WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Степан Бандера – політичний портрет - Курсова робота

Степан Бандера – політичний портрет - Курсова робота


Курсова робота з політології
Степан Бандера - політичний портрет
Зміст:
Вступ
Розділ І.Дитячі роки Степана Бандери
Розділ ІІ. Юність та студентські роки - формування політичної свідомості
Розділ ІІІ. Діяльність Степана Бандери в лавах ОУН
Висновок
Перелік використаної літератури
Вступ
Першого січня виповнюється 96 років від дня народження Степана Бандери - одного з найбільших борців за незалежність України і до цього часу однієї з найконтраверсійніших постатей в модерній українській історії. Таких історичних постатей небагато у будь-якого народу. Їх неможливо викреслити з історії, і кожен, хто намагається витлумачити українцям життєпис їх власної нації, не може замовчати ні цього імені, ні подій, з цією історичною особою зв'язаних. Мало хто є байдужим до його імені - бо живі ще соратники і послідовники, та й ідеї, за які він віддав життя, не чужі багатьом українцям, народженим після його смерті. Реалії політичного життя зумовили неоднозначне ставлення до нього й природних політичних союзників у боротьбі за Українську Державу - але причини персональних симпатій чи антипатій нам зрозумілі на прикладі українського сьогодення, коли люди, об'єднані однією програмною метою ставлять персональний антагонізм вище від цієї мети. Такі люди були і в середовищі опонентів Бандери, були й в середовищі його прихильників. А що вже казати про міфи, вигадувані ворогами! Отак і залишається в свідомості усередненого українця образ Бандери - борця з Москвою усіма можливими засобами, політичний світогляд якого чи справжні, невигадані вчинки якого мають мало спільного із створеними міфами.
Невідомий український патріот, що конав у нелюдських муках, мордований московськими катами - це символ усієї Західної України в пазурах комуністичної імперії у 1940-50-ті роки. Один з героїв народної Української Повстанської Армії, яка понад десять років без усякої допомоги ззовні й тільки тією зброєю, що відбивала у ворогів, билася з силами обох могутніх тоталітарних монстрів - гітлерівського райху та ленінсько-сталінського колоніального "союзу". На додаток, загони УПА боронили населення Холмщини та Лемківщини від розбою польського війська.
Силою політичних обставин склалося так, що в роки, коли на заході України воїни УПА билися й гинули в нерівній борні за волю свого народу, більшість цього самого народу під впливом комуністів була байдужа або ставилася до них як до зрадників.
Деформація національної свідомості переважної частини українського суспільства у роки національно-визвольної війни не є винятком в історії. Боротьбу завжди розпочинає і веде меншість з найкращих. Тривожним є надто повільне прокидання національної свідомості вже у нових умовах. Воно свідчить про глибоку духовну недугу, спадок імперського травмування російщенням, котрої українське суспільство ще далеко не позбулося.
Антибандерівські, тобто по суті антиукраїнські стереотипи, насаджені у свідомість населення України компартійними ідеологами, продовжують діяти і мають неабиякий вплив і після проголошення незалежної Української держави, за яку віддали свої життя воїни УПА. Ці отруйні психологічні стереотипи розколюють суспільство на "західняків" та "східняків", і відкривають ворота для влади над ним. Шлях подолання цієї недуги - поширення правди про Українську Повстанську Армію, її героїчну боротьбу та демократичну ідеологію.
Розділ І.Дитячі роки Степана Бандери
Степан Бандера є дитиною покоління, яке тримало в руках Українську Державу, але втримати не змогло. Він народився в сім'ї священика - пароха Старого Угринова на Калущині у Галичині, яка в той час належала до австро-угорської монархії, разом з двома іншими західноукраїнськими країнами: Буковиною і Закарпаттям.
Його батько, Андрій Бандера, греко-католицький священик був у той час парохом в Угринові Старому (до парафії належало ще сусіднє село Бережниця Шляхетська). Батько походив із Стрия. Він був сином міщан-рільників Михайла Бандери і Розалії, дівоче прізвище якої було - Білецька. Його мати, Мирослава Бандера, походила зі старої священичої родини. Вона була донькою греко-католицького священика з Угринова Старого - Володимира Ґлодзінського і Катерини з дому Кушлик .
Степан був другою дитиною своїх батьків. Старшою від нього була сестра Марта. Молодшими: Олександр, сестра Володимира, брат Василь, сестра Оксана, брат Богдан і наймолодша сестра Мирослава, що померла немовлям.
Дитячі роки Степан прожив в Угринові Старому, в домі своїх батьків і дідів, виростаючи в атмосфері українського патріотизму та живих національно-культурних, політичних і суспільних зацікавлень. Вдома була велика бібліотека, часто з'їжджалися активні учасники українського національного життя Галичини, наприклад, його вуйки: Павло Ґлодзінський - один з засновників "Маслосоюзу" і "Сільського Господаря" (українські господарські установи), Ярослав Весоловський - посол до Віденського парламенту, скульптор М. Гаврилко й інші. Під час першої світової війни юний Бандера пережив чотирикратне пересування воєнних фронтів через рідне село в 1914-15 і 1917 рр., а в 1917 р. важкі двотижневі бої. Через Угринів переходив австрійсько-російський фронт, і дім священика був частково знищений гарматними пострілами. Тоді ж, літом 1917 р., спостерігалися прояви революції в армії царської Росії, прояви національно-революційних зрушень і велика різанина між українськими та московськими військовими частинами.
У жовтні-листопаді 1918 р., як несповна десятирічний хлопець, Степан пережив хвилюючі події відродження і будови української держави. Його батько належав до організаторів державного перевороту в Калуському повіті (з лікарем д-ром Курівцем) і Степан був свідком формування батьком з селян довколишніх сіл військових відділів, озброєних захованою в 1917 р. зброєю. Від листопада 1918 р. родинне життя сім'ї Бандери стояло під знаком подій у будуванні українського державного життя та війни в обороні самостійності. Батько був послом до парламенту Західньо-Української Народної Республіки - Української Національної Ради в Станиславові і брав активну участь у формуванні державного життя в Калущині. Особливий вплив на кристалізацію національно-політичної свідомості юного Бандери мали величні святкування і загальне одушевлення злуки ЗУНР з Українською Народною Республікою в одну державу, в січні 1919 р.
У травні 1919 р. Польща вжила у війні проти української держави армію ген. Галлера, яка була сформована й озброєна державами Антанти з призначенням до боротьби з більшовицькою Москвою. Під її перевагою фронт почав пересуватися на схід. Разом з відступом Української Галицької Армії подалася на схід ціла родина Бандери, переїхавши до Ягольниці біля Чорткова, де вони зупинилися. Тут замешкали у дядька (брата матері) о. Антоновича, який був там парохом. У Ягольниці вони пережили тривожні й радісні моменти великої битви так званої Чортківської офензиви, що відкинула польські війська на захід. Але через брак військовогопостачання припинилася офензива української армії. Знову мусив початися відступ, цим разом за річку Збруч. Усі чоловіки з родини Бандери окрім юного Степана, в тому числі й батько, як військовий капелян у рядах
Loading...

 
 

Цікаве