WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Поняття свободи в політичній філософії та філософії права й. Г. Фіхте - Реферат

Поняття свободи в політичній філософії та філософії права й. Г. Фіхте - Реферат


Реферат
Поняття свободи в політичній філософії та філософії права й. Г. Фіхте
Й. Г. Фіхте - один із чотирьох великих німецьких мислителів, які сформулювали власну філософську систему. У цій статті акцент зроблено на тих її аспектах, які мають певні політичні й правові тональності. Мова йде про систему, яку Й.Г.Фіхте охарактеризував як "першу систему свободи".
Ключові слова: німецький класичний ідеалізм, Французька буржуазна революція, політичні права людини, свобода.
Німецький класичний ідеалізм, без сумніву, - глибоко досліджене філософське вчення, представлене І. Кантом, Й. Фіхте, Ф. Шеллінгом, Г. Геґелем, Л. Феєрбахом. Філософська спадщина Й. Фіхте вже за його життя привертала до себе увагу філософів, які в побудові власних систем брали її за основу й критично осмислювали в історико-філософських дослідженнях (насамперед Г. Геґель і Ф. Шеллінг), оцінюючи дане вчення як необхідне в розвитку німецького ідеалізму. Правда, не можна заперечити й іншої думки щодо творчості відомого німецького мислителя. Певний час учення Фіхте вважалося проміжним етапом від філософії І. Канта до філософії Г. Геґеля (марксисти) - у кращому випадку, у гіршому - творчістю, що не заслуговує на увагу взагалі (Б. Рассел, К. Поппер). Починаючи з другої половини XIX ст., зацікавленість творчістю Й. Фіхте зростає. Вагомий внесок у дослідження філософії Й. Фіхте зробили такі відомі історики філософії, як К. Фішер і В. Віндельбланд. Виклад К. Фішером учення Й. Фіхте за своєю повнотою не втратив свого значення і є чи не найкращим сьогодні. Такий відомий німецький філософ, як Д. Генріх, вважає, що творчість цього мислителя можна вважати вершиною сучасної філософії. Здобутки Фіхте у філософії багатогранні, але одним з головних чи кардинальних понять у його творчості є поняття свободи, а що стосується обґрунтування цього поняття, то Фіхте не має рівних.
"Моя система є першою системою свободи", - так висловлюється мислитель у творі "Основи загального науковчення". Проблему свободи Й. Фіхте розглядав у дусі ідей Просвітництва, підкреслюючи, що зростання свободи йде поряд з нагромадженням знання: "знання в своїй внутрішній формі і сутності є буття свободи". Мислитель вважає, що осягнення свободи як вищої цінності, а тим паче її реалізація приходить до людини в певних історичних умовах, на певному ступені суспільного розвитку. Отже, свобода для Й. Г.Фіхте є невід`ємною від знання, і її реалізація можлива лише при достатньо високому його рівні, розвиненій духовній культурі. Фіхте розрізняв свободу справжню (нім. Іchheit - абсолютне "я") і порожню. Перший акт свободи - твердження "я єсмь". Справжня свобода - це свобода в чистому вигляді. Реалізація свободи можлива лише сумісно з іншими людьми, у співпраці з ними, - не випадково філософія права ще з часів Гуго Гроція була вченням про першопричини вільної дії людей, про межі й умови такої дії [1, с. 67].
Можливість реалізації свободи мислитель обговорює у філософії права. Одне з головних питань науки про право звучить так: "Чи можлива спільнота вільних істот як таких?" Це питання власне у такому формулюванні було надзвичайно актуальним у час Французької буржуазної революції. Й. Фіхте дотримувався ідеалів Французької революції - свободи, рівності, справедливості, він абсолютно поділяв просвітницьке переконання в тому, що наступна епоха встановить царство розуму; наголошував на великому значенні Французької революції "для всього людства", кваліфікуючи її як "багату ілюстрацію на тему права і гідності людини" [2, с. 130].
Варто зазначити, що з часу виходу у світ першого варіанту "науковчення" (1794 р.) політичні погляди Й. Фіхте (так само, як і філософські) весь час коректуються. 1800 рік став межею у творчому розвитку мислителя. Починаючи з цього періоду переглядаються основні положення етики, правова теорія, учення про державу; суттєво зміщаються акценти в розумінні свободи; твориться філософсько-історична концепція, що песимістично оцінює тогочасний стан людства, посилюється критика Просвітництва з його індивідуалістичною установкою [1, с. 90].
Важливим кроком на шляху до перегляду науковчення Й. Фіхте є розгляд свободи як головної цінності в його "Філософії моральності" (1798 р.). До того часу, допоки бажання й природні здатності індивіда визначають його вчинки, його максимою є не закон свободи, а закон природи, тобто егоїзм. Проте індивід може побороти власний егоїзм і звільнитися від нього. Здавалося б, проблема розв`язана, але ні - мислитель заявляє, що стан, при якому людина є сама собі законом, не завжди є моральним станом. Отже, недостатньо звільнитися від законів природи - потрібно ще вміти підкоритися вищому закону.
Як було вже сказано, в основу своїх теоретичних роздумів Й. Фіхте помістив індивідуума, певне "Я", що є вільним стосовно будь-якого примусу. "Людину не можна ані продати, ані подарувати, чи отримати в спадок; вона не може бути чиєюсь власністю, бо вона повинна бути своєю власністю і нею захищатись" [3, с. 50]. Таким чином, Й. Фіхте філософськи обґрунтовує положення індивіда в суспільстві і вважає, що йому забезпечується максимально можлива свобода. Реалізує цю ідею й відкрито закликає до свободи у творі "Вимоги до правителів Європи повернути назад свободу думки, яку вони досі пригноблювали". Закликає всіх, для кого є цінним права і гідність людини, виступити на її захист.
Протягом усієї творчої діяльності Й. Фіхте виступав з роботами соціально-історичного й етичного характеру, у яких викладалась, як він сам стверджував, практична філософія, що являє собою поширення основних положень теоретичного науковчення на питання права, держави й моралі. Принцип свободи є з'єднувальною ланкою між практичною й теоретичною частинами філософії Й. Фіхте. Проте зазначимо: якщо в теоретичній філософії вона піддавалась ідеалістичній містифікації, то в практичній філософії свобода розумілась достатньо реалістично. У практичній філософії вихідним пунктом для мислителя також є індивід, особистість. "Свобода індивіда від будь-якого державного примусу", і "кожна людина від природи вільна", і ніхто не має права заставити людину коритись закону, окрім неї самої, - ці тези з роботи "До
Loading...

 
 

Цікаве