WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Українознавчі проблеми в теоретичній і практичній діяльності Лонґина Цегельського - Реферат

Українознавчі проблеми в теоретичній і практичній діяльності Лонґина Цегельського - Реферат

Цегельському. Принагідно зауважимо: ідея військового вишколу молоді зародилась серед самої молоді в 1911 році; спочатку її здійснювали в таємних чи напівтаємних середньо-шкільних та університетських пластових, а також освітніх гуртках; 18 березня 1912 року було створено перше стрілецьке товариство "Січові Стрільці".
Лонґин Цегельський був членом різних українських організацій і товариств, був, зокрема, і членом організації "Сокіл", належав до його головної управи - "Сокола-Батька". Він брав активну участь у роботі друкованого органу "Сокола-Батька" - "Запорізькі Вісти". На сторінках цього часопису пропагувались ідеї збройної боротьби за самостійність нації, побудову Української держави, публікувались фахові статті.
У творчій спадщині Л. Цегельського багато уваги приділяється державотворчим питанням. На основі сказаного й написаного ним щодо визвольних змагань 1918-1920 рр., у процесі будівництва Української держави й після важкої поразки української революції можна скласти уявлення про його ідеали державної влади й еволюції поглядів на неї. За своїми переконаннями він був демократом, але демократом правоконсервативного спрямування.
Майбутню Українську державу (суверенну й самостійну) Лонґин Цегельський бачив як "сильну демократичну республіку з виборним гетьманом (сказати по-теперішньому: президентом) і з виборною Генеральною Радою (наче парляментом)" [5, с. 56]. Дослідник високо оцінює Конституцію кошового отамана Костя Гордієнка, соратника Івана Мазепи, детально характеризує зміст окремих статей (умов) Конституції. Згідно з цими статтями (умовами) вся козацька Україна, Правобережна й Лівобережна, мали разом із Запорожжям об'єднатись в одну державу. Правити нею повинен був вибраний народом Гетьман, а при ньому мала функціонувати Генеральна Рада із козацької старшини, полковників і послів по одному з кожного полку. Вона мала збиратися тричі на рік, і Гетьман мав бути їй підзвітний. Усі уряди й старшини теж мали обиратися, а всі люди - стати рівними козаками.
З гордістю й захопленням говорить автор про закони й традиції української козацької держави: "Ми Русини можемо гордитися тим, що ... коли майже в цілій Європі була тяжка панщина і неволя і коли по всіх європейських краях володіли абсолютно (необмежено) царі та королі з панами, тоді, у нас на Вкраїні ... був такий конституційний лад, який настав у європейських державах щойно тому 100 або менше літ" [5, с. 56].
Історичні умови склалися так, що Л. Цегельському довелося співпрацювати з керівниками Центральної Ради М. Грушевським, В. Винниченком та іншими політичними діячами лівої орієнтації, поглядів яких не поділяв. Більше того, він гостро критикував їх за нерішучість, наївну віру в єдність із російськими соціал-демократами, в тому числі з більшовиками. Не міг сприйняти їх федералізм, готовність будувати Україну у складі Російської імперії. У спогадах висловив обґрунтоване розчарування політикою соціалістів і цілковите переконання, що такого типу політичні діячі не здатні збудувати самостійну Українську державу [1, с. 29-30, 137-138]. Найсумніші передбачення досвідченого політика, на жаль, збулися.
Уже після війни, перебуваючи на еміграції в США, Л. Цегельський публікує в українській емігрантській пресі низку статей під загальною назвою "Більше правди про гетьмана Скоропадського" [20], у яких він аргументовано полемізує із соціалістами щодо характеру влади гетьманату.
На основі доступних йому фактів, документів, а також особистих вражень, політик Цегельський намагається показати, що П. Скоропадський був державником, зміцнював Україну, вів розумну й послідовну міжнародну політику щодо повернення українських земель, зокрема, Криму й Бесарабії. На думку Л. Це-гельського, гетьман не був деспотом і тираном. Спростовуючи ці звинувачення, об'єктивний історик на основі фактів показує, що П. Скоропадський, прийшовши до влади, запропонував увійти в його уряд представникам різних українських партій, у тому числі й соціалістам, проголосив українську мову державною, сприяв створенню Української Академії наук, розпорядився почати підготовку утворення виборного загальноукраїнського законодавчого органу.
Із сказаного випливає, що Лонґин Цегельський перебував у епіцентрі подій, що спричинилися до формування української національної ідеї на початку ХХ ст. Спираючись на солідні дослідження українських істориків, етнографів і політиків, насамперед М. Грушевського, він обґрунтував самобутність і самостійність української нації, переконливо спростував твердження російських і польських шовіністів про український народ як несформовану етнічну масу, як частину інших етносів, багато зробив для утвердження національної свідомості - вирішального фактора самоутвердження нації. Саме з цих позицій він обстоював національні права України на власну мову, культуру, освіту. Своїми друкованими й усними виступами він готував галицьку спільноту до визвольних змагань. Прогнозував політичне майбутнє Української держави, у будівництві якої сам взяв безпосередню участь як один з найактивніших діячів ЗУНРу, як ініціатор і учасник Злуки Західної і Східної України.
Література
1. Цегельський Л. Від легенд до правди. Нью-Йорк-Філадельфія,1960.
2. Цегельський Ю. Зага роду Цегельських і розповідь про Камінку Струмилову. Еллікот, 1992.
3. Енциклопедія Українознавства. Словникова частина / За ред. В. Кубійовича. Париж, Нью-Йорк, 1984. Т. 10. С. 36-47; Дроздовська О. Цегельський Лонґин Михайлович // Українська журналістика в іменах: Матеріали до енциклопедичного словника / За ред. М. М. Романюка. Л., 1997. Вип. IV. С. 267; Качкан В. Противник кайдашизму в українській політиці: Біографічна канва Лонґина Цегельського // Хай святиться ім'я твоє. Кн. IV. Івано-Франківськ, 2000. С. 92-99; Цегельський Лонґин (1875-1950) // Політологія: Кінець ХІХ - перша половина ХХ ст.: Хрестоматія. Л., 1996. С. 161-165.
4. Макарчук С. Українська Республіка Галичан: Нариси про ЗУНР. Л., 1997.
5. Цегельський Л. Русь-Україна і Московщина. Л., 1901.
6. Цегельський Л. Звідки взялися і що значать назви "Русь" і "Україна". Л., 1907.
7. Цегельський Л. Русь-Україна а Московщина-Росія. Царгород: Союз визволення України, 1916.
8. Цегельський Л. Самостійна Україна. Відень: Союз визволення України, 1915.
9. Цурковський А. Спогади про гімназійні гуртки в Бережанах // Альманах "Молода Україна". Мюнхен, Нью-Йорк, 1954.
10. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. Т. І. К., 1994.
11. Цегельський Л. Проблема української нації // Календар Провидіння. Філадельфія, 1949.
12. Цегельський Л. Страйкові права або чи вільно страйкувати? Л., 1903.
13. ЦДІА України у Львові, ф. 40, оп. 1, спр. 13, арк. 22, 24, 51.
14. Цегельський Л. Польща і Москва // Свобода. 1908, 5 березня.
15. Цегельський Л. Наша служба руському народові // Свобода. 1907, 3 січня.
16. Цегельський Л. Галицьке москвофільство в останній його фазі // ЛНВ. Т. 50. Кн. 2.
17. Цегельський Л. Мурують нам тюрму // Свобода. 7 березня 1907.
18. Цегельський Л. До всіх громадян в руській части Галичини // Свобода. 14 березня 1907.
19. Цегельський Л. Ллється кров руських дітей! // Свобода. 18 грудня 1907.
ЦДІА України у Львові, ф. 789, опис. 1, спр. 18, арк. 102.
Loading...

 
 

Цікаве