WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Історичний розвиток соціально-політичної думки - Контрольна робота

Історичний розвиток соціально-політичної думки - Контрольна робота


КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Дисципліна: "ПОЛІТОЛОГІЯ"
Тема: "Історичний розвиток соціально-політичної думки"
З М І С Т
Стор.
Вступ. 3
Історичний розвиток соціально-політичної думки:
1. Соціально-політична думка Старого світу і середньовіччя 4
2. Соціально-політичні вчення Нового і новітнього світу 8
3. Основні напрямки розвитку сучасної політології 13
Висновки. 16
Список літератури. 17
Вступ.
Політична наука як самостійна сфера знань виникає на рубежі Середньовіччя та Нового часу, коли мислителі почали пояснювати політичні процеси за допомогою "земних", а не релігійно-міфологічних аргументів. Основи наукової політичної теорії закладають Н. Макіавеллі, Ж. Боден, Т. Гоббс, Дж. Локк, Ш.-Л. Монтеск'є, Дж. Віко та інші. У цей час спеціальна галузь знань про політику іменується по-різному - політичне мистецтво, політичне вчення тощо.
Політологія як самостійна навчальна дисципліна почала формуватись в другій половині ХІХ ст.
Політологія як новий навчальний курс починає викладатися в усіх вищих навчальних закладах України лише після розпаду СРСР.
Враховуючи багатозначність основного терміну "політика", яким оперує політологія, і можливості різноманітних способів її характеристики, політологія - це наука про політику, про закономірності і випадковості розвитку політичного процесу, про функціонування політичної системи і влади, про сутність, форми, методи діяльності суб'єктів політики.
Предметом політології є конкретні прояви, процеси, відносини політичної дійсності, які вивчаються політологами.
Як і будь-яка інша суспільствознавча наука, політологія оперує сукупністю категорій - загальними поняттями про політику, які невіддільні від законів.
Перші спроби сформулювати завдання політології як навчальної дисципліни зроблені у доповіді комітету Американської асоціації політичних наук. До основних завдань викладання політології в закладах освіти України відноситься:
- підготовка молодої людини до виконання ролі громадянина;
- підготовка до участі у суспільно-політичному житті, тобто політична соціалізація студентської молоді;
- органічне поєднання політологічної думки України зі світовим політичним знанням;
- подолання стереотипних уявлень про політику як про виключно арену для боротьби, протистояння, конфлікту та засвоєння громадянами України норм цивілізованої політичної поведінки, культури політичного спілкування та ін.
1. Соціально-політична думка Старого світу і середньовіччя.
Політична думка Стародавнього Сходу. Перші соціально-політичні погляди мали релігійно-міфологічний характер і лише у XI - VIII ст. ст. до н. е. відбувається перехід до відносно раціонального погляду на світ в цілому та державу, зокрема. Це проявляється у вченнях Конфуція, Мо Цзи, Лао-цзи (Китай), Будди (Індія), Заратустри (Персія) та ін.
Фундаментальну роль в історії політичної думки Китаю відіграло вчення Конфуція, викладене його учнями в книзі "Бесіди та висловлювання". Конфуцій розвиває патріархальну концепцію держави: держава - це велика сім'я, а влада імператора є чимось на зразок влади батька. Відносини правителів і підданих схожі на відносини у сім'ї, де молодші залежні від старших. Соціально-політична ієрархія будується на принципі нерівності людей: "темні люди" (простолюдини) повинні підпорядковуватися благородним мужам. Конфуцій виступав за аристократичну форму правління; його ідеалом було керівництво аристократів, яких характеризували знання та доброчесність, а не походження та багатство. Конфуцій був прихильником ненасильницьких методів правління, відданості правителю, абсолютного послуху усім "старшим". Політична етика Конфуція спрямована на досягнення внутрішнього миру між верхами та низами суспільства; він відкидав бунти, війни, завойовницькі походи, боротьбу за владу.
Школа даосизму заснована в VI ст. до н. е. китайським мислителем Лао-цзи. Даосисти виходили з того, що людина - частина природи, і знаходить своє щастя у єдності з природою. Цивілізація є джерелом нещасть, бо людина втрачає спокій. Держави повинні бути маленькі, з нечисельним населенням. Лао-цзи називають одним із перших анархістів за його засудження доцільності існування держави. Ідея даосизму передбачала створення міні-держав на рівні сіл, общин; правителям рекомендувалося якнайменше втручатися у природний плин життя.
Однією з провідних течій давньокитайської політичної думки є легізм, засновником якого є Шап Яп. Легісти вважали, що держава повинна ліквідувати розпущеність народу, встановлювати певні еталони в думках і діях усіх громадян. Вони виступали за укріплення чиновницького та карального апарату, запровадження жорстких норм, що регламентують усі сфери життя і виконання яких забезпечується під загрозою покарання. Легісти були проти нагромадження громадянами приватної власності. Апарат управління був суворо централізований. Будь-яке прагнення особи до самостійності, творчості вважалося злочином. Легісти ділили суспільство на два класи: ті, хто правлять, і ті, ким управляють. Легізм сприяв утвердженню деспотії.
Китайський мислитель Мо-Цзи виступав із ідеями виборності правителя, соціальної рівності людей. Він критикував соціальну несправедливість, засуджував аристократизм і закликав до проведення реформ на користь народу. Він вважав, що здійснення реформ передбачає не тільки використання звичаїв, а й запровадження законів.
Політичні доктрини античності. В історії давньогрецької політичної думки виділяються три етапи:
1 етап (IX - V ст. ст. до н. е.) пов'язаний із становленням старогрецької державності і представлений Гомером, Гесіодом, Салоном, Гераклітом, Піфагором і піфагорцями, "семи мудрецями" та ін.;
2 етап (V - 1 половина IV ст. ст. до н. е.) припадає на час розквіту старогрецької філософської та політичної думки. Цей етап представлений вченнями Демокрита, софістів, Сократа, Платона, Аристотеля;
3 етап (2-а половина IV ст. - II ст. до н. е.) характеризується занепадом старогрецької державності; погляди цього періоду розвитку політичної думки відображені в ученнях Епікура, стоїків, Полібія.
На думку старогрецького політичного та державного діяча Солона, держава потребує таких законів, які поєднали б право і силу. У результаті проведених ним реформ, політичні права громадян почали залежати не від походження, а від розміру їх власності. Видатний афінський реформатор вважає, що беззаконня та міжусобиці - найбільше зло, а порядок і закон - найбільше добро для держави.
Піфагор і його послідовники - піфагорійці (Архіт, Лізіт, Філолай та ін.) виступали за правління
Loading...

 
 

Цікаве