WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Застосування технологій шоу-бізнесу у президентських виборчих кампаніях 2004 року (порівняльний аспект Україна – США) - Курсова робота

Застосування технологій шоу-бізнесу у президентських виборчих кампаніях 2004 року (порівняльний аспект Україна – США) - Курсова робота

порівнюються технології виборчого процесу і шоу-бізнесу, у третьому розділі автор узагальнює опрацьований матеріал і розглядає практичне застосування цих технологій під час президентських виборів у 2004 році в США та Україні. У висновках автор спробував дати практичні поради і вказівки щодо використання технологій шоу-бізнесу у подальших виборчих кампаніях.
Розділ 1. ВИБОРЧИЙ ПРОЦЕС ТА ШОУ-БІЗНЕС. ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД.
1.1. Вибори: теоретичні аспекти
Ґрунтовне дослідження виборчого процесу - один з найголовніших напрямків діяльності більшості фахівців в області політичного PR.
Вибори - це демократичний спосіб формування періодичної чи позачергової зміни персонального складу органів державної влади або підтвердження повноважень на новий строк, процедура призначення посадових осіб через вільне волевиявлення дієздатних осіб шляхом голосування за кандидатів, висунутих відповідно до встановлених законом правил і процедур. Вибори є сучасною, цивілізованою правовою формою завоювання влади, зміни здійснюваного нею курсу [1].
Дослідження впливу виборів на процес становлення й функціонування політичних систем обумовлене важливими функціями виборів у сучасних демократіях, а саме:
- конструктивна функція (створення представницьких органів влади та управління; послаблення соціальної напруги, досягнення суспільного консенсусу);
- програмна функція (доведення до відома широкого кола виборців партійних програм та їх конкуренція; формування державної програми на засадах програми партії (блоку партій), що перемогла на виборах);
- контрольна функція (створення представницьких органів, які контролюють діяльність уряду та виконавчих структур; затвердження виборів як важливого інституту контролю, оскільки самі виборці виносять остаточне рішення: хто представляє урядову більшість, а хто опозицію);
- артикуляційна функція (агрегація (об'єднання) інтересів різних соціальних груп населення у виборчих процесах, досягнення консенсусу, зведення до мінімуму випадковостей та крайностей; визначення можливих напрямків та реальні умови реалізації різновекторних інтересів населення);
- інтеграційна функція (об'єднання більшості громадян навколо тих політичних програм, на підставі яких розробляється державна політика та платформа діяльності уряду; об'єднання зусиль населення значно підвищує дієздатність та ефективність діяльності окремих лідерів та урядових структур);
- комунікативна функція (установлення безпосередніх контактів між громадянами та кандидатом; установлення зворотного зв'язку між громадянами та владою, в ході якого корегуються та уточнюються виборчі платформи; виникнення між учасниками політичного процесу довірливих або ж неприязних стосунків);
- генеративна функція (дієвий спосіб формування політичних еліт, "кузня" політичних лідерів; стимулювання змін, прискорення соціальних процесів у напрямку прогресу або регресу) [5].
Залежно від предмета обрання розрізняють вибори президентські, парламентські і муніципальні (вибори до місцевих органів влади). У даній роботі ми розглянемо особливості президентських виборів.
Політичні вибори - це не лише безпосереднє голосування, а й широкий комплекс заходів і процедур щодо формування керівних органів у державі, одним з головних серед яких є проведення передвиборчої кампанії.
Під виборчою кампанією розуміють комплекс організаційних, агітаційних та інших заходів ідеолого-інформаційної підготовки електорату з метою здійснення ним власних виборчих прав на користь того чи іншого кандидата. Виборча кампанія має відповідати чинному законодавству держави, де відбуваються вибори.
Моделі виборчих кампаній:
1. Ринкова модель.
2. Адміністративно-командна модель.
3. Організаційно-партійна модель [2].
Ці моделі розрізняються як за на бором методів передвиборчої боротьби, так і за основними ресурсами, що використовуються у ході цієї боротьби. Виборчі кампанії, які використовують лише одну з форм, майже не зустрічаються в сучасному політичному світі. Елементи тих або інших моделей можна знайти в організації і проведенні будь-яких виборів, однак повною мірою використовувати переваги усіх з перерахованих підходів вдається далеко не кожній кампанії.
Світова практика довела, що найефективнішою моделлю виборчої кампанії є ринкова модель, де кандидат розглядається як товар. Організатори, консультанти, агенти повинні продати покупцям-виборцям політичний продукт. У подібних кампаніях електорат виступає як об'єкт маніпулювання за допомогою методів політичних технологій. На головне місце виходить не кандидат-товар, а консультант-маркетолог-продавець, завданням якого є створення такої привабливої "обгортки", що дозволяє збути виборцеві товар. Основним ресурсом ринкових кампаній є гроші. Ринкові моделі можуть існувати лише в умовах демократичного суспільства, де забезпечується вільний доступ до засобів масової інформації кожному, хто платить гроші.
Сучасний підхід у проведенні виборчих кампаній передбачає створення спеціальних штабів, куди залучаються фахівці різноманітних галузей: фінансові агенти, PR-агенти, прес-секретарі, політичні організатори, укладачі щоденних планів, технічні секретарі, спеціальні помічники. Також наймаються консультанти (по роботі зі ЗМІ, соціологічними організаціями) тощо. Передвиборний штаб - основний аналітичний і виконавчий орган виборчої кампанії, що виконує наступні функції: 1) менеджерські: планування, організація, розподіл робіт, мотивація, контроль, корекція процесу, керування програмами й інформаційними потоками, представництво і лобіювання; 2) інформаційно-аналітичну; 3) рекламну, у тому числі агітаційно-пропагандистську; 4) зв'язку з громадськістю; 5) матеріально-технічне забезпечення; 6) юридичну; 7) збір коштів на кампанію; 8) фінансово-бухгалтерську; 9) забезпечення роботи оперативних груп.
Стратегія виборчої кампанії виражається у конкретних діях, кроках, що об'єднуються за метою та засобами реалізації у певні технології.
Під виборчою технологією розуміють сукупність логічно взаємозалежних методів і конкретних способів підготовки, організації й проведення передвиборчих кампаній.
Опитування 40 провідних політтехнологів Росії та України Міжнародним інститутом політичної експертизи у серпні 2004 року дозволило виявити цілий ряд використаних консультантами підходів і класифікацій виборчих технологій за найрізноманітнішими аспектами: за спрямованістю; за легальністю (відкритістю) використання; на підставі ставлення до виборчої системи; за масштабом; за характером мотивації; за сферою здійснення; за територіальною ознакою; 8) за етапами застосування; по "трьох обставинах": місце, час і спосіб дії [11].
Проведення передвиборчих кампаній передбачає використання уже випробуваних раніше технологій. Спираючись на досвід світової практики, політтехнологи виділили окрему категорію універсальних методик.
Існує 2 підходи до їханалізу:
1) універсальні політтехнології існують і діють у всіх країнах без виключень за умови наявності інституту виборів і деякої адаптації;
2) універсальні
Loading...

 
 

Цікаве