WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Націоналізм як принцип самовизначення нації - Контрольна робота

Націоналізм як принцип самовизначення нації - Контрольна робота


КОНТРОЛЬНА РОБОТА
на тему:
"Націоналізм як принцип
самовизначення нації"
ПЛАН
Вступ
1. Поняття націоналізму. Чинники, які впливають на формування націоналізму
2. Націоналізм як ідеологія
Використана література
Вступ
Національна політика держав базується на трьох основних принципах: расизм, націоналізм і інтернаціоналізм.
Політику націоналізму поводили в минулому і проводять сьогодні багато федерацій світу. В період національно-визвольної боротьби ідеї націоналізму використовуються досить широко. Нерідко ці ідеї виступають як націонал-демократизм. Вирішивши, в якій мірі, внутрішні завдання, проблеми націоналізму втрачають свій вплив та значення. Так країни Західної Європи своєї національної інтеграції досягли давно.
За думкою французького політика і соціолога М.Догана, сьогодні вони знаходяться в постійній стадії формування. Ці країни ставлять за мету створити міцне національне співробітництво в галузі економіки, культури, соціального і політичного життя. Національна позиція кожного із Західне європейських держав по відношенню до інших країн Західної Європи перебуває в стані ерозії в тому плані, що проявляються більші якості основної характеристики громадянської культури.
1. Поняття націоналізму.
Чинники, які впливають на формування націоналізму
Націоналізм органічно випливає з вимоги кожної нації бути організованою в суверенну державу. Більшість дослідників беззаперечно пов'язують його з такою вимогою. Геллнер пише: "Націоналізм - це передовсім політичний принцип, за яким політична одиниця має збігатися з національною одиницею... Національне почуття - це почуття гніву від порушення цього принципу або ж почуття задоволення від його додержання. Націоналістичний рух приводиться в дію саме такими почуттями"
Націоналізм все ще залишається однією із найбільших цінностей в сучасному світі, але не в Західній Європі. Тут він має тенденцію до згасання, поступаючись над національному. В самосвідомості населення домінує почуття необхідності тісного взаємовигідного співробітництва з вищими країнами, насамперед в галузі економіки. Кожна країна відчуває необхідність в торгівлі із іншими країнами, і в першу чергу, із своїми безпосередніми сусідами. Для більшості країн Західної Європи більше половини валового національного продукту створюється за рахунок зовнішньої торгівлі. Неможливо не врахувати суперечності які існують між ними але і взаємозв'язок налагоджений тісний. Враховуючи сучасний рівень технології, жодна європейська держава, навіть Англія, Німеччина чи Франція, не мають необхідної свободи. Такий взаємозв'язок сприяє народженню наднаціонального руху, який підриває старий економічний ізоляціонізм чи протекціонізм.
Крім того, країни Західної Європи об'єднались з метою здійснення оборонної політики. Жодна із Європейських демократій не може сьогодні оголосити себе незалежною у військовому відношенні, так як націоналізм втратив свою військову основу. Військова залежність і економічна взаємозалежність виявляють себе в тісній взаємодії.
З точки зору культурного розвитку, то за останні десятиріччя в європейській самосвідомості відбулися великі зрушення. Багато факторів говорять про те, що досить активно проходить процес інтернаціоналізації національних культур. Сьогодні люди, ідеї і товари вільно циркулюють в Європейському Співтоваристві. За останні сорок років границі європейських держав пересікли більше європейців ніж за вісім минулих сторіч. Кожного літа мільйони людей з північних районів їздять до південних морів. Телебачення не знає національних кордонів. Не дивлячись на різномовність, культури народів все меншій мірі остаються національними. Сьогодні успішно працюють такі європейські об'єднання як: "Рада Європи", "НАТО". Введена загальна грошова одиниця "Євро", діє Європарламент.
Ще одна важлива теза. Велику роль у формуванні національного поняття відіграє освіта населення. За даними дослідження вищеназваного М.Догана, можна зробити наступний висновок. Чим вищий рівень освіти, тим нижчий рівень національних настроїв. Суверенітет націй держав поступово послаблюється вільного федеративного суверенністю ім'я якої "Співтовариство".
Інколи реалізація ідеї націоналізму може мати негативні наслідки в суспільстві. Переростання націоналізму в великодержавний шовінізм, або сепаратизм може довести до воїн, фізичного знищення населення тієї чи іншої країни, держави. Такі приклади були і є в історії людства. Це фашизм в Німеччині, сепаратизм в Югославії.
2. Націоналізм як ідеологія
Якщо ідеологія - це загальний спосіб мислення, що має основоположне значення для політики, тоді націоналізм є ідеологією, більше того, найпотужнішою ідеологією світу. Як спосіб мислення націоналізм у витлумаченні історичного розвитку та в аналізі сучасної політики зосереджує увагу на ролі нації, а також зазвичай наголошує на тому, що визначальним критерієм класифікації людських істот є "національний характер". Як безумовну даність націоналізм висуває тезу про те, що кожна людина може мати лише одну національність й одне громадянство, що є вихідним пунктом її самоідентифікації та лояльності. Це означає, що люди мають сприймати себе насамперед як складову народу, а не якогось вужчого, закритого чи нетривкого угруповання, а також бути готовими пожертвувати будь-чим задля захисту і задоволення інтересів народу незалежно від того, чого це буде коштувати з огляду на інші інтереси.
Націоналізм органічно випливає з вимоги кожної нації бути організованою в суверенну державу. Більшість дослідників беззаперечно пов'язують його з такою вимогою. Геллнер пише: "Націоналізм - це передовсім політичний принцип, за яким політична одиниця має збігатися з національною одиницею... Національне почуття - це почуття гніву від порушення цього принципу або ж почуття задоволення від його додержання. Націоналістичний рух приводиться в дію саме такими почуттями". Це означає (як визнає сам Геллнер), що кожен націоналістичний рух має бути сепаратистським, якщо народ, котрий його породив, перебуває в межах кордонів якоїсь більшої країни, і мусить прагнути прискіпливішого перегляду кордонів у тому разі, якщо представники одного народу компактно проживають на території двох або більше держав.
Попри вагомість авторитету науковців, які стверджують протилежне, наша позиція полягає в тому, що сприймати за визначальну ознаку націоналістичного руху вимогу суверенної державності означає помилково сприймати результат за причину. Сутність націоналістичного руху полягає в тому, що він претендує на представлення всіх членів національної спільноти вже тому, що вони мають спільні матеріальні і культурні інтереси. Він закликає своїх прибічників підкорити спільні інтереси (пов'язані з класом, релігією, партією тощо) тим інтересам, які вони поділяють з усіма іншими членами національних спільнот. Прикладом можуть бути ірландські націоналісти ХІХ століття, які опинилися поза політичним розмежуванням усього Об'єднаногоКоролівства на лібералів і консерваторів та відстоювали лише окремі ірландські інтереси щодо земельної реформи, перегляду кримінального законодавства, а зрештою запровадження автономного управління в Ірландії. З 1945 року націоналістичні партії Квебека, Фландрії, Шотландії та Уельсу закликали всіх представників національних спільнот вийти з лав загальнодержавних партій і разом з іншими представниками своєї національної спільноти шукати шляхів реалізації своїх спільних інтересів в ім'я національного згуртування.
Хоч і не всі, але більшість націоналістичних рухів такого роду мають у своїх
Loading...

 
 

Цікаве