WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політична концепція Фрідріха Ніцше - Курсова робота

Політична концепція Фрідріха Ніцше - Курсова робота

митці, яких Ніцше так зневажав. Отже право сильного - шлях до руйнації.
Потрібно зазначити, що така позиція Ніцше досить примітивна. Права аристократії укладає сама аристократія. Чому ж народ не може укладати свої права, адже його більше, і значить він сильніший?
Автору інтересно як Ніцше розв'язував протиріччя культури і права сильного. Дикі орди варварів знищили неповторну культуру Риму (яким він так захоплювався). Тобто тут іде протистояння між силою і культурою. На чий бік стане філософ? Що йому імпонує більше: сила дикуна (з його правом) чи дух аристократа (з його неперевершеністю).
Автор може зазначити тільки одне. Може суспільство і зароджувалось з правом сильного, та жити має по праву мудрого. Тільки розум визначає критерії права, тільки у освіченої людини може бути висока правосвідомість, і нарешті, тільки реакційність Ніцше могла народити таку форму права. Право сильного це не прогрес - це застій. Погляд філософа не міг принести нічого нового в це питання. Як і християнські ідеологи Аврелій Августин (проповідував рабство) та Фома Аквінський (прихильник феодалізму), які підтримували антилюдські політичні ідеї, так і Ніцше проповідував думки, котрі не могли забезпечити культурний розвиток ідей права та правового суспільства.
3.5 Погляди на соціалізм.
Одного разу Ніцше сказав: "Ламати легко - творити важче". Проте ця теза не завадила йому нищівно критикувати політичні концепції лібералізму й демократії. Перепало і соціалістичній ідеології. Живучи в час інтенсивного розвитку останньої, він не міг не звернути на неї уваги.
Зрозуміло, що соціалізм категорично не подобався філософу. Вся європейська культура, по його оцінці, вже здавен переживає кризи цінностей і рухається до катастрофи. "Соціалізм - писав він - дійсно є кінцевим етапом "сучасних ідей" і їх прихованого анархізму." [цит. за 2]
Він абсолютно відкидав революції і повстання пригнічених, розцінюючи їх як загрозу культурі. Пророчими словами Ніцше попереджав про неминучість в майбутньому революційних рухів мас. Разом з тим він був впевнений, що інстинкт власника в кінцевому результаті візьме верх над соціалізмом. Можна сказати, що філософ мав наукове передчуття, котре базувалось на глибокому аналізі історії, культури Європи, її політичної думки.
Критикуючи соціалістичні ідеї, Ніцше вважав, що соціалізм навіть бажаний для експерименту. "Дійсно - писав він - мені б хотілося, щоб на кількох великих прикладах було показано, що в соціалістичному суспільстві життя саме себе заперечує, саме собі підрізає корні." [цит. за 2] Соціалісти, зазначав він, заперечують право і правосуддя, індивідуальні бажання, права і переваги і тим самим відкидають саме право, так як "при загальній рівності нікому не будуть потрібні права." Відповідно до цієї тези філософа, у автора постає логічне питання: що краще - право на рабство і виконання чужих бажань, чи загальна рівність без права виділятися з натовпу? Тим не менше Ніцше в чорних фарбах змальовував майбутнє законодавство при соціалізмі. "Якщо б вони (соціалісти) стали коли-небудь встановлювати закони, то можна бути впевненим, що вони закували б себе в залізні ланцюги, і вимагали б страшної дисципліни - вони себе знають! І вони підкорилися цим законам з усвідомленням, що вони самі встановили їх." [цит. за 2]
Різкої критики зазнав соціалістичний підхід до держави. Тут він відмічав, що соціалізм, прагнучи до усунення всіх існуючих держав, "може розраховувати лише на короткочасне і випадкове існування з допомогою самого крайнього тероризму". Ніби передбачуючи образ майбутнього тоталітаризму, Ніцше говорив про знищення особистості при соціалізмі, реформуванні її в доцільний орган суспільного союзу, про режим вірнопідданої покірливості всіх громадян абсолютній державі.
Розділ 4 Основні філософські доктрини.
Вивчаючи основні політичні погляди Ніцше було б некоректно оминути його базові філософські доктрини. Вивчаючи його інтелектуальну спадщину можна виділити кілька напрямків філософських досліджень. Перший - це теорія надлюдини, яка тісно пов'язана з політичним баченням світу. Друга - критика християнства, котра виходить з критики Європи та ідеї надлюдини.
Теорії Ніцше виходили за рамки звичайно сприйняття. Його бачення світу, людини та ролі релігії в її житті були м'яко кажучи незвичними. Не помилюсь коли скажу, що він мав друзів та ворогів мав незчисленно більше. Адже його критика торкалась усіх. Серед них: митці, учені, політичні діячі, громадяни, віруючі, навіть друзі. Гострий розум філософа міг принизити будь-кого. Піднести ж він міг тільки пам'ять і недосяжну мрію.
4.1 Надлюдина.
Надлюдина. Людина майбутнього - надлюдина, іскра, блискавка, представник якісно нового біологічного виду; як культ сильної особистості. Ніцше закликає створити в суспільстві атмосферу боротьби за виживання, в якій тільки й можуть виникати нові види; для цього слід відкинути всі заклики до рівності й соціального миру. Треба зробити так, щоб у життєвій боротьбі перемагали найдужчі й найшляхетніші, як у спорті. Тут не місце для угод і домовленостей. Учорашній чемпіон може стати аутсайдером, якщо не докладе зусиль! Ніцше проголошує: "Нехай щоранку кожен знову й знову доводить своє право нагорі. Нехай кожен буде шляхетний у боротьбі".
Він стверджує, що "людина - це канат, протягнений між твариною й надлюдиною, це канат над прірвою".
З часом повинен виникнути більш розвинутий вид життя, що буде так само далеко стояти від людини, як людина від мавпи. Еволюція не повинна зупинитися на людині. Мета життя - саме життя, піднесення його на нову висоту. Людина загине, а на її місце прийде надлюдина. "Я хочу розкрити людям смисл їхнього буття. Цей смисл є надлюдина, блискавка з темної хмари людства, ім'я цієї блискавки - надлюдина. Людина має мету всередині себе: її мета - життя. Це ідея абсолютної цінності людського життя" - так стверджував Ніцше.
Тема надлюдини є однією із центральних у роботах Ніцше й водночас однією з найбільш суперечливих. Найчастіше зустрічається думка про надлюдину як про втілення аристократичного духу. Надлюдина протиставляється юрбі, сірій масі, черні; надлюдина - це мета, до якої повинна прагнути кожна людина, це певна досконалість у людській подобі. Надлюдина - це розум землі. При цьому надлюдина повинна перемогти просто людину, як вища істота перемагає нижчу.
Суспільство, на думку Ніцше, повинно схилятися перед надлюдиною, а не перед стражденними й немічними.
На шляхах "вічного повернення" він зустрічає надлюдину. Надлюдина - це мета, до якої повинно прагнути людство. Надлюдина - це найвища цінність, яку можна створити на Землі. Бажаний тип "нових панів" Ніцше намагався відшукати в "синтезі вищої людини й людини активної, напористої в досягненні своїх цілей". "Вищі люди" повинні розчинитися в обраному народі.
Надлюдина мислиться як провісник, як вершина біологічної еволюції людського роду, як остання ланка в цій еволюції, як"новий вид буття".
Надлюдина створює свою істину, своє добро;
Loading...

 
 

Цікаве