WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Авторитарний режим - Реферат

Авторитарний режим - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Авторитарний режим
ПЛАН
1. Поняття авторитарного режиму, головні особливості
2. Окремі риси авторитаризму
3. Сильні і слабкі сторони авторитаризму
Висновок
Використана література
1. Поняття авторитарного режиму, головні особливості
Авторитарний режим не є настільки різким у крайніх, реакційних проявах, як тоталітарний режим. Він поєднує в собі риси тоталітарного і демократичного режимів.
Як і демократичний режим, він зберігає автономію особи і суспільства в сферах, що не належать до політики; не намагається радикально перебудувати суспільство на ідеологічних засадах; допускає економічний, со-ціальний, культурний, а частково й ідеологічний плюралізм; не прагне ввести планове управління економікою і встановити загальний контроль за населенням, обмежується жорстким політичним контролем; може ґрунтуватися на праві, моральних засадах.
На відміну від демократичного режиму, при якому джерелом влади є народ, авторитарний режим характеризується:
(1) необмеженою владою однієї особи або групи осіб, непідконтрольної народу, яка формується головним чином не шляхом конкурентної виборної боротьби, а за допомогою нав'язування чиєї-небудь волі зверху;
(2) наявністю центру, що має владні повноваження управління і діє за своїм розсудом, у тому числі й з порушенням норм закону;
(3) здійсненням управління, як правило, централізовано; концентрацією влади в руках одного або кількох тісно взаємозалежних органів, рішення яких повинні виконуватися беззаперечно;
(4) використанням насильства і позасудових методів примусу людей;
(5) спиранням на поліцейський і військовий апарат;
(6) субординацією суб'єктів громадських відносин, дією принципу пріоритету держави над особою, відсутністю гарантій здійснення конституційне проголошених прав і свобод особи, особливо у взаємовідносинах особи з владою.
Авторитарний режим може бути двох видів:
o революційний - спрямований на зміну типу суспільно-політичного розвитку;
o стабілізаційний - орієнтований на збереження існуючого суспільно-політичного ладу.
Авторитарний стабілізаційний режим може мати на меті проведення мобілізаційних заходів на подолання труднощів, що виникли внаслідок надзвичайних обставин, а також у зв'язку з:
а) революційними рухами (прогресивними, консервативними або реакційними);
б) рухами, що прагнуть відновити старі, віджиті порядки;
в) загально-соціальною кримінальною злочинністю;
г) іноземним утручанням.
Авторитарний режим встановлюється в державах, які:
- відкидають демократичні принципи організації і здійснення державної влади;
- намагаються створити передумови для демократизації суспільства, але не встигли відпрацювати механізм демократичної влади;
- є демократичними, проте змушені, з огляду на обставини, вводити модель надзвичайного функціонування державної влади.
Влада при авторитарному режимі займається у першу чергу питаннями забезпечення власної безпеки, громадського порядку, оборони і зовнішньої політики, хоча вона може впливати на стратегію економічного розвитку, здійснювати структурні перетворення, не руйнуючи при цьому механізм ринкового саморегулювання, проводити достатньо активну соціальну політику. Авторитарні режими мають, як правило, консервативний характер.
2. Окремі риси авторитаризму
По своїх характерних рисах авторитаризм займає як би проміжне положення між тоталітаризмом і демократією. З тоталітаризмом його ріднить звичайно автократичний, не обмежений законами характер влади, з демократією - наявність автономних, нерегульованих державою суспільних сфер, особливо економіки і приватного життя, збереження елементів цивільного суспільства.
У цілому ж авторитарній політичній системі характерні наступні риси: Автократизм (самовладдя) чи невелике число носіїв влади. Ними можуть бути одна людина (монарх, тиран) чи група облич (військова хунта, олігархічна група і т.д.)Необмеженість влади, її непідконтрольність громадянам. При цьому влада може правити за допомогою законів, але вона їх приймає по своєму розсуду. Опора (реальна чи потенційна) на силу. Авторитарний режим може неприбігати до масових репресій і користатися популярністю серед широких шарів населення. Однак він має достатню силу щоб у випадку необхідності за своїм розсудом використовувати силу і примусити громадян до покори. Монополізація влади і політики, недопущення політичної опозиції і конкуренції. Властивому цьому режиму визначене політико-інституціональна одноманітність не завжди результат законодавчих заборон і протидії з боку влади. Нерідко воно порозумівається неготовністю суспільства до створення політичних організацій, відсутністю в населення потреби до цього, як це було, наприклад, протягом багатьох століть у монархічних державах. При авторитаризмі можливе існування обмеженого числа партій, профспілок і інших організацій, але за умови їхньої підконтрольності владі. Відмовлення від тотального контролю над суспільством, чи невтручання обмежене утручання у позаполітичні сфери і насамперед у економіку. Влада займається головним чином питаннями власної безпеки, суспільного порядку, оборони, зовнішньою політикою, хоча вона може впливати і на стратегію розвитку, проводити досить активну соціальну політику, не руйнуючи при цьому механізми ринковогосаморегулювання. Рекрутування політичної еліти шляхом кооптації, призначення зверху, а не конкурентної електоральної боротьби.
При авторитарній політичній системі забороняються лише визначені, головним чином політичні форми діяльності, в іншому ж громадяни звичайно вільні. Авторитаризм цілком сполучимо з повагою всіх інших, крім політичних, прав особистості. У той же час в умовах авторитаризму громадяни не мають яких-небудь інституціональних гарантій своєї безпеки й автономії(незалежний суд, опозиційні партії і т.д.)
3. Сильні і слабкі сторони авторитаризму
Наприкінці 80 - початку 90-х рр. значно зріс науковий і політичний інтерес до авторитаризму в зв'язку з крахом переважно тоталітарних політичних систем у більшості комуністичних держав світу. Спроби багатьох з них, у тому числі і в Україні, швидко, у дусі більшовицьких "кавалерійських атак" увести демократію без наявності необхідних для неї суспільних передумов не увінчалися успіхом і спричинили за собою численні руйнівні наслідки. У той же час цілий ряд авторитарних держав (Південна Корея, Чилі, Китай, В'єтнам і ін.) практично продемонстрували свою економічну і соціальну ефективність, довели здатність сполучити економічне процвітання з політичною стабільністю, сильну владу - з вільною економікою, особистою безпекою і порівняно розвинутим соціальним плюралізмом.
Авторитаризм іноді визначають як спосіб правління з обмеженим плюралізмом. Він цілком сумісний з економічним, соціальним, культурним, релігійним, а частково і з ідеологічним плюралізмом. Його вплив на суспільний розвиток має як слабкі, так і сильні сторони.
До числа слабкихвідноситься повна залежність політики від позиції глави держави чи групи вищих керівників, відсутність у громадян можливостей запобігання політичних чи авантюр сваволі, обмеженість інститутів артикуляції, політичного вираження суспільних інтересів. У той же час авторитарна політична система має і свої достоїнства, що особливо відчутні в екстремальних ситуаціях. Авторитарна влада має порівняно високу здатність забезпечувати політичну стабільність і суспільний порядок, мобілізувати суспільні ресурси на рішення визначених задач, переборювати опір політичних супротивників. Усе це робить її досить ефективним засобом проведення радикальних суспільних реформ.
Висновок
У сучасних умовах постсоціалістичних країн "чистий" авторитаризм, що не спирається на активну масову підтримку і деякі демократичні інститути, навряд чи може бути інструментом прогресивного реформування суспільства і здатний перетворитися в кримінальний диктаторський режим особистої влади, не менш руйнівний для країни, чим тоталітаризм. Тому сполучення авторитарних і демократичних елементів, сильної влади і її підконтрольність громадянам - найважливіша практична задача на шляху конструктивного реформування суспільства. Демократично орієнтуються авторитарні режими не довговічні. Їх реальною перспективою є більш стійкий у сучасних умовах тип політичної системи - демократія.
Для авторитаризму характерно:
Автократизм.
" Необмеженість влади.
" Опора на силу.
" Монополізація влади і політики.
" Відмовлення від тотального контролю.
" Рекрутування політичної еліти
" Авторитаризм має потребу в легітимації влади.
" Авторитаризм має сильні і слабкі сторони.
До сильних сторін відносять:
порівняно висока здатність забезпечувати політичну стабільність
і суспільний порядок,
мобілізувати суспільні ресурси на рішення визначених задач,
переборювати опір політичних супротивників.
Тобто, авторитаризм - ефективний засіб проведення радикальних суспільних реформ.
До слабких сторін відносять:
" повну залежність політики від позиції глави держави чи групи вищих керівників,
" відсутність у громадян можливостей запобігання політичних авантюр чи сваволі,
" обмеженість інститутів артикуляції, політичного вираження суспільних інтересів.
Використана література:
1. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В. Копєйчикова. - К., 2000.
2. Кутафіє О.Е. Основи держави і права: Навчальний посібник для поступаючих у вузи. - М.: Юрист, 1996.
3. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Підручник / - Харків: Консул, 2001.
4. Юридичний словник-довідник. - К., 2001.
Loading...

 
 

Цікаве