WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Людина і політика - Реферат

Людина і політика - Реферат

які впливають на процес політичної соціалізації.
Отже, розглядаючи проблему політичної соціалізації, необхідно, по-перше, враховувати вік та індивідуальні особливості кожної людини; по-друге, навколишнє соціальне середовище, по-третє, політику, що її здійснюють інститути влади, впливаючи на стан суспільства, по-четверте, суспільно-політичні партії та організації, а також особливості і рівень політичної культури і субкультур, по-п'яте стихійні чинники, навколишнє соціальне середовище.
3. Політична поведінка, основнітипи і види.
Політична поведінка - це будь-яка форма участі у здісненні влади (впливу на владу) або протидія її здісненню.
Поширеною є типологія політичної поведінки запропонована польськими дослідниками. Вони розрізняють два типи: відкритий (політична дія) і закритий (політична бездіяльність).
У межах відкритої політичної поведінки особа може виконувати такі політичні ролі:
1. звичайний член суспільства, громадянин із незначним політичним впливом, незначною активністю та інтересом до політики;
2. громадянин - член громадської організації, суспільного руху або декількох організацій;
3. громадянин - член суто політичної організації (політичної партії або подібної), який цілеспрямовано і з власної волі бере участь у політичному житті;
4. громадський, особливо політичний, діяч;
5. професійний політик, для якого політична діяльність є не лише єдиним чи основним заняттям, засобом до існування, а й сенсом життя (люди, які живуть "для" політики, або "за рахунок політики").
6. політичний лідер - загальновизнаний політичний діяч, керівник політичної партії, громадсько-політичної організації и суспільно-політичного руху.
Закрита політична поведінка (політична іммобільність) також може проявлятися в різних формах, а саме:
1. виключеність з політичних відносин, зумовлена низьким рівнем розвитку особи або суспільного розвитку взагалі;
2. політична виключеність як результат недосконалості політичної системи, розчарування в політичних інститутах і лідерах та байдужості до їхньої діяльності;
3. політична апатія як форма не сприйняття політичної системи, відмова від будь-яких форм співпраці з нею. Може бути результатом насадження політичної системи насильницьким шляхом - придушенням масових соціальних і політичних рухів, окупацією тощо.
4. політичний бойкот як вияв активної ворожості до політичної системи та її інститутів.
Ці форми закритої політичної поведінки є виявами політичної відчуженості, яка полягає в зосередженні зусиль індивіда на розв'язанні проблем особистого життя та їх відриві і протиставленню життю суспільному і політичному, зокрема. В міру зростання політичної відчуженості укорінюється згубна для існування політичної системи суспільства думка, що кожен захищає себе сам, і надіятися на підтримку офіційних владних структур немає сенсу.
Політичне відчуження - процес, який характеризується сприйняттям політики, держави, влади як чужих сил, які панують над людиною, пригнічують її.
Більше того, політики виділяють таке явище абсентеїзм - ухилення виборців від участі в голосуванні на виборах різного рівня.
4. Психологія натовпу. Індивідуалізм і колективізм в політиці.
Суб'єктами політичних дій індивіди виступають не тільки як представники певних соціальних спільностей, члени тих чи інших громадських об'єднань, а й як учасники прямих дій випадкових, тимчасових утворень - зборів, мітингів, демонстрацій, маніфестацій, пікетувань тощо. Залежно від ступеня стихійності виникнення та організованості таких масових утворень вони можуть набувати рис натовпу, політична поведінка якого є різновидом масової поведінки і має свої особливості.
Натовп виникає на основі фізичної взаємодії людей, які підтримують між собою безпосередній контакт, наприклад на мітингу, на транспортній зупинці, взагалі під час затримки на одному місці якими-небудь зовнішніми обставинами. Випадковість утворення, неоднорідність складу визначають специфічну манеру політичної поведінки людей у натовпі, яка виявляється у придушенні раціональності, різкому переважанні почуттів над розумом. На основі анонімності самого натовпу і кожного його учасника виникає почуття безкарності, щезають відповідальність і соціальний страх, що в свою чергу, викликає агресивні настрої і поведінку.
Більше того, у міру нарощування в політиці стихійних засад вона дедалі менше відповідає своєму призначенню, втрачає здатність бути регулюючим чинником соціальних відносин, не управляє суспільством, а дезорганізує його. Негативні наслідки залучення мас до безпосередньої участі в політиці, впливу на неї поведінки натовпу давно помітили філософи. Ще Платон і Аристотель негативно ставились до демократії, яка за тих часів легко набувала форм охлократії - влади натовпу, що перебуває під впливом політичних демагогів. Скептично ставилися до участі мас і політиці, у тому числі в сучасних демократичних державах, відомий іспанський філософ Ортега-і-Гасет. На його думку, маса є множинністю людей без особливих достоїнств, панування яких обертається торжеством повсякденності і посередності. Трагедія сучасної західної цивілізації полягає у привласненні масами функції здібної і кваліфікованої меншості - еліти як носія творчих та управлінських засад і традицій у будь-якому суспільстві. В політиці маса здатна діяти єдиним найдоступнішим їй методом прямої дії, постійне використання якого призводить до поступового розриву між складністю проблем, які необхідно вирішувати суспільству, та примітивністю засобів, які при цьому використовуються.
Очевидно, філософ правильно помітив деякі негативні наслідки участі мас у політиці, але абсолютизував їх. Без участі мас у політиці немає демократії, взаємодії громадянського суспільства й держави, без контролю з боку мас правляча еліта відривається від народу абсолютизує власні інтереси. Більше того, масові виступи, прямі дії іноді виявляються не тільки найефективнішими, а й єдиним засобом розв'язання тих чи інших проблем, особливо у суспільствах з низьким рівнем розвитку демократії, де погано працює зворотній зв'язок між громадянським суспільством і державою, відсутні або надто слабкі важелі впливу людей на державу.
Отже, завдання демократичного суспільства полягає не в обмеженні участі мас у політиці, а в мінімізації негативних наслідків цієї участі, особливо у формі стихійних виступів, уникненні деструктивних впливів на політику.
Loading...

 
 

Цікаве