WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Регіональні напрямки й особливості геополітичної стратегії та зовнішньої політики України - Реферат

Регіональні напрямки й особливості геополітичної стратегії та зовнішньої політики України - Реферат

україномовних громадян в РФ для нашої держави не менш важливий, ніж захист прав російськомов них для РФ.
Прагматизація зовнішньої політики України у відносинах з РФ необхідна і в питаннях природної конкуренції між обома країнами на ринках третіх країн, включаючи ринок озброєнь. Відома ситуація з контрактом на поставку Пакистану українських танків, на яких на умовах міждержавної кооперації повинні були бути встановлені російські гармати, - яскраве тому свідчення. Внаслідок негативної позиції РФ Україна була змушена у стислі строки організувати виробництво танкових гармат на власних потужностях.
Гостро стоїть і проблема конкуренції між Україною та РФ за пріоритетні транспортно-комунікаційні коридори. У зв'язку з цим Україна має прийняти великий пакет рішень політико-правового, економічного та технологічного характеру, які торкатимуться не тільки РФ, але й інших країн СНД.
В цілому взаємини України з РФ залишаються складними. Ціла низка чинників - велика залежність України від постачання енергоносіїв з РФ, промислово-технологічна взаємопов'язаність, чимала частка російської продукції в загальному товарообігу України, значний інформаційний вплив з боку російських мас-медіа, прозорість кордонів тощо - створюють загрозу національним інтересам України. Про це свідчить нинішня фінансово-економічна криза в РФ, яка, внаслідок дії означених чинників, спричинила і неабияку загрозу для української економіки.
Україні слід розробити комплексну програму всебічного послаблення економічної залежності від РФ, враховуючи досвід Естонії, яка успішно реалізувала власну програму виходу з економічної залежності від РФ, зменшивши необхідний російський імпорт до Естонії з 80 до 20 відсотків. Про перспективність такої політики свідчить нинішня ситуація, коли країни Прибалтики зазнали значно менших негараздів, ніж Україна, у зв'язку з економічною кризою в РФ.
Залишається також актуальною і певна залежність України від російської зовнішньої політики, що заважає більш ефективному просуванню нашої держави на шляху інтеграції до європейської спільноти, її включенню до системи європейської безпеки. РФ не залишає спроб усіляко протидіяти партнерському співробітництву України з НАТО, нав'язати їй своє бачення міжнародних проблем і втягнути Україну до фарватеру власного зовнішньополітичного курсу.
б) Стан і перспективи СНД
СНД як об'єднання 12 держав пострадянського простору виникла після розпаду СРСР відповідно до Мінської угоди, Алма-Атинської декларації та Протоколу до Мінського договору. При створенні СНД було визначено, що Співдружність будується на принципах міжнародного права. Членство в СНД є добровільним, і кожен з учасників має право його призупиняти чи припиняти. Органи СНД мають суто консультативні та координуючі функції.
Розвал Радянського Союзу та створення СНД в 1991 році були тільки початком перебігу складних інтеграційних і дезінтеграційних процесів на терені останньої імперії світу. СНД виявилась політично й економічно неспроможною, нестабільною структурою. Неефективність функціонування Співдружності зумовлена її суперечливою природою, яка закладена в концепцію її існування. Власне, СНД виникла як механізм розв'язання протиріч, що виникли в часи "перебудови" ще у колишньому СРСР між союзним Центром і периферією, яку утворювали радянські республіки. Боротьба відцентрових і доцентрових тенденцій розвитку призвела до утворення нових незалежних держав з власним розумінням своїх національних інтересів, тоді як функції "центру" перехопила одна з новоутворених держав - Російська Федерація, яка проголосила себе спадкоємницею СРСР і згодом почала спрямовувати свою політику на відновлення Союзу, тобто знову почала "збирати землі" навколо Москви. Однак зростаюча біполярність відносин в СНД по осі "центр - периферія" фактично призвела до формування двох блоків країн, які мають протилежні погляди на роль, функції, організацію і майбутнє цієї структури.
Функції СНД та труднощі їх реалізації. Утворення СНД в цілому можна вважати історично виправданим на етапі становлення нових держав пострадянського простору, але за сучасних умов, коли цей процес фактично закінчився, її існування стає проблематичним. Щоб розібратися, що є позитивним і що негативним у діяльності СНД за останні сім років, необхідно проаналізувати реальні функції та цілі, що виправдовували її існування. Відзначимо також, що кожна з функцій має подвійну природу (відцентрову та доцентрову) згідно з різними концептуальними схемами бачення СНД.
а) Культурно-історична функція зумовлена спільним минулим і полягає в підтримці відчуття солідарності народів пострадянсько го простору, яке склалося за умов тривалого співжиття в межах Російської імперії та СРСР. Існує також певна гуманітарна єдність країн СНД, зокрема - подібні системи освіти, "російськомовність", родинні зв'язки тощо. Загалом, ця функція збережена в існуванні СНД, що значно пом'якшило "шок" у населення пострадянських країн, викликаний розпадом СРСР. Було збережено режим вільного пересування через нові кордони, конвертованість документів про освіту та наукові звання, елементи спільного інформаційного простору тощо. Разом з тим, у пострадянському просторі набула поширення "гуманітарно-інформаційна" гегемонія РФ (вимоги щодо захисту "російськомовних" і введення подвійного громадянства, тенденційність російських мас-медіа тощо). Навряд чи справедливим можна назвати той факт, що робочою мовою Співдружності визнано лише російську.
б) Міжнародно-правова функція. Утворення СНД сприяло більш цивілізованому вирішенню проблем, пов'язаних з трансформацією колишніх радянських республік у незалежні країни (механізм "розлучення"). Після закінчення цього процесу внаслідок укріплення національних держав, їх виходу на міжнародну арену, укладання двосторонніх міждержавних угод з РФ тощо, міжнародно-правова функція Співдружності в існуючому вигляді втрачає сенс і має отримати інше навантаження.
В ситуації, що склалася, Співдружність як об'єднання незалежних держав поступово трансформується у проросійську наддержавнуструктуру. Незважаючи на те, що "столицею" СНД за Біловезькими угодами було проголошено Мінськ, основні структури й органи СНД перебувають у Москві. РФ усіляко намагається закріпити в очах міжнародного співтовариства своє право на домінування в СНД, про що, зокрема, свідчить намагання закріпити статус СНД в ООН і під егідою цієї організації безконтрольно проводити свої інтереси. Цьому сприяють і широкі пропагандистські заходи РФ з метою відвернення уваги міжнародного співтовариства від нових незалежних країн або формування їхнього негативного іміджу.
Створення розгалуженої структури органів СНД можна вважати наслідком існування старих стереотипів бюрократичної свідомості радянських часів. У діяльність Співдружності були привнесені принципи радянської системи, і це багато в чому спричинило її неефективність. Фактично рішення органів СНД мають необов'язковий характер, і кожна країна дотримується лише тих з них, які для неї вигідні й узгоджуються з національним законодавством. Так, Україна не підписала Статут СНД і є лише його асоційованим членом, не бере участі в Митному та Платіжному союзах, не працює в органах військового співробітництва. У Міжпарламентській Асамблеї Україна має лише статус спостерігача.
в) Економічна функція. При створенні СНД важливо було зберегти раціональні економічні зв'язки, що сформувалися за умов колишнього єдиного народногосподарського
Loading...

 
 

Цікаве