WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Українсько-російські відносини - Реферат

Українсько-російські відносини - Реферат

влада не була одностайною в проведенні антиукраїнських репресій. Приміром, тривалий час ні Св. Синод, ні III відділення, ні Міністерство народної освіти не мали жодного уявлення про можливість допущення в початкову школу українських підручників, міністр народної освіти Головін усіляко протидіяв появі циркуляра міністра внутрішніх справ Валуєва й підтримував справу просвітництва "малоросійською мовою". Високий чиновник флігель-ад'ютант імператора полковник барон Корф до справи русифікації українців пропонував підходити "творчо": не забороняти українські книжки, а наповнити "малоросійські губернії" значно дешевшими книжками "загальноросійською мовою" (саме цю ідею було реалізовано в Україні наприкінці 1990-х років), не забороняти українофільський рух, а підсилити міграцію робочої сили на українські землі з Центру Росії.
Книга Роберта Євзерова - про "актуальну історію" - про російсько-українські політичні та економічні відносини останніх десяти років. Дослідження побудоване на ретельному моніторингу російської й української преси (не випадково автор у передмові віддає належне двом московським бібліотекам - Українській і Державній публічній історичній) - найбільше посилань на "Независимую газету", "Зеркало недели", "День", "Политические исследования", "Політичну думку", "Політику і час". Праця завершена наприкінці літа минулого року, отже в контексті політичних подій, що бурхливо розвиваються останніми місяцями, вона вже більше схожа на історичне дослідження, ніж на аналіз актуального політичного процесу: Україна початку 2001 року зі старою Україною, навіть часів президентських виборів 1999 року, має дедалі менше спільного.
Багато уваги приділив Роберт Євзеров економічним аспектам двосторонніх відносин - це найцікавіша частина дослідження. Для України "газове" питання (разом з "нафтовим" та "електричним") - все-таки екзистенціальне: питання життя й смерті. Більше того, ні для кого не секрет, що всі чи майже всі багаті люди в Україні нажили свої статки саме на маніпуляціях із російським газом і т.п. Історія постачання енергоресурсів в Україну та їх транзит через українську територію на Захід - це захоплюючий детектив. Автор же здебільшого перетворює її на класичну драму з обов'язковим мораліте й засудженням пороку - мовляв, погано красти чужий газ. Втім, відносини в галузі енергетики було б цікавіше описати не на основі визнань і самовикриттів вищих керівників держави (аж до Президента Кучми), а на основі аналізу фінансових схем, які працюють на чорному ринку енергоресурсів.
Автор фактично підходить до висновку, докладно обгрунтованого в недавній книжці Андрія Паршева "Почему Россия не Америка?" (М.: Крымский мост, 2000), про неконкурентоспроможність на світовому ринку багатьох галузей і російської, і української економіки саме через великі (порівняно з західноєвропейськими, американськими та азіатськими) витрати на виробництво, зумовлені геокліматичними реаліями, і, відповідно, через їхню меншу рентабельність.
Книжка "Украина: с Россией вместе или врозь?" може бути корисна як гідний вступ до теми російсько-українських відносин, як корисне читво для всіх, кому небайдужа доля і Росії, і України. Євзеров, звичайно, не "сторонній історик", отже відповідь на запитання "вместе или врозь?" для нього цілком очевидна. У праці не дуже багато оригінальних висновків і оригінальних підходів. Однак, по суті, автор і не ставить перед собою такої мети. Його головне завдання - пояснити не занадто ангажованому, але допитливому читачеві реальні передумови й мотивування взаємовідносин двох держав. На жаль, ці відносини непрості і вкрай політизовані як на офіційному рівні, так і на рівні обивательської свідомості - навіть на недавній презентації книжки в Культурному центрі України в Москві мало не дійшло до мордобою між читачами, які по-різному відповідають на запитання, винесене автором у заголовок. Ось такий "конфлікт інтерпретацій"...
Не дивлячись на всі останні українсько-російські негаразди в газовій сфері та довкола маяків, слід зазначити, що в українсько-російських стосунках більше позитивного. Всі позитивні тенденції, як і в цілому стан справ у російсько-українських відносинах, звісно, необхідно розглядати у світлі головного завдання - подальшого зближення і тіснішого спілкування наших народів. У зв'язку з цим особливе значення має двостороннє співробітництво у різних сферах.
У рамках Року Росії відбулося багато цікавих, яскравих, незабутніх заходів, які, сподіваюся, дозволили українцям ще раз насолодитися російською культурою, підприємцям ближче ознайомитися з інвестиційними можливостями двох країн, окреслити нові цікаві ділові проекти. Особливо важливо, що цей великомасштабний проект був підтриманий на місцях, українськими і російськими регіонами, а також громадськими організаціями, простими людьми, і, головне, молоддю.
Нині триває робота над узгодженням проекту міжурядової Програми співробітництва у сфері регулювання міграційних процесів на 2006-2007 роки.
Відрадно, що набуло розвитку співробітництво між Росією та Україною у галузі туризму, що також є об'єктом уваги нашої Підкомісії. У 2002 році кількість громадян Росії, які відвідали Україну з туристичними цілями, збільшилася порівняно з 2001 роком у 6 разів і становила майже 500 тисяч осіб.
Таким чином, російсько-українська гуманітарна взаємодія поглиблюється.
У Росії приділяють підвищену увагу розвитку української мови та української культури. У нашій країні діє понад 90 українських громадсько-культурних об'єднань, 12 загальноосвітніх шкіл з українською мовою викладання, 9 з них - у Башкирії. Інші три школи знаходяться у Бєлгороді, Новому Уренгої та Нижньовартовську. Функціонує ціла мережа недільних шкіл з вивченням української мови. У лінгвістичному ліцеї №1555 при Московському державному лінгвістичному університеті відкритий клас з українською мовою навчання. Діє Українське відділення в Уфимському педагогічному коледжі. Є можливість вивчати українську мову у філії Московського державного відкритого педагогічного університету ім. М.О.Шолохова в Уфі. У Новосибірському державному педагогічному інституті на філологічному факультеті введено спеціалізацію "Українська мова і література". У Томському державному педагогічному інституті на філологічному факультеті відкрито українське відділення. У Тюменському державному університеті проводиться підготовка студентів зі спеціальності "Українська мова та література" (учні мають можливість стажуватися на кафедрах філології Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка). У Волгоградському і Воронезькому педагогічних університетах введено факультативне вивчення української мови та літератури. При Московському державному відкритому педагогічному університеті працює Український інститут, в якому готуються фахівці зукраїнської мови та літератури. У 2003 році в Бєлгородському державному університеті відкрито першу в Російській Федерації кафедру українознавства.
Нині уряд Москви знайшов можливість для розміщення бібліотеки української літератури у новому приміщенні в центрі столиці за адресою вулиця Сретенка, будинок 1. Зараз завершуються необхідні роботи, невдовзі буде визначено дату відкриття бібліотеки.
Loading...

 
 

Цікаве