WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Розширення ЄС: підходи та оцінки - Реферат

Розширення ЄС: підходи та оцінки - Реферат

рівнем соціальноекономічного розвитку є менш підготовленими до участі у вищих формах об'єднавчого процесу. Правомірність такого висновку ілюструє, зокрема, та обставина, що лише 12 із 15 членів ЄС є учасниками зони євро. Ця неоднорідність може ще збільшитися після прийому до складу ЄС нових членів, більшість із яких знаходяться на нижчому рівні економічного розвитку, порівняно з нинішніми членами ЄС.
Водночас, слід зауважити, що істотне зниження середнього по ЄС рівня ВВП на душу населення може спричинити невдоволення широких верств населення нинішніх членів ЄС - оскільки вони не будуть миритися зі зниженням свого життєвого рівня заради непевних компенсацій у майбутньому.
Слід також відзначити, що минулі етапи розширення відбувалися на більш низьких етапах інтеграції: перший і другий - на стадії існування спільного ринку, за відсутності елементів політичного союзу; третій - на початку переходу до формування єдиного внутрішнього ринку, при лише поставлених цілях формування спільної зовнішньої політики; четвертий - вже після утворення єдиного внутрішнього ринку, але за відсутності економічного та валютного союзу, остаточно сформованих спільної зовнішньої політики та політики безпеки, співробітництва у сфері юстиції і внутрішніх справ. Новий, п'ятий етап розширення - це розширення, що відбувається безпосередньо на стадії завершення формування економічного та валютного союзу, значного прогресу на шляху формування політичного союзу, поглиблення співпраці у сфері безпеки. І це робить питання такого розширення особливо складним - як у політичному, економічному, так і в правовому та процедурному аспектах.
Таким чином, до нового етапу розширення ЄС підійшов, перебуваючи фактично на завершальній стадії економічної інтеграції - створення економічного та валютного союзу, а також значною мірою здійснивши цілі політичного союзу. Такий результат був досягнутий протягом понад 50 років, через складний і поступовий процес інтеграції, формування правової бази та механізмів співпраці. Країни, що приєднувалися до ЄС на попередніх чотирьох етапах його розширення, входили до об'єднання на проміжних етапах розвитку Союзу й могли брати участь у формуванні його стратегії та інституційної структури. Вступ нових членів здійснювався через компроміси при зустрічних корективах з боку ЄС, тобто за сценарієм, який навряд чи можна повторити на новому етапі розширення.
13 Україна на шляху європейської інтеграції. Науково-практичний збірник матеріалів. - Київ, 2000, с.27.
2. ПРИЄДНАННЯ НОВИХ ЧЛЕНІВ ДО ЄС: НАСТУПНИЙ ЕТАП РОЗШИРЕННЯ
У цьому підрозділі дається оцінка нового етапу розширення ЄС за рахунок вступу країн-кандидатів. Аналізується стан переговорного процесу та механізми приєднання нових членів до ЄС. Окрема увага приділяється ставленню до цього процесу населення країн Євросоюзу.
З розпуском Варшавського Договору та Ради Економічної Взаємодопомоги, політичний центр у Європі пересунувся на захід. Радянський Союз розпався на 15 окремих держав. Виник певний вакуум впливу, що має бути заповнений. За цих умов, Євросоюз інтенсифікував свої відносини з країнами Центральної Європи, що врешті призвело до формування курсу на новий етап розширення ЄС. Це рішення, на відміну від тих, що приймалися на попередніх етапах розширення Євросоюзу, мало скоріше політичне, ніж економічне підґрунтя, і на сьогодні залишається серйозним викликом для майбутнього ЄС.
Нове розширення є безпрецедентним з точку зору кількості країн, що приєднаються до ЄС найближчими роками. Вступ 12 нових країн-членів (без Туреччини) збільшить територію ЄС на третину (34%), а чисельність населення - на 28%. Це створить внутрішній ринок у майже 500 млн. споживачів, що більше, ніж у СІЛА та Японії, разом узятих. Водночас, сукупний ВВП об'єднання збільшиться при цьому лише на 4,8%, оскільки більшість країн-кандидатів на сьогоднішній день серйозно відстають за економічними показниками від середніх рівнів ЄС (таблиця: "Порівняльний рівень економічного розвитку країн-кандидатів на вступ до Є"14).
Порівняльний рівень економічного розвитку країн-Кандидатів на вступ до ЄС
Країна ВВП, ? млрл.
(2000р.) ВВП на душу населення,
? (2000р ) рівень безробіття,
% (1999р.)
Болгарія 13,0 1600 17,0
Естонія 5,4 3800 11,7
Кіпр 9,5 14200 3,6
Латвія 7,7 3300 14,5
Литва 12,2 3300 14,1
Мальта 3,9 9900 5.3
Польща 171,1 4400 15,3
Румунія 40,0 1800 6,8
Словаччина 20,9 3900 16,2
Словенія 19,5 9800 7,6
Туреччина 217,4 3200 7,6
Угорщина 49,5 4900 7,0
Чехія 53,7 5200 8,7
Всього 13 країн-кандидатів 623, 3600 10,4*
ЄС-15 8510,2 22600 9,2
% від ЄС-15 7,3% 16% 113%
* середнє арифметичне для країн-кандидатів
14 Statistics in focus. Economy and Finance.Theme 2-28/2001. -Eurostat Yearbook 2001
Нове розширення буде коштувати Європейському Союзу ?40 млрд. лише протягом 2002-2006рр.15. Ці кошти покривають витрати на структурні фонди, сільське господарство, внутрішню політику та адміністрування в нових членах Євросоюзу. Хоча це складає близько 1% річного сукупного ВВП країн-членів ЄС, але для бюджету Союзу витрати (в середньому, близько 10% перспективного бюджету на 2000-2006рр.) будуть відчутними.
Така ситуація зумовлює досить обережне ставлення громадян країн-членів до перспектив розширення ЄС (діаграма "Чи підтримуєте Ви розширення ЄС?"16). Як видно з діаграми, 43% населення країн ЄС згодні з тим, що Союз має бути розширений за рахунок нових країн-членів; водночас, 35% опитаних непідтримують процес розширення. При цьому, спостерігається велика розбіжність позицій населення окремих країн. Найбільше число прихильників ідеї розширення ЄС у Греції (70%), найменше в Австрії (33%), Франції. Німеччині та Великій Британії (по 35%). Привертає увагу та обставина, що з цих чотирьох найбільш скептично налаштованих країн три (Велика Британія, Німеччина та Франція) мають критичний вплив на розробку майбутньої стратегії розвитку Союзу.
71% опитаних громадян країн ЄС вважають, що за умови виявлення негативних наслідків процесу розширення, його слід взагалі відкласти17.
15 Див.:http://www.fco.gov.uk/
16 Джерело: European Commission, Eurobarometer, Report # 55, October 2001, p.53
17 Ibid.р.59.
Стосовно загальної політики розширення ЄС, лише п'ята частина респондентів (21%) вважають, що ЄС повинен бути відкритий для всіх бажаючих країн-кандидатів; майже половина опитаних (44%) допускають таку можливість винятково для окремих країн, а 16% -взагалі проти приєднання нових членів (діаграму "Ставлення населення країн ЄС до розширення Союзу"18).
Отже, позиції громадин країн-членів ЄС стосовно розширення Союзу є неоднозначними та далекими від одностайної підтримки цього процесу. Виразна більшість прихильників розширення наявна переважно в країнах з відносно нижчим рівнем економічного розвитку (Греція, Ірландія, Іспанія, Португалія). Натомість, у країнах з високим рівнем розвитку та, що важливо, значним впливом на визначення стратегії ЄС частка прихильників розширення Союзу ледь перевищує третину. Враховуючи рівень розвитку демократії у країнах ЄС (а отже - впливу Громадськості на позиції політиків) та ту обставину, що переважна більшість громадян країн ЄС висловилася за відкладення розширення, за умови виявлення його негативних наслідків, можна зазначити, що процес розширення Союзу може мати непередбачуваний перебіг з точки зору підтримки його громадськістю країн-членів ЄС19.
Проте, навіть враховуючи можливі ускладнення в процесі розширення ЄС, які, зокрема, можуть виникнути і внаслідок
Loading...

 
 

Цікаве