WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політичні еліти постсоціалістичних країн: проблеми методології дослідження - Реферат

Політичні еліти постсоціалістичних країн: проблеми методології дослідження - Реферат

групам суспільства, оскільки використовує обмежену кількість формальних вимог до кандидатів. Антрепренерська система демократична, передбачає притік в еліту найобдарованіших людей, здатних відповісти на вимоги часу.
На практиці антрепренерська система та система гільдій не використовуються в "чистому" вигляді, а поєднують у собі переваги кожної зокрема.
Трансформація чи зміна еліти відбувається по-різному в періоди політичної нестабільності: люди, які займали ключові позиції в державному управлінні, залишають свої посади, виникає багато вакансій, які заповнюються з порушеннями норм. Суспільство практично ніколи не відчуває браку бажаючих зайняти елітні позиції. У пострадянських країнах трансформаційний процес є досить складним.
З усіх існуючих концепцій, які пояснюють перехід від "старої" еліти до "нової", можна виокремити дві. З одного боку, маємо твердження про те, що відбулася "революційна" зміна еліти, а з іншого - твердження, що еліти залишились попередніми, лише змінилися декорації навколо них.
Іншою основою длясистематизації концепцій, які описують соціальний перехід, може бути співвідношення ролі політичного (партійного) та управлінського (господарського) компоненту радянської еліти (номенклатури) у її подальшій трансформації в політичну еліту. Більшість дослідників сходяться на тому, що процес трансформації не закінчений і в елітних групах проходять подальші зміни.
Проводячи аналіз складу російської еліти, О. Криштановська констатує, що до кінця 1994 року, порівняно з радянським періодом, відбулася зміна політичної еліти (хоча й невелика); відбулося омолодження правлячого прошарку, знизилася в її складі кількість вихідців із села, підвищився освітній рівень її представників [2].
Цікавий аналіз процесу зміни еліт пропонує І. Куколев. Він виділяє декілька моделей, за допомогою яких можна розкрити сутність трансформації елітних груп.
Модель перша ("зміна потоків"). Трансформація розглядається як послідовна зміна декількох хвиль правлячої еліти. На кожному етапі такої трансформації попередня хвиля правлячої еліти висуває на керівництво наступну, а вона, у свою чергу, стає політичним "могильником" для тих, хто її висунув. Наприклад, "брежнєвська еліта" висунула "горбачовську", і "горбачовська" її змістила. "Горбачовська еліта" висунула (дала поштовх до політичного управління) "єльцинську еліту", а ця змістила - "горбачовську". У цій моделі аналізуються поверхневі політичні зміни в трансформації еліти (як правило, лише персональний склад).
Модель друга ("політичний капіталізм"). Це найбільш розповсюджена концепція трансформації. Вона базується на тому, що в СРСР існував реально правлячий клас - партійно-радянська номенклатура. Зміст "перебудови" полягав у конвертації політичного капіталу в капітал економічний. Політичні еліти стали змінюватися першими і досить швидко заповнювали дві нові ніші - нової політичної еліти й нової економічної еліти. Політична номенклатура, використовуючи політичну владу, першою освоїла механізми приватизації державної власності й у результаті цілого ряду послідовних дій утворила велику частину нової фінансової еліти, нової підприємницької еліти, а також частково заповнила нові політичні інститути.
Модель третя ("бунт економічної еліти чи пробудження регіональних еліт"). Номенклатура складалася із двох великих суперечливих одна одній частин - партійних працівників і господарських керівників. Кожна із цих частин мала певну владу й розпоряджалась певними ресурсами. Займаючись безпосередньо виробництвом, забезпечуючи його функціонування, господарники були в менш привілейованому стані, ніж партійна верхівка. "Перебудова" - бунт господарських, економічних еліт, які вимагали зміни політичних позицій і розкріпачення своєї діяльності. Партійна еліта розкололася, і частина (регіональна) долучилася до господарської. У результаті зрощування "реформаторських" фрагментів номенклатури відбулося формування сучасних елітних груп, які становлять певний "сплав" колишніх господарських і партійних регіональних еліт.
Модель четверта ("роль контреліти"). У цій моделі відображені публічні й соціальні аспекти політичного процесу. Господарська еліта в боротьбі проти "партократів" використала як свого політичного союзника контреліту (культурну й науково-технічну інтелігенцію), яка зруйнувала вищу політичну компоненту номенклатури, привела до влади економічну еліту та номенклатуру другого й третього ешелонів, частково з'єднавшись з ними [4, с. 83-84].
При демократичному режимі суспільні елітні групи є відкритими - і тому постійно відбувається циркуляція еліти. Як слушно зауважила болгарська дослідниця Крестева, "циркуляція еліт є демократичним механізмом, який перешкоджає монополізуванню влади, вливає свіжу кров (у дійсно демократичній системі не буквально, а в переносному значенні, у формі нових людей, нових ідей)" [3, с. 24].
Підтримуючи теорію В. Парето про циркуляцію еліти, яка відбувається в двох основних формах: як заміна одної еліти іншою і як просування нееліти в еліту, дослідниця зазначає, що "на відміну від герметичної комуністичної еліти, посткомуністична володіє великою пропускною здатністю. Ця особливість найбільше проявилась на початку змін, коли протягом місяців асистенти стали міністрами, адвокати - прем'єрами, письменниця - віце-прем'єром. Ця відкритість демократичної еліти, яка сформувалася, була природною: окрім малочисельних дисидентів і перших партійних функціонерів, вона не мала інших кадрових резервів і повинна була рекрутувати своїх членів ззовні. Істотним індикатором життєвої еліти є збереження цього зовнішнього джерела оновлення" [3, с. 24].
На думку німецької дослідниці У. Хоффман-Ланге, у процесі політичних змін елітна трансформація виступає в двох формах. Перша - циркуляція індивідів - членів еліти на керівних посадах у тих політичних інститутах і приватних організаціях, які зберегли свою силу й базисну організаційну структуру
Loading...

 
 

Цікаве