WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Динаміка націоналістичних ідей в партійних та громадських організаціях після ІІ світової війни до 2002 року - Реферат

Динаміка націоналістичних ідей в партійних та громадських організаціях після ІІ світової війни до 2002 року - Реферат


Науковий реферат з політології
Динаміка націоналістичних ідей в партійних та громадських організаціях після ІІ світової війни до 2002 року
1. Стан ідей націоналізму в УРСР після ІІ світової війни
2. Розвиток та інституційне оформлення націоналістичного руху за кордоном з кінця 40-х рр. по кінець 80-х рр. ХХ ст.
3. Трансформаційні процеси в українському націоналістичному таборі за умов незалежної України
4. Роль Росії в формуванні українського націоналізму
Український націоналістичний рух після завершення Другої світової війни опинився в стані руїни. По-перше, радянське КДБ проголосило ще більш радикальну війну проти "буржуйського українського націоналізму", представниками якого стали вояки ОУН та УПА. По-друге, розпилення в середині самого націоналістичного табору (на прибічників Мельникова та Бандери). По-третє, невольна еміграція з України закордон, що, звісно, обумовило неефективність та повільність розповсюдження ідей українського націоналізму не лише на Заході УРСР, а й в центрі, а особливо на сході республіки. Таким чином, представники українського націоналістичного руху стикаються з подавленням та знищенням революційних ідей про створення незалежної держави України та практично стають персонами нон-грата в Україні.
Стан ідей націоналізму в УРСР після ІІ світової війни
Майже одразу після того як закінчились бойові дії на території УРСР, та німецька окупація була знята, до Київа прибув американський журналіст Едгар Сноу. Свої враження від візиту він виклав у статті "Україна сплачує за своїм рахунком", де зробив такий висновок: "Уся та титанічна бортьба … була насправді боротьюою, запеклою війною України, яка їй кошутвала багатьої болючих втрат… Звичайно найбільшою втратою були людські ресурси. Не менш ніж десять мільйонів людей … загинуло в Україні з початку війни … Жодна інша країна Європи не зазнала подібного руйнування міст, промисловості, сільскогосподарських угідь…" [1]
Про те, що Україна займала центральне місце у війні свідчить той факт, що вже в 1941 році вся її територія була окупована німцями.. У той час коли лише 17% території Россійської Федеративної Республіки було зайнято ворогом.
Демографічні втрати України були насамперед результатом нацистської політики геноциду. Як відомо, окупаційна влада нещадно експлуатувала і гнобила місцеве населення. Мету колоніальної політики Німеччини більш докладно викладено в генеральному плані "Ост" (травень 1942 року). Зокрема, там передбачалося залишити на місці певну частину населення як рабів німецьких хазяїв, решту відправити на схід. Рабам не дозволялося володіти будь якою приватною власністью. Подібні плани Гітлера зустріли масовий опір серед населення. Як відомо, головними партизанськими загонами, що діяли в Україні під час Другої світової біли централізовані партизанські загони, що керувалися з Москви та Українська повстанська армія, яка змагалася за створення незалежної держави. Але для німців обидві види партизанів біли однаковими.
Під час подій війни, українці стали жертвами кількох факторів: нацистської політики геноциду, радянського насильницького режиму, а також воєнних дій, під час яких не було ніякої пощади мирному населенню. Радянські дежерела повідомляли, що серед українців людські втрати складали біля 5,5 млн. осіб, але точна кількість загиблих невідома й досі.
З огляду на події в партизанському житті під час Другої світової необхідно виділяти стан і розвиток Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської армії після закінчення бойових дійв УРСР та в СРСР в цілому.
Політика нетерпіння та репресій проти тих, хто критикує радянських спосіб життя на той момент вкоренився в СРСР. Чинник війни, як гуртуючого фактору та образ ворога у вигляді нацистскьої ідеології призвів радянське суспільство до ще більшої тиранії з боку офіційної влади, насамперед з боку Сталіна і його найближчих помічників та радників.
Як будь який тоталітарний режим, радянська влада мала на меті фізичне знищення тих, хто може підірвати її авторитет та створити умови для недовіри до влади з боку населення. Через масову соціалізацію образ націоналістів отримав негативне забарвлення, а самі націоналісти сиділи за гратами чи були вже знищені. Частина українських націоналістів встигла виїхати за кордон, де продовжувала працювати в рамках ОУН та створила Антибільшовицький комітет.
Націоналістичні ідеї в УРСР після ІІ світовой війни на більшості території України розвивалися повільно. По-перше, як було зазначено, це пов'язано із пропагандистською політикою влади орієнтованою проти українських націоналістів: це ярлики, маніпулювання історичними фактами та нетерпіння. По-друге, населення було зайняте на реабілітації народно- господарчого комплекса, який зазнав втрат піля окпуаційних дій німців в Україні. Таким чином, радянська влада зробила все можливе для дестабілізації образу українського націоналісту. Масово пропагандувалось, що націоналізм завжди буржуазний, а буржуазне - погане для комуністичного ладу.
Крім чисто пропагандистських та агітаційних елементів стосовно руйнування українського національного руху, радянська влада використовувала фізичне насилля та провокації. Так, наприклад, всім відомі дані про переодягання радянськими віськами у форму вояків ОУН та їх незаконні дії в селищах Західної України. Подібні акції були призначені для створення образу вояків ОУН як бандитів та ворогів українському народу.
На кінцевому етапі визволення України Червона Армія стикнулася із супротивом УПА. В пам'яті мешканців Західної України ще свіжі спогади про советизацію, масові репресії та депортації. Тому ОУН-УПА знайшла підтримку серед населення цього регіону. Виконуючи рішенні ІІІ Великого Збору ОУН, українські повстанці зосередились на збройній боротьбі проти радянських партизанів. В 1944 році на Великих Зборах була створена Українська Головна Визвільна Рада. Деякі історики кваліфікують ії як тичасовий український парламент. […]
В радянському тилу розгорнулась боротьба. За даними НКВС УРСР, з лютого 1944 року по жовтень 1945 року проти ОУН-УПА було проведено більш 26,5 тис. бойових операцій, 75% котрих виявилися безрезультативними. На розширення впливу УПА діяла радянська політика: стремління нівелювати специфіку края, орієнтація на командні, часто грубі методи роботи, відношення до місцевих жителів як до ворогів.
Дії проти ОУН-УПА нерідко розповсюджувались на цілі сіла, які ярмувались як ворожі, їх вирубали та знищували. Керівництво ОУН не враховувало реального положення і втрачало контакти з місцевим населенням. УПА отримала поразку, бо відсутні були перспективи боротьби з тоталітарною системою Москви.
ОУН-УПА на території України вела активну боротьбу проти радянської влади аж до початку
Loading...

 
 

Цікаве