WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політична культура як рівнева характеристика розвитку політичної системи суспільства - Контрольна робота

Політична культура як рівнева характеристика розвитку політичної системи суспільства - Контрольна робота

знаходяться українське кіномистецтво, бібліотеки, клубні установи, книговидання.
Деякі політологи проводять типологізацію за рівнем суспільного розвитку, вони виділяють 4 типи: архаїчну, елітарну, представницьку та політичну культуру високої громадянськості.
Польський політолог Є.Вятр запропонував інший критерій - характер здійснення владних відносин у суспільстві. Основними Є.Вятр визначає три типи: авторитарну, тоталітарну і демократичну (що тотожня громадянському типу Г.Алмонда і С.Верби).
Ми розглянули приклади створення універсальних типологiй. Актуально. бачиться побудова і аналіз типологiй політичної культури окремих країн, виділення субкультур. Під субкультурою. в політиці розуміють сукупність однорідних ціннісних орієнтацій і відповідних їм форм політичної активності окремих суспільних груп. Політична культура суспільства не складається з політичних субкультур, а вбирає найбільш тривкі, типові ознаки, характерні для основної маси населення. Кожна політична субкультура містить і те загальне, що характеризує домінуючу в суспільстві політичну культуру, і те специфічне, що відрізняє замкнену субкультуру. Її особливості зумовлені відмінностями в станi суспільних груп в економічній і соціальній структурі суспільства, відмінностями за етнічним, релігійним, освітнім, статевовiковим та іншими ознаками. Ступінь поєднання між різноманітними субкультурами впливає на політичну стабільність країни.
4. Сучасний стан та проблема підвищення політичної культури в Україні.
У сучасних умовах в Україні особливо актуальним бачиться збереження національної згоди. Основою його може виступати суспільний консенсус в відношенні прихильності до демократичного реформування.
Які ж чинники в минулому і в сьогоденні впливали чи можуть впливати на формування політичної культури, свідомості українців?
По-перше, культурні універсалії, за Дж. Мердоком, розуміються загальні риси, які притаманні всім культурам. До них відносяться мода, спорт, спільна праця, танці, освіта, звичаї, мова, релігійні обряди - понад 60 елементів.
Можна виділити декілька тенденції в нинішній політичній культурній ситуації, що склалась в Україні:
" деідеологізація політичної культури і ліквідація державної монополії на політичну культуру;
" зростання інтересу до історичної культурної спадщини, в тому числі до релігії і церкви;
" посилення культурно-комунікативної апатії, послаблення інтересу до питання на користь візуальних, видовищних форм (телебачення, відео), значне зниження відвідувань театрів, кінозалів, музеїв, бібліотек;
" зростання в побуті елементів антикультури (наркоманії, злочинності, корупції, рекету, проституції, порнографії, патологічних нахилів тощо);
" особливу занепокоєність викликає стан української мови, українського книгодрукування, бібліотечної справи, кіномистецтва.
Отже, політична культура не лише поступово стає для політологів і соціологів головним інструментом пояснення поточних соціополітичних трансформацій, але й важливою передумовою соціально-економічного зростання суспільства, мірою соціального прогресу чи регресу. Відродження духу українця, який жадає волі, самореалізації - важливе завдання сучасних політиків.
Необхідні одночасні перетворення в економічній, політичній і соціальній сферах з урахуванням духовного рівня суспільства. Однофакторна (економічна) модель реформування здатна викликати соціальну катастрофу, стримує процес полiтико-культурних змін. Політичної стабiлiзацiї сприяла б наявність чітко визначеної мети політики демократичних перетворень. Враховуючи історичні традиції, вони повинні об'єднувати в собі ідеї економічної ефективності і соціальної справедливості. В сфері соціального реформування необхідно визначення кордонів, вихід за якi неприпустимий. Відправною точкою в сучасному політичному житті повинен стати суверенітет особистості, економічною гарантією якого виступає власність, байдуже, чи полягає вона в мільйонних акціях, родинній фермі або всього лише в парі робітничих рук, iнтелектуальних здiбностях.
Формування чіткої законодавчої бази, розмежування компетенцій центральних і місцевих органів влади, стимулювання регіональних програм в сфері соціально-економічного реформування може стати базою для полiтико-культурних змін.
В нинішній момент лише в окремих колах міського населення, серед підприємців і частини інтелігенції, керівників підприємств відбулася ціннісна переорiєнтацiя. Тому проблема порушення негативних аспектiв традицiоналiстської політичної культури перебуває в безпосередній залежності від ефективності демократичних перетворень і підвищення інтенсивності мiжкультурного обміну.
Політична свідомість та політична культура є одним з найважливіших складових політичного життя, що визначають його зміст та напрямки розвитку. Кожне суспільство має свої специфічні риси політичної свідомості та політичної культури. Однак дар проведення детального аналізу можна застосувати "чисті" типи, які узагальнюють політично-культурні якості суспільств за різними критеріями, розподіляють різні рівні політичної свідомості.
Саме аналіз політичної свідомості та політичної культури дає нам змогу зрозуміти, чому окремі соціальні групи і, навіть, цілі народи ведуть себе по-різному в однакових політичних умовах, по-різному оцінюють одні і ті ж явища політичного життя. У цих феноменах втілюється зв'язок поколінь, вплив традиції. Завдяки ним людина входить до суспільного та політичного життя, бере участь у суспільній взаємодії. Отже, політична свідомість та політична культура несуть велике функціональне навантаження.
Курс політології якраз і спрямований на формування у студентів знань про політичне життя, основи політичної впливовості та активної громадянської позиції, без чого неможливе ні створення стабільного демократичного суспільства, ні розробка новітньої ідеї українського державотворення.
Список використаної літератури:
Алмонд Г.А., Верба С. Гражданская культура истабильность демократии // Полис. - 1992. - № 4.
Гавриленко І. Чи потрібна державі ідеологія //Віче. -1996. -№4. -С. 46-53.
Гаджиев К.С. Политическая культура: концептуальний аспект //Полис. - 1991 - № 6. - С. 22 - 34.
Основи політології. курс лекцій /Під ред. проф. Н.І. Сазонова. - Харків, 199З - С. 311 - 339.
Основи політології. Стислий словник термінів і понять. - М., 1993.
Основи політології. - К., "Либідь". 1990.
Основи политической науки. Учеб. пособие / Под ред. проф. В. П. Пугачева. - М., 1993. - № 2.
Основи політології (Курс лекцій): Навч. посібник. - Харків: ХДТУСГ. - 1996. - С. 136 - 150.
Політична культура населення України: - К.: Наукова думка, 1993. -136 с.
Політична культура сучасника. - Львів, 2001.
Політологія. Енциклопедичний словник. - К., 1999.
Рудакевич О. Політична культура України: руйнація та шляхи відродження // Розбудова держави. - 1995. - № 10. - С. 26 - 30.
Фарукшин М. Х. Политическая культура общества / Соц.-полит. науки. - 1991. - № 4. - С. 103 - 112.
Цимбалістий Б. Політична культура українців // Сучасність. - 1994. - № 3. - С. 94 - 105; № 4. - С. 77 - 90.
Щегорцев В.А. Политическая культура: модели и реальности. - М., 1990.
Loading...

 
 

Цікаве