WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Нації і політика - Реферат

Нації і політика - Реферат


Реферат з політології
Нації і політика
План
1. Етнос, нація, народ: визначення та розмежування понять.
2. Націоналізм: роль у політичному житті та форми. Інтернаціоналізм. Космополітизм.
3. Нація як суб'єкт політики. Право нації на самовизначення. Сепаратизм.
4. Етнополітика, її суб'єкти, цілі та принципи
1. Етнос, нація, народ: визначення та розмежування понять.
Етнос - усталена спільнота людей, що склалася а результаті природного розвитку на основі специфічних стереотипів свідомості і поведінки. Етнос існує як стійка система, яка протиставляє себе усім іншим аналогічним колективам людей за принципом "ми - не ми", "свої - чужі". Етноси завжди мають спільність поведінкових рис, які передаються від покоління до покоління і виробляються в процесі адаптації людей в етнічному і ландшафтному середовищі, утворюючи стереотип поведінки етносу. Цей стереотип є фундаментом етнічної традиції, яка включає світоглядні й культурні засади, форми співжиття та господарства - неповторні у кожному етносі.
Є дві найпоширеніші концепції нації: західна (територіальна) і незахідна (етнічна).
Відповідно до західної концепції нація - сукупність людей, що має власну назву, свою історичну територію, спільні міфи та історичну пам'ять, спільну мову, громадську культуру, спільну економіку і єдині юридичні права та обов'язки для всіх членів. Основною ознакою нації за цією концепцією є національна держава на певній території або змагання до неї. При чому в західній концепції нація і народ ототожнюються.
Прихильники незахідної або етнічної концепції нації розділились на два табори: одні вважають, що термін "нація" - вживається у двох значеннях. Нація - 1. історична соціоетнічна, політична, духовна спільнота людей з певною психологією, самосвідомістю, спільною територією, економічним життям, культурою, мовою; або 2. сукупність громадян певної держави. Тоді як народ визначається як населення, людність певної країни (всі етнічні, соціальні групи та прошарки) або окремого регіону. Народ, як і нація, на думку цих вчених, поліетнічний феномен. Але саме поняття зосереджене не на етнічності, а на соціальності. Воно фіксує розселення людей на певній території, в державі, місцевості (наприклад можна сказати: "народ України", "народ Криму", "народи Півночі"), а також сукупність соціальних груп, прошарків чи окремих осіб ("багато народу зібралося").
Тоді як інша частина прихильників етнічної концепції нації визначає термін "нація" тільки в одному, першому значенні. А сукупність громадян певної країни позначають терміном "народ". Зокрема така точка зору викладена в Декларації "Про державний суверенітет України" від 16.07.1990 р., де зазначається, що "громадяни Республіки всіх національностей становлять народ України".
Важливою і неодмінною ознакою нації у свіх значеннях необхідно вважати національну самосвідомість. Це усвідомлення нацією, людиною або певною спільнотою своєї належності до нації, спільності історичної долі його представників, своєрідності дії геополітичних, соціопсихічних, історичних чинників, неповторності характеру, темпераменту, менталітету, психології, культури. Звідси прагнення нації зберегти ці особливості, не піддатися асиміляції, розвивати національну мову, традиції, звичаї, певні релігійні вірування тощо. Звідси й прагнення до національно культурної і національно-територіальної автономії, економічного, політичного суверенітету, створення національного, громадянського суспільства, держави.
Усі ці та інші справедливі вимоги дістають оформлення в національній ідеї.
2. Націоналізм: роль у політичному житті та форми. Інтернаціоналізм. Космополітизм.
За тоталітаризму склався негативний стереотип української національної ідеї. Впродовж 7 десятиліть національну ідею офіційно визнавали реакційною, нації поділяли на буржуазні та соціалістичні, націоналізм кваліфікували як буржазний, а отже, реакційний. Національну ідею проголошували несумісною з інтернаціоналізмом, що фактично був політикою русифікації.
Тоді як насправді, на думку багатьох вчених, національна ідея стає акумулятором національних програм, позицій, гасел, рушієм національного прогресу, основою національного руху. Вона визначає і водночас відображає національні інтереси, мету, приорітети, згуртовує, об'єднує довкола себе націю, заставляє рухатись і працювати в одному напрямку. На кожному історичному етапі вона може бути різною. (приклад Україна. Спочатку: ідея незилежності, потім державотворення. Ідея має бути реальною, досяжною).
Національна ідея становить платформу націоналізму. Адже останній, на думку Сміта, це "ідеологічний рух за досягення й утвердження незалежності, єдності, ідентичності нації". Необхідно визнати прогресивний зміст наіоналізму, його конструктивну політичну спрямованість, позитивний, формотворчий, тобто націотворчий потенціал, мобілізуючу роль у соціальній творчості нації. На думку Гелнера, концепція "своєї" держави, що охоплює одну культуру і має уряд, який належить до цієї культури, і є сутністю націоналізму. Останній стає політичним принципом, який передбачає, що "політичне і національне ціле повинні збігатися". Нація, тобто носій політичного суверенітету, народжується з націоналізму, а не навпаки.
Більше того, правильна оцінка націоналізму (а нині відомо кілька десятків визначень цього поняття) уможливлює оптимальну етнополітику, що обов'язково передбачає і мінімізацію всіляких політичних спекуляцій та деформацій на грунті націоналізму, які в теоретичному плані набувають вигляду етноцентризму, а в практично-політичному - міжнаціональних конфліктів.
Проте не слід забувати, що націоналізм, на жаль, може мати різні вияви або форми:
1. творчий націоналізм, прогресивний, який здатний створити спрятливі умови для суспільного поступу.
2. агресивний націоналізм, руйнівний, зоологічний, що переростає у шовінізм (фашизм, нацизм, расизм).
Для того, щоб здоровий націоналізм не переростав у збочені форми, у національній політиці, слід збалансовувати націоналізм з інтернаціоналізмом та космополітизмом.
Інтернаціоналізм - це система поглядів та відповідна політика, що виражає збіг корінних інтерсів або прагнення до поєднання зусиль різних держав, націй чи соціальних груп і верств. Об'єктивна основа інтернаціоналізму - процес інтеграції у галузі виробництва, інформаційного обміну, науково-технічного, культурного розвитку. Інтернаціоналізм зумовлює поступовий глобальний поворот від національного розбрату до міжнаціональної співпраці. Розробка і реалізація
Loading...

 
 

Цікаве