WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Регіональні напрямки й особливості геополітичної стратегії та зовнішньої політики України Євроатлантичний вектор - Реферат

Регіональні напрямки й особливості геополітичної стратегії та зовнішньої політики України Євроатлантичний вектор - Реферат

до інтеграції та двосторонніх відносин (коли кількість подій, поїздок та візитів, підписаних угод затіняє їхню практичну віддачу, коли політичний символізм відволікає увагу від конструктивності та корисності співпраці) повинен змінитися інтенсив ним підходом . Розпочати таку "оновлену" діяльність можна було б на кількох пріоритетних напрямках:
1. Розробка національної стратегії європейської інтеграції. Така стратегія мала б стати планом дій, що чітко визначає повноваження й відповідальність тих чи інших органів, їхню підзвітність тощо. Основною метою стратегії відповідно до Указу Президента Кучми від 11.06.98 № 615 "Стратегія інтеграції України до ЄС", можна було б вважати внутрішню адаптацію України до європейських реалій, перетворення інтеграції на потужний генератор внутрішніх змін у державі.
Для вироблення дієвої національної стратегії з чіткими пріоритетами та реально очікуваними результатами Україна має ревізувати всі інтеграційні аспекти та виокремити серед них життєво важливі. Державні ресурси, яких завжди обмаль, повинні бути сконцентро вані на вирішенні першочергових завдань. Для кожного з таких завдань слід розробити власну міні-стратегію, що забезпечила б досягнення поставленої мети, а не саме її декларування, як це прийнято нині.
2. Досягнення сумісності цінностей, норм і принципів внутрішнього політичного та соціального життя України з нормами та принципами євроспільноти . У зв'язку з цим можна говорити про:
· демократизацію процесу прийняття державних рішень (через перенавчання чиновників, створення умов для ефективної діяльності ЗМІ та недержавних інституцій по контролю за процесом підготовки та реалізації рішень);
· досягнення загальнонаціонального політичного консенсусу щодо основних напрямків європейської політики України;
· створення механізмів громадського контролю за державними інституціями;
· проведення широкої навчальної кампанії для учнів шкіл та студентів (з підготовкою спеціальної літератури), націленої на пояснення переваг та необхідності інтеграції в європейську спільноту;
· налагодження молодіжного обміну на основі існуючих європейських моделей;
· вироблення державної політики навчання українських студентів/фахівців за кордоном з метою акумулювання конкурентоспроможного інтелектуального потенціалу нації;
· організацію скоординованої довготермінової "рекламної євро-кампанії", що, при вмілому використанні законів пропаганди та впливу на масову аудиторію, мала б на меті призвичаїти суспільство до вигідності та невідворотності інтеграції.
3. Пошук стратегічного партнера серед європейських держав. Як це не парадоксально, але головним лобістом України в Європі, особливо у євроатлантичних структурах, виступають Сполучені Штати Америки. Однак, беручи до уваги зростаючий політичний та економічний вплив ЄС у світі, прагнення європейців перебрати на себе лідерство у врішенні проблем безпеки континенту, розвиток конфлікту інтересів між Європейським Союзом та США, особливо у випадку успішного проекту з введення "євро", американська підтримка досить скоро перестане задовольняти ключові потреби України в Європі. "Європеїзація" українського лобі на континенті могла б розпочатися у сферах:
· інтенсифікації політичного співробітництва з країнами Західної Європи, заснування широкомасштабних діалогів експертів і науковців, які б сприяли зближенню політичних еліт України та Західної Європи;
· активної участі України в дискусіях щодо нової Стратегічної Концепції НАТО і ролі НАТО в Європі з акцентуванням уваги на посиленні європейського крила Альянсу;
· поглиблення діалогу з ЄС та ЗЄС у сферах зовнішньої політики та політики безпеки, оскільки саме ці інституції визначати муть майбутнє політики безпеки на континенті;
· поглиблення регіональної співпраці (зокрема між прикордон ними регіонами) та лідерство в ефективному розв'язанні регіональних конфліктів;
· реалізації проекту "Європейського стратегічного транспортного літака". Цей проект мав би отримати належну державну підтримку і символізувати здатність України виконувати складні високотехнологічні завдання. До того ж успіх проекту означав би послаблення залежності європейців від стратегічної транспортної авіації США. Особливо привабливим новий літак видаватиметь ся країнам - учасникам Єврокорпусу, що вже має досвід використання українських "АНів" у стратегічних маневрах.
4. Створення умов для залучення європейських інвестицій. Цей напрямок, очевидно, вимагатиме найбільших зусиль, оскільки йдеться про кардинальні зміни умов українського економічного життя. Доки такі умови не створено, варто було б подумати про міждержавний патронаж інвестицій, про заходи запобігання зловживанням чиновників, які обслуговують іноземні інвестиції в Україні.
Водночас, Україна могла б активніше долучатися до стратегічних європейських проектів, таких як, приміром, "Трансєвропейські мережі" (розвиток комунікаційних систем континенту). Стратегічним інвестиційним партнером України могла б стати передусім Федеративна Республіка Німеччина, що має життєво важливі економічні інтереси у країнах Центральної та Східної Європи.
Рівень та інтенсивність співробітництва України з державами Західної Європи є інтегральним показником наявності чи відсутності у керівництва країни політичної волі продовжувати політику європейсь кої інтеграції, проводити економічні та політичні реформи, впроваджувати в життя демократичні норми та принципи.
Важливо також перетворити співпрацю із західноєвропейськими країнами на дієвий засіб забезпечення одного з найважливіших національних інтересів держави - виживання у конкурентному міжнародному середовищі та забезпечення добробуту і безпеки народу.
б) США і Канада
Після розвалу Союзу РСР й утвердження фактично монополярної структури світу головним геополітичним пріоритетом Заходу стало закріплення перемоги, консолідація і глобальне поширення західних цінностей, демократичних принципів й інституцій, ліберально-демо кратичної ідеології. Характерно, що серед основних геополітичних пріоритетів євроатлантизму і насамперед США поряд із заходами щодо стабілізації і поширення традиційних ліберально-демократич них цінностей та інституцій присутні досить жорсткі й прагматичні настанови на обмеження впливу суперників і зміцнення стратегічного потенціалу на регіональному і глобальному рівнях. Першорядне значення приділяється також стратегічному, політичному й економічно му зміцненню Римленду. Цим пояснюються і поточна діяльність з метою поширення НАТОна Схід, і плани щодо залучення до ЄС країн ЦЄ і Балтії, і надзвичайна важливість у геополітичному плані позиції України, і стурбованість Заходу політичними й економічни ми орієнтирами Закавказзя та Центральної Азії.
У фундаментальній доповіді "Національні інтереси США" (1995), підготовленій Гарвардським університетом, компанією "РЕНД Корпорейшн" і низкою інших аналітичних центрів США, одним з життєво важливих інтересів США на ХХI століття проголошується недопущення перетворення РФ в регіонального гегемона Євразії, ворожого США. До зони надзвичайних інтересів США включені також Україна і країни Балтії. При цьому підкреслюєть ся виключна важливість відвертання агресії, тиску чи шантажу Росії щодо цих країн.
В іншому основоположному документі "Стратегія національної безпеки на нове століття", підписаному Президентом Клінтоном у травні 1997 р., наголошується, що незалежність, суверенітет і
Loading...

 
 

Цікаве