WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Динаміка націоналістичних ідей в партійних та громадських організаціях після ІІ світової війни до 2002 року - Реферат

Динаміка націоналістичних ідей в партійних та громадських організаціях після ІІ світової війни до 2002 року - Реферат

переосмислення історії). На період 1988-1991 рр. молодь набула риси основного елементу демократії - давління на чиновництво та бюрократію. У 1988 році почалася перша хвиля мітингів проти радянської влади. 13 червня у Львові було проведено мітинг проти заборони проведення установчих зборів Організації української мови (ОУМ) ім. Т. Шевченко (відкриттю цієї Організації допомагав Український культурологічний клуб, що функціонував ще з 1987 року в Києві). Через два місяці ОУМ отримало назву Всеукраїнської громади "Просвіта" ім. Т. Шевченко. В 1989 році виникає Союз незалежної української молоді (СНУМ) основною вимогою якого було впровадження молодіжної політики КПРС та суспільна та тотальна демократизація. 2 жовтня 1990 року на Майдані Незалежності в Києві розпочалась акція-голодовка українських студентів, які вимагали проходження воєнної служби вреспубліці лише на території УРСР, націоналізацію майна КПРС та ВЛКСМ, відставку голови Ради міністрів УРСР Масола (в результаті ці вимоги були виконані) та необхідність прийняття конкретного рішення про проведення нових виборів до Верховної Ради (ця вимога не була виконана). Таким чином, молодь стала рушійним стимулом отримання Україною незалежності.
Націоналістичні сили, починаючи з 1988 року почали виходити з політичного підпілля, що спостерігалося у відкритому протистоянні між адміністративно-репресивним, партійно-бюрократичним апаратом та націоналістами, яких також було прийнято називати на той момент націонал-демократами. В 1989 році було створено Народний Рух України за перебудову, який очолив у вересні Іван Драч. У тому ж 1989 році створено Міжнародну асоціацію україністів, яка в вересні 1990 року провела свій перший конгрес в Києві. Націоналістичні ідеї стали монопольними наприкінці 80-х рр. в антикомуністичному русі. Ідеї самостійництва, перебудови, незалежності від Росії, анти більшовизм та антикомунізм - давні ідеї ОУН, АБН, Бандери, Коновальца, Шухевича і т.д. Саме тому антибільшовицький рух та процес так званої перебудови очолили націоналісти, а не, наприклад, українські ліберали або соціал-демократи. Важливою причиною також є те, що не існувало в радянському суспільстві вказаних груп, які сповідували б ці ідеології. Націоналізм - став альтернативою, яка була вже добре оформлена за кордоном і мала інституційну основу.
В контексті інституційного оформлення націоналізму в Україні необхідно згадати розділення депутатів в Верховній Раді 1990 року скликання. Так, в Раді, станом на 15.05.90 р. оформились дві депутатські групи: одна група мала назву "Народна Рада" (націонал-демократичні депутати), інша - "Група 239" (комуністи).
Головною датою для українського націоналізму, та й для всієї української держави стало 28.08.91 - дата проголошення Акту про незалежність України.
Протягом всього періоду незалежності українські націоналісти брали участь у парламентських виборах кожної передвиборчої кампанії.
Таб. 1. Кількісна представленість "правих" депутатів у ВРУ
Рік Кількість правих депутатів ВРУ
1990
1994
1998
2002
Українські націоналісти, для отримання депутатських мандатів, створювали передвиборчі блоки та партії.
Таб. 2. Блокування правих перед парламентськими виборами
Рік виборів до ВРУ Назва блоку,
дата створення Партійний склад Лідер блоку Мандатів в ВРУ, % голосів
1990
1994
1998
2002
"Наша Україна" (2002) СНПУ, "Вперед, Україно!", КУН, ЛПУ, МПУ, НРУ, ПРП, "Солідарність", РХП, УНП, УРП "Собор" В. Ющенко
"За національне спасіння" / БЮТ (2002) "Батьківшина", УНА-УНСО Ю. Тимошенко
"Українська Правиця" (2001) УНКП
Таким чином оформилась певна політична середа в якій знаходились праві націоналістичні партії та депутати-націоналісти. Існування цієї середу багато в чому стало можливим з устремління націоналістів опинитися при владі та чисто ідейними та програмовими засадами, серед яких відношення націоналістів до Росії.
Роль Росії в формуванні українського націоналізму
Політичні партії, орієнтовані на націоналістичні ідеї, головним в своїх програмах протягом всіх 90-х рр. роблять акцент на взаємовідносини з Російською Федерацією. Кожна програма кожної націоналістичної партії, в буквальному сенсі, пишається своєю більшою ненавистю до Росії. Відносини з цією державою стають другим за значимістю елементом при створенні тієї чи іншої політичної партії на початку 90-х рр.. Першим і головним елементом - є отримання та утримання влади. Тому українське націоналістичне трактування Росії є важливим чинником при інституційному погляді на український націоналізм.
Українські націоналісти негативно трактують поняття "російське" та роблять акцент на імперській політиці Росії як за умов радянської влади, так і за умов царизма (до 1917 року) так і за умов президентства (після 1991 року).
Практично кожна політична сила, що сповідує націоналістичні погляди, з певною недовірою та скепсисом відноситься до російської культури. Це проявляється у критиці "російського" стилю життя, в наголосах, що українська культура відрізняється від російської, державні інтереси України не співпадають з російськими.
На думку відомого російського політолога, лідера євразійського напрямку розвитку пострадянських держав Олександра Дугіна, "в основі української національної ідеї лежить ресантимант - тобто "неприязнь", як писав Ніцше, більш маленького до більш сильного... На заздрощах держава не будується" [Виктор Тимошенко "Украина не является "суверенным государством", журнал "Консерватор", Москва, літо 2004 року].
З основних програмових засад політичних партій з націоналістичною орієнтацією, що існували та існують з 1991 по 2004 рр. в Україні, можна зробити наступні висновки стосовно розвитку взаємовідносин Україна-РФ та розділити основні напрямки за такими показниками:
- Поміркований: Україна має устремління всіма можливими шляхами відокремитись від Росії за рахунок вступу до НАТО та ЕС і повинна це робити;
- Серединний: Україна розвивається в рамках євроатлантичного напрямку, але із збереженням взаємовідносин з РФ;
- Радикальний: Україна звинувачує РФ в усіх негараздах, що з нею сталися протягом всієї історії та оголошує курс на майже війну з РФ.
Як видно з наведеної типології, жодного позитивного або лагідно налаштованого типу відносно взаємовідносин українських націоналістів з РФ не існує. Цьому є пояснення та причини. Українські націоналісти базуються на ідеї про ворожу та хижацьку природу Росії по відношенню до всього українського, нібито, Росія в своїй основі має українофобні прояви. Роз'яснення подібної українофобії приводить український дослідник Андрій Окара в своїй роботі "Українські тумани" та "Русское солнце": Українофобія як гностична проблема" [А. Окара "Українські
Loading...

 
 

Цікаве