки. Кожному членові організації належить відігравати відповідну соціальну роль.
Отже, у разі потреби організація може вимагати від свого члена:
o підпорядкування власних інтересів суспільним, навіть якщо він особисто голосував проти прийняття певного рішення;
o провадження діяльності, в необхідності якої він не переконаний;
o пристосування до звичаїв і традицій організації (уніформи, зразків поведінки, специфічної мови тощо).
Виконання цих вимог сприяє вихованню почуття єдності, зміцненню зв'язків, безперервності функціонування певної спільноти.
Суспільні організації є вагомими чинниками суспільних перетворень, упорядковують суспільне життя. Застій в їх діяльності позначається на функціонуванні всього суспільства, знижує ефективність його функціонування.
Організація як форма суспільних зв'язків є певною системою відносин, інститутів, засобів громадського контролю, об'єднує індивідів, групи, колективи завдяки існуванню системи цілей, сприяє зміцненню, розвитку й виявленню потреб та інтересів своїх членів.
Класифікуючи суспільні організації, бажано враховувати такі критерії:
o особливості організацій, які мають певні стосунки з центрами прийняття політичних рішень;
o функції, які вони виконують стосовно інтересів своїх членів;
o функції, які вони виконують щодо системи влади в державі.
За видами діяльності суспільні організації поділяються на такі групи:
o професійні;
o економічні (спілки підприємців, кооператорів, селян, товаровиробників, обдурених вкладників та ін.);
o конфесійні (католицькі, православні, мусульманські, іудейські, масонські та ін.);
o культурологічні та освітянські (товариства "Просвіта", любителів української, російської, єврейської мов та ін.);
o спортивні, туристичні, тверезості й здоров'я та ін.;
o наукові, науково-технічні (спілки викладачів, науковців, інженерів, енергетиків та ін.);
o оборонні (аероклуби, мотоклуби);
o національні (товариства російської, єврейської, польської культур та ін.);
o екологічні ("Зелений світ", "Грінпіс" та ін.).
Суспільно-політичні рухи відрізняються від суспільних організацій, як правило, відсутністю фіксованого членства, хоча це й не є провідною характерологічною ознакою. Як приклади можна навести такі об'єднання, як Комуністичний, Соціалістичний, Християнсько-демократичний Інтернаціонал и. А скажімо, під національно-визвольним рухом можуть розглядатися політичні сили глобального рівня.
Згадані рухи властиві індустріальному суспільству, мають зовнішній характер. Проте існують рухи, які є складовою політичної системи держави. Йдеться про суспільно-політичні рухи постіндустріальних і посттоталітарних суспільств.
В останньому випадку суспільно-політичні рухи постають як перехідні форми об'єднання громадян, які протидіють тоталітаризмові в особі монопольно правлячої партії (по суті - еліти). Надалі вони мають тенденцію до дезінтеграції, втрачають свій вплив, водночас створюючи умови для формування багатопартійної системи. Саме такий шлях пройшли "Солідарність" (Польща), Демократичний форум (Угорщина), "Саюдіс" (Литва), Союз демократичних сил (Болгарія), "Демократична Росія" (РФ), Народний рух України (Україна) та ін.
Суспільні рухи, які об'єднують на основі однієї-двох ідей політичні сили, що стоять на різних політичних та ідеологічних платформах, не можуть існувати впродовж тривалого часу.
З досвіду знаємо, що здебільшого вони перетворюються на партії, оскільки нові завдання потребують чіткішої організації діяльності. Зважаючи на це, бажано вивчати суспільно-політичні рухи з погляду теорії мобілізації ресурсів, тобто як організацію, яка має певні внутрішні та зовнішні ресурси розвитку.
З позиції соціальної психології суспільно-політичні рухи досліджуються через вивчення психологічної мотивації участі громадян у їхній діяльності, прагнення певних груп людей досягти вищого соціального статусу.
Теорія колективної поведінки аналізує суспільно-політичні рухи як форми колективної діяльності в умовах правової держави. Остання мусить забезпечити розв'язання соціальних конфліктів, не руйнуючи наявного суспільного ладу.
Оскільки суспільно-політичні рухи, на відміну від партій, важко класифікувати відповідно до політичної ідеології (консерватизму, лібералізму, соціал-демократії, марксизму-ленінізму та ін.), наприклад, Е. Гідденс запропонував таку типологію:
o трансформативні рухи, спрямовані на радикальні зміни в суспільстві;
o реформаторські рухи, пов'язані з модифікацією теперішніх порядків;
o рухи порятунків, наприклад релігійні, які прагнуть спасіння людини від гріха і т. ін.;
o альтернативні рухи, які зосереджуються на усуненні негативних рис, звичок, наприклад рух за здоровий спосіб життя, проти наркоманії.
Суспільно-політичні рухи, на думку Є. Вятра, проходять такі стадії розвитку.
1. Постає суспільна потреба в соціальних змінах, яка веде до контактів найактивніших індивідів іформування ініціативної групи.
2. На основі об'єднання індивідуальних прагнень формуються програмні засади, платформи, доктрини.
3. До політичної діяльності залучаються широкі кола прихильників, покликані реалізувати завдання суспільно-політичного руху.
4. Спадає активність руху, коли цілі досягнено або виявилося,
Loading...

 
 

Цікаве