WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Українознавчі проблеми в теоретичній і практичній діяльності Лонґина Цегельського - Реферат

Українознавчі проблеми в теоретичній і практичній діяльності Лонґина Цегельського - Реферат


Реферат:
Українознавчі проблеми в теоретичній і практичній діяльності Лонґина Цегельського
Проаналізовано теоретичні погляди Л. Цегельського на своєрідність формування української нації, боротьбу за українську державність, роль політичної еліти й усвідомлення народом необхідності творення незалежної України. Зосереджено увагу на політологічних концепціях і практичній діяльності Л. Цегельського як одного з організаторів Західноукраїнської Народної Республіки, на його прогнозах щодо утворення суверенної, соборної Української держави.
Ключові слова: Цегельський, нація, українознавчий, державотворення, політичні концепції.
Серед видатних борців за незалежну Україну почесне місце займає Лонґин Цегельський, полум'яний патріот, політик, дипломат, публіцист, державотворець, ідейний теоретик і практичний втілювач ідеї духовного відродження й практичної реалізації соборної Української держави.
Довгий час політична діяльність Л. Цегельського замовчувалась, що суттєво спричинилося до неправильного трактування як його особи зокрема в історії України, так і його ролі в історичних подіях національно-визвольних змагань в Україні 1918-1920-х років.
Доречно наголосити також, що сучасній політичній науці мало відомі або й зовсім незнані погляди Л. Цегельського про українську державність, національні ідеали суспільного, культурного життя, про бажану форму державного правління й специфіку політичної системи в Україні, її політичних інститутів та організацій.
Історіографія питання малодосліджена й незначна за обсягом. Окрім цінної книги спогадів самого Л. Цегельського [1], дуже ґрунтовного дослідження його сина Юрія-Михайла Цегельського про генеалогію і сутність роду Цегельських [2], маємо лише окремі статті й згадки про його наукову та редакторсько-журналістську працю [3]. Політична діяльність Л. Цегельського знайшла певне відображення в окремих історичних дослідженнях останнього часу [4], але, на жаль, подекуди оцінка його діяльності й тепер не зовсім об'єктивна.
У статті окреслюються основні проблеми щодо процесу державотворення в Україні, які виокремлював учений і які чітко проступають у його науково-теоретичній спадщині.
Через усю діяльність Лонґина Цегельського та його творчість проходить найважливіше положення - вільна, суверенна Українська держава. Витоки ідейної боротьби цього воістину патріота за самостійну Українську державу беруть початок із таємного студентського товариства (проводу), яке об'єднувалось навколо редакційної колегії студентського журналу "Молода Україна". Л. Цегельський був одним із редакторів цього журналу, членом товариства, у програмі якого стояло найголовніше завдання боротьби за Українську самостійну державу [1, с. 10].
У липні 1899 року на студентському вічі у Львові Л. Цегельський виголосив промову "Про конечність боротьби за політичну незалежність України". Це був у новітній нашій історії, як відзначають дослідники, "перший прилюдний заклик мобілізації сил із метою боротьби в усіх можливих формах за здобуття української духовної і політичної суверенності. Відтоді почалася в Галичині публіцистика, пов'язана і з писемною, і з усною формами мовлення для популяризації ідеї української державності. Одним із найбільших і найуспішніших речників цієї ідеї був власне Лонґин Цегельський" [2, с. 342-343].
Проблеми суверенної Української держави Л. Цегельський розкриває у таких роботах, як "Русь - Україна і Московщина" [5], "Звідки взялися і що значать назви "Русь" і "Україна" [6], "Русь - Україна а Московщина - Росія" [7], "Самостійна Україна" [8], а також у численних науково-публіцистичних працях, статтях, які публікувались упродовж перших двох десятиліть минулого століття в часописах "Молода Україна", "Самостійна Україна", "Свобода", "Діло", "Українське слово", "Літературно-науковий вісник" тощо.
На українському політичному Олімпі годі знайти більш цілеспрямованого, самовідданого поборника української національної ідеї суверенності й української незалежності держави, як Лонґин Цегельський.
У 1901 році виходить його книжка "Русь-Україна і Московщина", видана заходами "Просвіти". Робота була написана "в огні тодішньої боротьби галицького українства з москвофільським ренегатством та під кутом погляду отсеї боротьби", як пізніше дасть обґрунтування актуальності написання цієї праці сам автор [5, с. 3].
Тисячами примірників поширювалася книжка по селах Галичини та й на теренах центральних областей України. Прем'єр-міністр уряду Директорії Володимир Чехівський запевняв, що робота Л. Цегельського "Русь-Україна" зробила його "свідомим українцем", після її прочитання він "наче наново народився" [1, с. 196].
За спогодами сучасника, мета праці Л. Цегельського полягала в тому, щоб "спопуляризувати серед нашого народу назви "українець" та "Україна" й побороти москвофільство, виказуючи історичні, етнічні, ідеологічні та культурні різниці між двома народами" [9, с. 30]. Боротьба з москвофільством - це постійна тема друкованих праць Л. Цегельського, політичних виступів упродовж перших двох десятиліть минулого століття.
Л. Цегельський заглиблюється в теорію й історію народів і націй, детально прослідковуючи історію двох чи навіть трьох народів - українського, російського, білоруського. "Нарід (нація), - на його думку, - то є всі ті люди разом, що почувають себе однією цілістю тому, що лучить їх спільна традиція (бувальщина) та спільні інтереси: культурні, економічні й політичні" [5, с. 9].
Дослідник ставить в основу нації саме спільність традицій та інтересів, оскільки ні мова, ні назва народу не вирішують питання про його "окремішність", головне - це відчуття "окремішності" від сусідів. Така постановка питання відрізняє концепцію Л. Цегельського від трактування нації іншими мислителями. Свою позицію автор обґрунтовує тим, що, наприклад, євреї і в Америці, і в Європі, і в інших місцях залишаються євреями, хоч розмовляють різними мовами: одні німецькою, інші - польською, ще інші - англійською. Загалом думка слушна, хоча наведений приклад не дуже коректний, оскільки у значної частини євреїв була ще й рідна мова, чи точніше дві рідні для євреїв мови, одна з яких стала державною в тоді ще неіснуючій державі Ізраїль. Цією мовою, до речі, Л. Цегельський досконало володів з дитинства.
Автор звертає цілком слушну увагу й на те, що існують цілі групи народів, які розмовляють однією мовою, а вважають себе різними народами, як скажімо, англійці, американці, австралійці, для яких рідною є англійська.
Посилаючись на дослідження М. Грушевського, Л. Цегельський спростовує варязький варіант виникнення Русі, стверджуючи, що Русь пішла від самого серця Русі-України-Києва, а назву Русь носило одне із племен, яке населяло цю землю. При цьому дослідник спирався на історичні факти з руських літописів, "Руської правди" [5, с. 16-41]. Детальний огляд, опертий на історичних дослідженнях, дає Л. Цегельському підстави зробити висновок, що росіяни-московити й українці-русини ніколи не вважали себе однимнародом, ніколи не мали однакових інтересів і не мали одних традицій [5, с. 36]. Він порівнює стан освіти, культури, церкви двох народів і доходить висновку, що вони багато дечим відрізнялись. Українці-русини мали багато високих шкіл, мали друкарні, бурси.
Loading...

 
 

Цікаве