WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Історичний розвиток соціально-політичної думки - Контрольна робота

Історичний розвиток соціально-політичної думки - Контрольна робота

особистості, на егоїзмі. Оскільки держава й особистість несумісні, анархо-індивідуалізм виступав проти держави, проти будь-якої централізованої влади. Теоретики анархо-комунізму були М.А.Бакунін та П.А.Кропоткін. Головна мета їхнього вчення - звільнення людини від насильства. Здійснення її вони пов'язували з відмиранням держави, побудовою бездержавного соціалізму, за якого народ буде позбавлений примусу з боку будь-якої влади - політичної, економічної, духовної. Відродження анархістських течій у колишньому СРСР сталось наприкінці 80-х років. Нині вони наявні як в Україні, так і в інших країнах СНД.
e) Троцькізм. Виник на початку ХХ ст. Основу ідеології і практики троцькізму становить теорія "перманентної революції", що заперечує можливість перемоги соціалістичної революції і соціалізму в одній країні, необхідність створення пролетарської партії, здатність робітничого класу згуртувати навколо себе непролетарські верстви і зміцнити союз із селянством.
f) Екологічний соціалізм. Це досить впливова соціально-політична течія. Що сформувалась на Заході на початку 80-х років. Конкретно історичною основою його виникнення стали негативні наслідки НТР, глобальні проблеми сучасної екології, загроза ядерної катастрофи, екологічна криза, голод мільйонів людей у країнах, що розвиваються, енергетична криза, масове безробіття.
4) Правий та лівий екстремізм - схильність у політиці та ідеології до крайніх поглядів та дій.
В політичному плані екстремізм намагається підірвати дійовість суспільних структур та інститутів, що функціонують, за допомогою силових методів. Ліві екстремісти у своїх поглядах звертаються, як правило, до ідей марксизму-ленінізму та інших лівих течій (анархізм, лівий радикалізм). Праві екстремісти викривають владу буржуазного суспільства з украй консервативних позицій, тавруючи його за "занепад" мора, наркоманію, егоїзм, споживацькі настрої, засилля "масової культури", брак "порядку" тощо.
Найбільш послідовним правоекстремістським політичним рухом є фашизм, що виник в обстановці революційних процесів, які охопили країни Західної Європи після Першої світової війни і перемоги революції в Росії. Правий та лівий екстремізм у будь-яких формах, як свідчить політична практика, несуть горе й страждання народам, роблять їх заручниками вузько-групових інтересів певних політичних сил.
5) Політико-релігійні концепції. Клерикалізм як політичний напрямок склався в ХІХ ст.
Серед конфесій найбільш впливовим є католицтво, що його визнають майже 600млн. осіб з усіх континентів. Понад половини з них - у країнах Латинської Америки і США. Ідейно-політичним центром католицизму є Ватикан.
До світових релігій, які справляютьсерйозний вплив на політичні процеси й суспільне життя, належить іслам. Його послідовники - понад мільярд мусульман - проживають у 52 країнах Азії та Африки і проголосили іслам основою свої державності.
Висновки.
Як свідчить суспільна практика, будь-яка ідейно-політична течія намагається справити якнайсильніший вплив на людей з метою залучення максимальної кількості прихильників. Через це різні політичні течії неминуче змагаються між собою, сподіваючись виштовхнути одна одну на узбіччя суспільного життя. Але взаємовідносини різних ідейно-політичних течій неможливо звести лише до боротьби. Між ними відбувається ніби постійна дискусія з приводу суспільних проблем, що в ній вони взаємно впливають одна на одну і взаємозбагачуються. Тому взаємне збагачення різних ідейно-політичних течій можна розглядати передусім як взаємодію, що включає в себе різні елементи і процеси.
В VI - V ст. до н.е. в античній Греції і на Стародавньому Сході вперше була зроблена спроба створити систему політичних ідей теорій. Політична думка розвивалась як форма теоретичного узагальнення інтенсивного політичного життя що було характерним для цих суспільств. Найкращий державний устрій - держава розуму, в якій поєднано все найкраще від олігархії і демократії, на чолі якого стоїть еліта, аристократія, філософи.
Духовна спадщина стародавніх цивілізацій сприяла розвитку наукової думки протягом всієї історії людства. Абсолютне панування релігії в середньовічному світогляді культурі житті відбилося й на політичних поглядах: всі явища в сфері політики оцінювалися з позицій християнського вчення, розвивалась ідея божественного походження державної влади діяльність якої повинна підкорятися реалізації волі Бога.
Відхід від теологічної інтерпретації політики відбувається в епоху Відродження.
Домінуючою методологією у політичній науці був позитивізм. Розвиток науково - технічного прогресу, політичні, соціально-економічні перетворення призвели до кризи позитивізму на зміну якого прийшов неопозитивізм, принципами якого були біхевіоризм, об'єктивізм.
У ХХ ст. дослідники перейшли від вивчення управлінських і загальнотеоретичних питань до з'ясування відносин суспільства з державним механізмом та дослідження громадської думки.
Розвиток політичної науки у 20-30рр. пішов кількома шляхами. В одних державах (СРСР, Німеччина, Італія, Іспанія) вона стала елементом ідеології та пропаганди. У інших (США) політологія перетворилась на поведінкову науку, спрямовану на вивчення мотивів і чинників, що впливають на політичну поведінку людей.
До сучасних політичних концепцій належить концепція тоталітаризму (Арон, Фрідріх та ін.) та суспільно - політичної модернізації (Алмонд, Пай)
В кінці ХХ ст. в центрі уваги учених постала проблема глобалізації. Глобалізація є якісно новою стадією розвитку світогосподарських зв'язків і означає "постінтернаціоналізацію" суспільного життя. Процес глобалізації сприяє взаємозв'язку і взаємозалежності всіх країн і етнонаціональних спільнот, "спресовує" світ у єдине ціле, формує так звану "світову культуру".
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
2. Піча В.М., Хома Н.М. - Політологія. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти І-ІV рівнів акредитації. 2-е видання, виправлене і доповнене". - К.: "Каравела", Львів: "Новий Світ - 2000", 2001. - 344 с.
3. Практикум з політології/ за ред. Ф.М.Кирилюк. - К.: "Видавничий дім "Комп'ютерпрес", 2003 - 622 с.
4. "Політологія нової доби": Посібник./ Ф.М.Кирилюк. - К.: "Видавничий центр "Академія", 2003, - 304 с. (Альма-матер).
5. "Основи політології"/ Ф.М.Кирилюк. - К.: Здоров'я, 2000. - 248 с.
6. "Політологія". Підручник/ за ред. Кремень В.Г. - Харків: Друкарський центр "Єдінорог", 2002. - 640 с.
7. "Основи політології". Навч. посібник. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 312 с.
Loading...

 
 

Цікаве