WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Історичний розвиток соціально-політичної думки - Контрольна робота

Історичний розвиток соціально-політичної думки - Контрольна робота

Локка, не втрачав усіх своїх прав, а лише право на вироблення та реалізацію законів. Політичну владу він визначав так: "... це право створювати закони з правом застосовувати смертну кару і, відповідно, усіх менших покарань для регулювання та охорони власності; це право використовувати силу суспільства для проведення у життя законів, для захисту держави від іноземного втручання - і все це в ім'я суспільного блага". Цілісність держави та виконання нею своїх основних завдань, на думку Дж. Локка, здатне забезпечити конституційне правління, при якому влада була б обмежена законом і поділена. Перше місце відводиться законодавчій гілці влади як верховній (але не абсолютній) у державі. Інші гілки влади повинні підпорядковуватися законодавчій владі, але вони (особливо, виконавча влада) мають великий вплив у державі. Вчення Дж. Локка було класичним відображенням ідеології ранньобуржуазних революцій. Воно ввібрало у себе досягнення передової наукової думки XVII ст. та прогресивні досягнення політико-правового знання. Дж. Локк сформулював політичні принципи, які лягли в основу усіх демократичних правових держав світу. Його вважають основоположником лібералізму та сучасного конституціоналізму.
3. Основні напрямки розвитку сучасної політології.
У політичному житті суспільства надзвичайно важливе місце належить різним ідейно-політичним течіям не тільки як певному способу тлумачення політичної реальності, а і як способу політичних дій, що спрямовані на збереження або, навпаки, на зміну існуючої політичної реальності. Отже, ідейно-політичні течії в суспільному житті поєднують одночасно теорію і практику, роздуми і дії, раціональні моделі мислення та емоційні настрої, які сприяють формуванню в людини належної орієнтації у політичних процесах.
Сучасні ідейно-політичні течії:
1) Лібералізм та неолібералізм. XVII-XVIIIст.
У її створення значний внесок зробили такі видатні мислителі, як Д.Локк, Ш.Монтеск'є, І.Кант та ін. За допомогою ліберальної ідеології "тертій стан" боровся із захисниками феодальних порядків. У XIXст. Розвиток соціально-політичної концепції лібералізму був пов'язаний з іменами французького мислителя Б.Констана та англійців І.Бентама та Д.Мілля.
Протягом усього ХІХ ст. ліберали виступали за такий суспільний устрій, за якого регулювання соціальнихвідносин у суспільстві відбувалося б стихійно, без втручання держави, за котрою визнавалась лише роль "нічного сторожа", що охороняє власність громадян і встановлює обсяги вільної конкуренції між окремими виробниками. Такий підхід цілком відповідав періоду класичного капіталізму.
На зміну лібералізму прийшов неолібералізм, якому були притаманні ідеї посилення ролі державних органів у суспільному житті, створення "держави загального добробуту". У сфері економічної політики прихильники неолібералізму обстоювали необхідність збереження змішаної економіки, рівноправності різних форм власності. Життєздатність яких мав визначити ринок.
2) Консерватизм та неоконсерватизм. Кін. XVIІI поч. XІХст. - англієць Е.Берк, француз Ж. Де Местр, німець Ф. Фон Савінь.
Консерватизм виник як реакція на Велику французьку революцію, котра розглядалась його представниками як причина суспільного хаосу й руйнування. За часів "класичного консерватизму" його прихильники виступали проти ідей технократії, неподільного панування ринку, що під такими гаслами буржуазія почала боротьбу з феодалізмом.
На соціально-політичні погляди консерваторів справили значний вплив ідеї мислителів середньовіччя - Августина і Фоми Аквінського.
Основою економічної могутності держави та її природного розвитку консерватори вважали приватну власність.
З середини 70-х років ХХ століття несподівано для багатьох політиків, учених (та й значної частини широкої громадськості) став набирати силу так званий новий консерватизм. Нобелівським лауреатом з економіки у 1976 році став архітектор монетаристського, антикейнсіанського напрямку в політекономії М.Фрідмен; у 1974 - австрійський філософ і економіст Ф. фон Хайєк.
Лібералізм поступився місцем консерватизму в усіх сферах життя.
Сприятливим для консерваторів став і факт посилення в західних країнах бюрократизму, котрий породжувався державою і гальмував розвиток економіки. Неоконсерватори виступили за усунення держави від управління економікою та соціально-політичною сферою (М.Тетчер).
3) Соціалізм. В кінці 40-х років ХІХ ст.
a) Марксистська соціально-політична думка. К.Маркс (1818-1883), Ф.Енгельс (1820-1895). Основна ідея соціально-політичних поглядів Маркса та Енгельса полягала в тому, що в результаті внутрішнього розвитку капіталізму будуть зруйновані вузькі рамки класових та національних відносин, створяться умови для розкріпачення людини.
Особливу роль у поширенні й розвитку марксистської соціально-політичної течії в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. відіграв В.І.Ленін (1870-1924). Марксизм справив могутній вплив на долю людської цивілізації в ХХ ст., але не всі ідеї соціально-політичної концепції марксизму витримали перевірку часом. Історичний розвиток людства привів до таких змін та епохальних зрушень, котрих ця теорія не передбачала. Сталися серйозні зміни в складі суспільних сил, що виборюють соціальний прогрес, у способах здійснення соціальних перетворень.
b) Соціал-демократичні концепції соціалізму. Міжнародна організація соціал-демократії - Соціалістичний інтернаціонал об'єднує 68 партій усіх континентів, що налічують у своїх рядах понад 17 млн. осіб.
Найбільший вплив соціал-демократичні партії мають у Західній Європі, а також Латинській Америці, багатьох країнах Азії, Близького Сходу. Поза сферою їхнього впливу залишились лише ісламські країни. Практична діяльність соціал-демократичних партій розгортається на основі соціально-політичної теорії "демократичного соціалізму". У "Декларації принципів Соціалістичного Інтернаціоналу", що були схвалені ХХІ конгресом Соцінтерну (1999р.), знайшли відображення нові підходи соціал-демократії до сучасного світу.
c) Ліворадикальні концепції соціалізму. Ці концепції виражають інтереси певних верств робітничого класу, інтелігенції, особливо молоді. Лівий радикалізм, який донедавна був підґрунтям цих концепцій, усе більше пориває з екстремізмом, ультралівацькою фразеологією, крайньою еклектичністю.
d) Анархізм. Виник майже два століття тому. Для нього характерні два провідні напрямки: анархо-індивідуалізм і анархо-комунізм.
Основні ідеї анархо-індивідуалізму були сформульовані в ХІХ ст. французьким філософом П.Ж. Прудоном. Ці ідеї зводились до того, що нове суспільство має базуватись на пріоритеті
Loading...

 
 

Цікаве