WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Застосування технологій шоу-бізнесу у президентських виборчих кампаніях 2004 року (порівняльний аспект Україна – США) - Курсова робота

Застосування технологій шоу-бізнесу у президентських виборчих кампаніях 2004 року (порівняльний аспект Україна – США) - Курсова робота

визначили цільовий електорат віком від 30 років. Зазвичай, ця категорія виборців ігнорує масові акції для молодих людей, але є більш активною у політичному житті країни.
Тури у рамках передвиборчої кампанії - прототипи концертних турне виконавців у рамках промо-кампанії певного музичного продукту, наприклад альбому.
Отже, "музичні мітинги" та кампанія "Choose or lose" у 2004 р. на підтримку Джона Керрі залучила на сторону демократа майже 60% молоді США та, на думку автора, є одним із вагомих досягнень у проведенні передвиборчої кампанії опозиційного представника. Низка заходів в рамках "Choose or lose" та кількість залученої молоді (18-30 років) довели, що Демократична партія стає все популярнішою серед молодшого населення країни, та республіканцям у майбутньому буде все важче конкурувати із кандидатами від партії Томаса Джеферсона.
3) Технології змагального процесу. Теледебати, які відбулися в жовтні-вересні 2004 року у три тури, не викликали значного резонансу серед населення США. Кандидати повторювали тези своїх передвиборчих програм і звинувачували один одного у найрізноманітніших питаннях. Джон Керрі за даними більшості соціологічних центрів дослідження США переміг дебати, використовував більш вагомі аргументи і торкався у дискусіях питань, які безпосередньо хвилюють американців, тоді як Джордж Буш одразу зайняв позицію атакованої сторони.
Але невдовзі виборчий штаб Буша інтерпретував ситуацію навколо дебатів по-своєму, назвавши Джона Керрі популістом, демагогом, а самого президента людиною хоч і не говіркою, але відданою своїй справі, чоловіком "не слова, а діла".
Таким чином, теледебати як виборча технологія спрацювала на користь Джона Кері, що суттєво підвищило його рейтинг приблизно за місяць до офіційних виборів голови держави. На популярність Буша дебати вплинули негативно.
Якщо порівнювати дебати із явищами музичної індустрії шоу-бізнесу, то відкрита дискусія кандидатів може нагадувати "живий спів" виконавців, що звикли виконувати пісні під плюсову фонограму. Ті артисти, що працюють "вживу" не бояться справедливих музичних конкурсів і перемагають.
4) Рекламні технології. Відео-реклама (на ТБ, в Інтернеті). Вибори 2004 у США стали яскравим прикладом використання різноманітних рекламних технологій. Навіть традиційна реклама у ЗМІ США дозволяє не лише пряму агітацію за певного кандидата, але і безпосередню критику конкурента. Отже рекламні кампанії в підтримку обох претендентів на звання голови держави можна умовно поділити на 2 етапи.
Для Джона Керрі 1 етап розпочався ще у березні, коли стало відомо ім'я кандидата від демократів. Реалізація стратегії на початку кампанії полягала в ознайомленні широких верств населення з самим Джоном Керрі, адже багато громадян США на початку 2004 року не знали політика в обличчя. Таким чином перші три місяці ротації рекламних роликів були присвячені персоні Джона Керрі. Розповідалося про його військове минуле, його хобі, родину, собаку, а також головні проблеми американців та шляхи їх розв'язання.
Цей прийом часто застосовується і для "просування" нового виконавця на музичний ринок. Увага акцентується не стільки на творчості співака, як на особистих якостях людини. Часто-густо поява нових імен у шоу-бізнесі супроводжується репліками: "Вони вибухнуть на усю країну".
2 етап розпочався влітку. Штаб Кері перейшов до критики діючого президента США Джорджа Буша. Вже у вересні "антибушевські" (тривожні) ролики існували автономно від інших роликів Джона Керрі (спокійні). У рекламній кампанії опозиційного кандидата політтехнологи зробили акцент на громадських настроях. Відео ряд містив звернення простих громадян США до діючого президента припинити політичну діяльність, адже країна лише втрачає від самовпевненого і неосвіченого лідера. Наприкінці кампанії штаб Джона Керрі не зміг вигадати нічого екстраординарного в рекламній діяльності ані для залучення електорату на свою сторону, ані для запобігання появи нових прихильників у конкурента.
Для Джорджа Буша чітких кордонів між двома етапами не існувало. Тоді, коли опонент лише проводив рекламну кампанію "на впізнавання", політтехнологи республіканця розпочали нищівну та набагато агресивнішу критику опозиційного кандидата. Самого президента на відео роликах майже не було видно, а якщо він і з'являвся, то на фоні американського прапора, що не могло не викликати захвату пересічних але патріотично налаштованих американців.
Таким чином інформаційні кампанії обох кандидатів (переважно у мережі Інтернет і лише частково на ТБ) приблизно на 80% відсотків складалися із антиреклами конкурента.
Зазвичай, у шоу-бізнесі антирекламні технології застосовуються не для зниження популярності "ворога", а для підвищення уваги до власної персони. Так більшість представників неформальних рухів відкрито заявляють, що ненавидять поп культуру, але кожен робить це по-своєму так, щоб не залишитися непоміченим у ЗМІ. У політиці ж критика грає іншу роль. Вона перед усім спрямована на зниження рейтингу конкурента. Наприклад, фільм "9/11 по Фаренгейту", який став найкасовішим документальним відео за всю історію США, - це приклад антиреклами високого ґатунку. Але оскільки загал не міг визначити конкретного політичного замовника, рейтинг Буша майже не змінився під час прокату фільму.
Антирекламні технології, що наочно втілилися у відео роликах кандидатів на пост Президента США в 2004 році, що вільно розповсюджувалися у мережі Інтернет і частково демонструвалися по ТБ, також знайшли своє відображення в інших рекламних засобах: книгодрукування, поширення сувенірної продукції тощо.
Підтримка видатних особистостей. За результатами соціологічного опитування Інституту соціальних досліджень м. Даллас будь-який споживчий вибір середньостатистичного мешканця США не залежить від думки видатних особистостей. Так американці майже не зважали на кумирів, що закликали співгромадян віддати голоси за Джона Керрі. Леонардо ді Капрі, Джастін Тімберлейк, Мет Деймон, Роберт Де Ніро, Майкл Дуглас, Шерон Стоун, Пол Ньюман, Барбара Стрейзанд, Кевін Костнер, Мег Райан та інші - усі вони агітували голосувати за демократа.
Звісно, і серед "прихильників" республіканця Джорджа Буша були видатні особистості, але їхня кількість була порівняно невеликою. Середнайвідоміших: Том Круз, Стівен Спілберг та однопартієць Арнольд Шварценегер. Кандидатів також підтримували видатні політики з усього світу, а також однопартійці.
На думку російського дослідника у галузі масових комунікацій Павла Демідова, залучення видатних людей до виборчого процесу (окрім впливових політиків) в країнах Західної Європи, США може лише підвищити зацікавлення суспільства до самого політичного процесу, але вплинути на кінцевий вибір окремого громадянина практично не може [9].
У шоу-бізнесі відбувається схожий процес. Новий проект, що продюсується вже відомими діячами шоу-бізнесу, просувається до вершин хіт-парадів набагато швидше. Саме для цього музична індустрія передбачила появу так званої творчої взаємодопомоги: запис пісень у дуеті, участь у спільних
Loading...

 
 

Цікаве