WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Регіональні напрямки й особливості геополітичної стратегії та зовнішньої політики України Євроатлантичний вектор - Реферат

Регіональні напрямки й особливості геополітичної стратегії та зовнішньої політики України Євроатлантичний вектор - Реферат

інтегруватися в європейські економічні та політичні структури і структури безпеки. Для Сполучених Штатів Україна - лише один з інструментів у великій геополітичній грі з РФ.
Серед аналітиків України, і не тільки України, є популярною теза про те, що зближення України і США відбувається тільки тоді, коли відносини РФ та США погіршуються, і навпаки. Водночас можна і заперечувати проти цієї тези.
Проте не викликає сумніву, що головним призначенням України як інструмента політики США сьогодні насамперед є використання її для маніпулювання РФ. Так, Г. Кісінджер і Зб. Бжезинський, відзначаючи важливу роль України для США, розглядають наслідки появи й існування незалежної України через призму стосунків з РФ. Зб. Бжезинський писав: "Її (незалежної України) поява є однією з трьох найбільш важливих геополітичних подій ХХ сторіччя, оскільки вона ознаменувало кінець імперської Росії"1. Г. Кісінджер визнавав роль України для США "критично важливою", бо "...після проголошення реформ Росія продовжує давати силу підстав для сумнівів у реальній здібності цієї країни та її керівників відмовити ся від експансіоністських традицій минулого" 2. Уся "сіль" маніпулювання США РФ полягає в тому, щоб, вигравши "холодну війну" і підірвавши імперську суть Російської Федерації, не дати останній втратити свій вплив у Європі й Азії. Адже Європа з ЄС і Азія з КНР - це два найважливіших геополітичних театри, де Сполучені Штати мають бути гравцями, відстоюючи своє нинішнє і майбутнє світове домінування.
Таким чином, США - це сьогодні єдина у світі держава, яка реально здатна здійснювати і здійснює багатосторонній прямий і непрямий (через міжнародні організації, Європу, Японію, навіть РФ тощо) вплив на Україну. Цілком логічно стверджувати, що стратегічне партнерство з такою - єдиною у світі - державою має стати пріоритетом номер один у зовнішній політиці Української держави. І саме завдяки унікальним можливостям і ролі США першорядність трансатлантичного пріоритету не тільки не буде суперечити генеральний лінії України на проведення "сильної" регіональної політики, а й сприятиме їй.
У геополітичному плані Україна має визначитися як гравець на боці США в Європі. Проте це ніяк не виключає необхідності підтримки і всестороннього розвитку рівноправних взаємовигідних відносин з РФ. Переслідуючи у відносинах з РФ інтереси зміцнення внутрішнього становища, не треба забувати про зворотній вплив українсько -російських відносин (і навіть самого факту існування України як незалежної держави) на процеси в РФ. Як підкреслює відомий німецький політолог Карл Гроббе, "орієнтована на Захід Україна могла б стати ... джерелом поширення стабільності в інші "проблемні" регіони колишнього СРСР. Це було б вигідно Росії".
Україна - справді життєво важливий фактор формування нової геополітичної потуги на терені колишнього СРСР. РФ розуміє це й активно намагається перетягти Україну на свій бік. І що найважливіше, постійно переграє США, які завжди запізнюються. Поки США дискутували питання про заморожування допомоги Україні і сприяли блокуванню нових міжнародних кредитів, РФ активно й систематично нарощувала свою присутність в Україні й намагалася встановити прямий чи опосередкований контроль над усіма стратегічно важливими підприємствами і сферами виробництва. Причому навіть тоді, коли це сьогодні для неї економічно збитково. Це стосується і нафтогазових транспортних магістралей, і стратегічно важливих об'єктів промислового виробництва, і ключових об'єктів військово-промисло вого комплексу. Посилюється тиск РФ з метою втягування України в тісне військово-технічне співробітництво з країнами Ташкентського пакту. Особливо тривожними є спроби проникнення РФ в інформаційний простір України. На якомусь етапі ці процеси можуть набути незворотного характеру. Президент Польщі О.Кваснєвський (Жешув, травень 1998 р.) був абсолютно правий, коли заявив, що залишилося дуже небагато часу, щоб допомогти Україні.
1 Зб. Бжезинський. Україна має стати європейською державою: Виступ при отриманні нагороди Антоновичів у Києві 2 липня 1992 р. // Сучасність, 1992. - № 9. - С. 125.
2 Г.Кіссінджер. Дипломатія. - М.: Ладомир, 1997.
Сьогодні одним з найгостріших питань для РФ є її територіальна цілісність. За кількістю населення вона значно поступається всім сусіднім країнам у ключових регіонах, які вона намагається збалансувати. Стан держави ускладнюється політичною та соціальною нестабільністю, замішаною на економічній кризі. Державні інституції РФ досить слабкі. Збройні сили, як відзначив міністр оборони І. Сергєєв, є боєготовими "місцями" . Інститут оборонних досліджень ("Инобис") Російської Федерації відверто рекомендує Раді оборони держави зробити тактичну ядерну зброю основою оборони РФ. Але застосування ядерної зброї проти сусідів (бо йдеться про тактичну зброю) є самогубством для країни, в якій ще до початку війни управління державою значною мірою розладнано.
Таким чином, за таких обставин запорукою територіальної цілісності РФ може бути не її нинішній потенціал (який є недостатнім), а наявність системи безпеки від Ванкувера до Владивостока. Незважаючи на безодню, що розділяє НАТО і РФ, реалії життя штовхають обидві сторони до зближення. Зб. Бжезинський писав про зростаючий економічний потенціал КНР як про мотив - передусім для РФ - такого зближення.
"Американський" вектор політики України не може не бути пов'язаний з політикою щодо НАТО. Сьогодні НАТО ще не перетворила ся на всеєвропейську систему безпеки. А супротивників - СРСР і Варшавського договору - вже не існує. Не викликає сумніву, що і програма Партнерства заради миру і розширення Альянсу на Схід булоініційовано і просунуто США, бо альтернативою для НАТО було її згортання. США пішли на розвиток НАТО насамперед заради того, щоб утриматися в Європі в політичному сенсі за умов, коли зміцнення Європи, що інтегрується, створює для Сполучених Штатів відштовхуючий ефект. Таким чином, НАТО відіграє сьогодні роль "якоря" для політичної (в тому числі й військової) присутності США в Європі. Якщо це так, то зближення України з НАТО рівнозначне її зближенню із США. Тому є слушними рекомендації фахівців, які наполягають на тому, що Україна має проводити більш визначену політику щодо НАТО.
За будь-яких обставин стратегічне партнерство України і США, якщо воно є таким, повинно бути наповнене не деклараціями, а реальними справами. Україна вже внутрішньо дозріла до реформ на всіх рівнях. Потрібен лише поштовх. Важко не погодитися з позицією Заходу, що потрібні реформи, а не розмови про реформи. Але для реформ потрібні гроші. На Заході ці гроші є і вони можуть бути надані як кредити. Інакше реалізація так званого "білоруського сценарію" стане цілком імовірною.
Не викликає сумніву, що втрата Білорусі була однією з найбільших стратегічних помилок Заходу після закінчення "холодної" війни. Білорусь мала демократичний уряд і шукала допомоги та підтримки Заходу, проте так і не отримала їх. У результаті Білорусь була фактично втрачена для Заходу.
У випадку з Україною наслідки будуть значно серйозніші, беручи до уваги її можливу роль у трансформації РФ в нову імперію.
Потрібна активніша підтримка Заходу, і зокрема США, зусиль України щодо диверсифікації джерел енергопостачання і забезпечен ня транспортування хоча б частини потоку каспійської нафти через її територію. Це, до речі, економічно більш вигідний шлях і альтернативний російському.
Адже для України

 
 

Цікаве

Загрузка...