WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політична система суспільства - Курсова робота

Політична система суспільства - Курсова робота

суспільства (первинні політичні відносини). На відміну від централізованої системи державно-владних відносин стосунки в межах громадянського суспільства складаються як горизонтальні, на засадах координації, і залежать від прояву особистої ініціативи. Тому ці стосунки функціонують у виглядіправових, насамперед приватноправових відносин зі всіма їхніми атрибутами - свободою договору, формальною рівністю сторін тощо.
Громадянське суспільство є сукупністю соціальних відносин, де здійснюються основні права людин - на життя, свободу, безпеку, власність.
На теренах громадянського суспільства людина виступає вже не тільки як абстрактний індивід, пасивний об'єкт владних відноcин, а й як суб'єкт права, активний носій певних, визначених юридичними нормами прав і свобод. За умов демократичної правової Державності потреби та інтереси індивіда, його соціальні запити тa воління знаходять своє предметне втілення і юридичне оформлення в певних юридичних домаганнях у вигляді прав і свободи людИНИ і громадянина, насамперед в основних правах - прав на життя, свободу, безпеку, власність. Людина володіє, користується та розпоряджається майном, є чином трудового колективу, створює сім'ю, задовольняє культурні та духовні потреби в межах взаємин та інститутів громадянського суспільства, в яких держава в особі своїх державно - ладних атрибутів присутня лише потенційно як гарантія їх визнання, охорони та захисту. Коли ж за певних конкретних обставин виникають конфліктні ситуації, які перешкоджають безпосередньому здійсненню основних прав і свобод людини, нормальному ходу реалізації права, з'являється необхідність реального втручання з боку держави, примусового здійснення правових норм, практичного застосування примусових заходів для Охорони та захисту прав і свобод людини.
Громадянське суспільство опредмечується у відповідних громадських інститутах, має власний устрій, зовнішню форму твого існування у вигляді різноманітних за своїм конкретним спрямуванням об'єднань індивідів.
Серед цих інститутів - сім'я, церква, приватні чи колективні підприємства, комерційні організації, об'єднання за інтересами, профспілки, органи громадської самодіяльності, громадські організації, політичні партії, недержавні засоби масової інформації. Головною ознакою цих інститутів є те, що вони утворюються не державою, а самими індивідами, і тому їх реальне функціонування є показником громадянської зрілості суспільства, усвідомлення ним своїх власних потреб, рівня його самосвідомості. Саме від ефективності функціонування інститутів грома-дянського суспільства залежить авторитет та реальні можливості упливу громадської думки на державно-владні інститути. Серед інститутів громадянського суспільства слід виокремити аполітичні партії та рухи, оскільки вони виступають своєрідною перехідною ланкою" від потреб і інтересів громадянського Суспільства, які від того набувають значення політичних пріоритетів, до власне організації і здійснення державної влади. З одного боку, діяльність політичних партій спрямована на сферу громадянського суспільства, звідки акумулюються політичні настрої самоврядні інститути, на відміну від політичних відносин, з точки зору суто юридичних критеріїв ближча до суспільства, побудованого на цивільних (цивільно-правових) засадах, через те що стосунки, які воно охоплює, регулюються цивільно-правовим методом, нормами приватного, насамперед цивільного права. Основним при розгляді політичних проблем є поняття політики, яке має відповідати суворим критеріям наукового підходу до складної проблематики політичної життєдіяльності суспільства, висвітлення якої слід чітко скорегувати в напрямку пріоритету гуманітарних загальнолюдських цінностей [7, ст. 35].
Тривалий час у вітчизняній політичній та юридичній літературі панувало спрощене розуміння сутності політики та політичних відносин, яке зводило їх лише до боротьби класів та панування класової волі. Це було зумовлено об'єктивними та суб'єктів більшими чинниками, серед яких слід відзначити морфологізацію аполітичної ідеології, неструктурованість політичних інтересів, непрозорість політичного процесу, нерозвиненість масової політичної свідомості тощо.
Різноманітність і суперечливість політичних інтересів окре-ряих соціальних груп, класів, етносів може привести за умов акцентування на розбіжностях до відкритої конфронтації, до взаємного їх знищення, проте ці інтереси шляхом демократичного дискурсу можуть бути спрямованими до компромісної точки зору на ґрунті спільних потреб суспільства, загальновизнаних людських цінностей.
Отже, політику слід розглядати як суспільну діяльність, зміст якої становлять організація, регулювання та контроль відносин між людьми, соціальними групами з точки зору загально значущих для суспільства тенденцій. Тому головним у політиці є участь управлінні державою, прагнення до оволодіння державною владою як організацією, що здатна використовувати ресурс Суспільства в загальнонаціональному масштабі. Результатом застосування системної методології до вивчення Політичних явищ став розгляд політики як системного утворення, що характеризується цілісністю, виконує певні функції, має визначену структуру, складається з відповідних елементів. Усі ці впізнавальні конструкції знайшли своє відображення в теорії сподівання населення, а з іншого - на здобуття державної влади і важелів управління в загальнонаціональному масштабі
для здійснення політичних настанов та програм, що стосується відтепер безпосередньо проблематики функціонування політичної системи.
Громадянське суспільство, його окремі інститути формуються і функціонують на засадах самоврядування.
Індивіди безпосередньо або через утворені ними органи вирішують питання своєї життєдіяльності - добровільно формують певні інститути для колективного задоволення своїх потреб та інтересів, створюють для себе правила поведінки у формі соціальних, насамперед правових норм, якими керуються у своїй діяльності, самостійно приймають спільні рішення і самі їх виконують. Самоврядність забезпечується гарантованою правовими нормами можливістю виявлення ініціативи, активної поведінки, правом на прийняття найбільш оптимального з точки зору інтересів індивідів та їх об'єднань рішення. Загальновизнаним вважається принцип, згідно з яким самоврядні інститути громадянського суспільства повинні діяти в межах Конституції та законів.
Відносини громадянського суспільства регулюються правом на засадах унормування свободи та рівності учасників громадського спілкування [8, ст. 47].
Відносини громадянського суспільства за своїм визначенням мають бути вільними від безпосереднього управлінського втручання з боку владних інститутів держави, а
Loading...

 
 

Цікаве