WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політичні еліти постсоціалістичних країн: проблеми методології дослідження - Реферат

Політичні еліти постсоціалістичних країн: проблеми методології дослідження - Реферат

в ході зміни режиму. Уряди, парламенти, юридичні органи, збройні сили, політичні партії, великі суспільні й приватні підприємства, газети... ділові кола витримують досить часто лише невелику реорганізацію, але прагнуть до режимних змін через посередність зміни верхівки свого керівництва. У такому випадку дослідженню підлягає елітна циркуляція в цих інститутах і організаціях.
Друга форма елітної трансформації утворена рушіями в балансі сил між інститутами й організаціями завдяки формуванню нових організацій. Парламенти, які спершу тільки затверджували рішення, що приймалися урядом, можуть набути нового значення. Правлячі партії можуть завершити своє існування чи перетворитися в маленькі групи в той час, як нові партії набувають масової підтримки.
Погоджуючись з думкою У. Хоффман-Ланге, зазначимо, що вивчення елітної трансформації, результатів зміни режиму передбачає виділення обох аспектів, оскільки старі організації поповнюються новими елітами, а нові організації - старими елітами, доцільно аналізувати і старі, і нові інституціональні структури, а також циркуляцію еліт їх соціальні й установчі характеристики [6, с. 51].
На думку О. Мясникова, процес заміни еліт може відбуватися за двома варіантами: "консолідація" та "вічний конфлікт". "Консолідація" проходить шляхом формування й стабілізації блоку: господарська - державна (політична) - партійна еліта (через встановлення зв'язків і міцних відносин між родинними угрупованнями в усіх трьох секторах). Скоріш усього, домінувати й керувати в цьому випадку буде "господарський корпус", і це можливо лише при невеликій і згуртованій команді на рівні супереліти; наявності фракцій правлячих угруповань у всіх гілках влади (виконавча й законодавча гілки, центральна, регіональна й місцева адміністрація). Виникне потреба у створенні власних масових політичних організацій чи перетворенні існуючих партій і рухів у "правлячі". Варіант другий - "вічний конфлікт". Властиво це продовження сьогоднішніх тенденцій. Правлячі угруповання будуть прагнути до внутрішньої консолідації і ... розпадатися, шукати підтримки в середовищігосподарників, підприємців і ... відмовлятися від укладених угод. Продовжуватиметься боротьба між угрупованнями в еліті за виживання, продовжуватиметься витіснення з еліти представників "неконкурентноспроможних" шарів, які попали у верхні ешелони влади після серпня 1991 року, продовжуватиметься формування ядра політичної еліти із господарників. Перспектива виходу із "вічного конфлікту" залежить не тільки від результату боротьби між господарською елітою й "новими економічними прошарками", але й від того, коли в еліті з'являться люди нового покоління, які будуть здатні генерувати ідеї й виробляти стратегію суспільного розвитку, узгоджувати інтереси всього спектра соціально-політичних сил [5, с. 60].
Керуючись дослідженнями, проведеними в країнах Латинської Америки, меншою мірою, Південної Європи, Дж. Хіглі і Р. Гюнтер розробили елітистську теорію переходу до демократії. У рамках цієї концепції виділяють дві основні моделі "демократизації": "пакт" і "конвергенція" еліт. "Пактом" еліт називається варіант переходу, коли еліти раптово й усвідомлено перебудовують свої відносини, домовившись про компроміси з надзвичайно важливих питань. Передумовою для підписання "пакту" є наявність гострого конфлікту, у ході якого всі фракції еліт несуть відчутний збиток. Особливістю "пактового" переходу є його короткочасність: еліти або швидко знаходять вихід, виробляючи основні компоненти консенсусу, або не знаходять його взагалі. Іншою особливістю цього варіанту є секретність і замкненість кола учасників "пакту". Головну роль у ньому відіграють "актори", зв'язані з попередньою елітою, які прагнуть обійтися без широкого звернення до населення.
"Конвергенція" - процес, який проходить в умовах перехідного періоду до демократії, (вона ще не набула сталого розвитку, не консолідована), і викликаний необхідністю мобілізації мас опозиційними фракціями еліти для досягнення успіху в електоральній гонці й здійснення коаліційної політики. "Конвергенція" дозволяє старим гравцям, які діють на полі цієї політичної гри, змінювати свої ролі й відкривати шляхи для введення нових гравців. Про завершення цього процесу свідчить перемога на виборах колишньої дисидентської чи периферійної фракції еліти. Як і "пакт" еліт, так і їх "конвергенція" веде до утворення демократичного режиму. Різниця між "пактом" і "конвергенцією" полягає в тому, що в останній, за рахунок активної масової участі, є нові "актори". Необхідно зазначити, що "конвергенція" може бути тільки другим кроком демократизації (після "пакту"), і крім того, вимагає невизначено затяжного проміжку часу. Автори цієї концепції пов'язують закінчення процесу "конвергенції" еліт з підвищенням рівня соціально-економічного розвитку [1, с. 24].
Отже, можна стверджувати, що трансформація політичної системи й суспільних відносин тісно пов'язана зі зміною правлячої еліти. Швидкий і корінний розрив між новою й старою владами неможливий, тому що зміна еліти проходить головним чином у верхніх ешелонах влади: неспівпадіння, а то й полярність процесів у "верхах" і "низах" владної піраміди здатні звести нанівець усі позитивні зміни.
Література
1. Елизаров В. Элитистская теория демократии и современный российский политический процесс // Полис. 1999. № 1. С. 72-78.
2. Крыштановская О. Трансформация старой номенклатуры в новую российскую элиту // Общественные науки и современность. 1995. № 1. С. 51-65.
3. Крэстева А. Власть и элита в обществе без гражданского общества // Социс. 1996. № 4. С. 19-29.
4. Куколев И. Трансформация политических элит // Общественные науки и современность. 1997. № 4. С. 82-91.
5. Мясников О. Смена правящих элит: "консолидация" или "вечная схватка"? // Полис. 1993. № 1. С. 52-60.
Хоффман-Ланге У. Элиты и демократизация: германский опыт // Социс. 1996. № 4. С. 50-57.
Loading...

 
 

Цікаве