WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Україна на шляху суверенного розвитку: суспільно-політичні трансформації. - Реферат

Україна на шляху суверенного розвитку: суспільно-політичні трансформації. - Реферат


Реферат з політології
Україна на шляху суверенного розвитку: суспільно-політичні трансформації.
План:
1. Формування багатопартійної системи, партій та їх вплив на громадсько-політичне життя в Україні.
2. Етапи і особливості складання соціальної політики в контексті нових реалій в кінці ХХ на початку ХХІ ст..
3. Історичний поступ культури, освіти та науки в умовах функціонування суверенної держави.
Українська церква та проблеми духовного відродження нації.
На рубежі XX - XXI століть Україна стала одним з основних європейських суб'єктів політичних випробувань та перетворень. Події кінця 80 - початку 90-х зумовили творення нового державного устрою в Україні, перехід від політики соціалістичного спрямування до демократичного громадянського суспільства, від планової соціально-економічної системи до ринкової економіки.
Структурні зміни у формах власності на засоби виробництва та формування нових виробничих відносин породжують розшарування суспільства, впливають на психологію, мораль, та культурне життя. Розподіл культурних та соціальних цінностей набуває все більше ознак соціальної диференціації. Соціально-культурна структура суспільства стає більш різнобарвною, з новою конфігурацією можливостей та уподобань окремих суспільних прошарків.
Здійснюються реальні кроки до позитивних змін та перетворень, які мали забезпечити розв'язання соціально-політичних проблем цивілізованим шляхом, сформують нові соціальні цінності, серед яких визначальними будуть свобода, культура та відповідальність особистості.
1. Формування багатопартійної системи, партій та їх вплив на громадсько-політичне життя в Україні.
Одним з важливих елементів у формуванні демократичного громадянського суспільства є інститут політичних партій, який виступає реальним суб'єктом життя та структуризації суспільства. Визначальною функцією партійної системи є її зв'язок та взаємодія між органами державної влади та громадянами, своєрідне політичне інтересів віддзеркалення різних суспільних груп і об'єднань.
Політичні партії в Україні являють собою історично відносно молоду інституцію, з певною визначеною структурою, ідеологічним підґрунтям та засадами організованості. Свої витоки вони беруть з кінця ХІХ - початку ХХ ст.. Але через низку причин ці процеси не мали завершеного характеру.
Активізація багатопартійного життя розпочалася у 80-ті роки ХХ ст. з перебудовчою трансформацією суспільної організації, як заперечення монополії комуністичної партії України і формування альтернативних політичних організацій та об'єднань національно-демократичного характеру. Поступово відбувалося визрівання і прийняття масовою політичною свідомістю необхідності багатопартійної системи як своєрідного гаранта демократизації українського суспільства.
Історія розвитку та становлення багатопартійної системи в сучасній Україні мала свої особливості та специфічні риси, за якими можна виділити три основні періоди партійного будівництва.
І) перший період, розпочався на рубежі 1989-1990 років і тривав до 1993 року. Спочатку виникає демократична платформа в КПУ, формується Народний Рух України як політична сила. Одночасно відбувається самоідентифікація нових політичних партій: Української республіканської партії, Партії зелених України та ін.. Більшість їх програмних документів мали загально-декларативні гасла демократичної ідеології, апелювали до всього українського народу з ідеями суверенітету України (або в системі співдружності, або як самостійної держави), парламентської демократії і приватновласницьких основ соціально-економічного життя.
Характерними рисами багатопартійного будівництва цих років стали антикомунізм, демократизм, західництво та романтизм. Процес партійного формування розвивався на двополярній основі. На одному боці була Комуністична партія, в середині якої виникали різні платформи, що в майбутньому переросли у самостійні партійні структури, а на іншому боці - група партій і рухів, які в основу своїх програмних платформ поклали демократичні принципи. Після проголошення незалежності України політичне життя набувало не тільки широкого розмаху, а й стало на певну юридичну основу. Правовий статус партій закріплювався в Міністерстві юстиції України.
ІІ) другий період, на думку певних політологів, розпочався з перетворення НРУ на партію і реєстрацією КПУ як легітимної партії. Цей період завершився на рубежі 1997-8рр. під час виборів до Верховної Ради України 1998р.. Процес формування партійної системи здійснювався за класичною схемою: комуністичний, соціалістичний, соціал-демократичний, націонал-радикальний, націонал-демократичний, ліберальний та інші напрямки.
Характерними рисами цього періоду стала орієнтація партій на нагальні потреби політичного і соціально-економічного життя України. На часі стало утворення союзницьких виборчих блоків зі споріднених політичних сил, зросла тенденція до переходу від дрібнопартійності до утворення потужних партійних осередків. В результаті спостерігалося намагання оформити "партію влади" як домінуючої політичної сили в структурах законодавчої і виконавчої влади. На роль такої партії претендувала Соціалістична партія України на чолі з її лідером О.Морозом, але через низку причин вона такою не стала. В різні періоди неформально "партією влади" називали СДПУ (о) та "партією ілюзії влади" НРУ, НДП.
ІІІ) третій період партійного будівництва, починається у ході політичних баталій у виборчому процесі до ВР (1998р.) і продовжується надалі.
Виборчі змагання розподілили політичні партії на два блоки - парламентські та позапарламентські. Постало питання створення потужного політичного центру, що об'єднав би більшість суспільства в розбудові держави, однак його розвиток не завершений до сьогоднішнього дня. Причинами такого явища стали партійні негаразди в рядах центристських партій - НДП, "Громада", та несформованість соціальної бази цих партій.
Вибори 1998р. до ВР України засвідчили також подальше зростання партій лівої орієнтації. З п'яти з них, що брали участь у виборчій кампанії, чотири, потрапили до ВР. В результаті в парламенті були представлені 173 депутати 13450 партій лівого спрямування.
Характерними рисами цього періоду стало набуття властивих для України політичних ознак у партійному будівництві, зокрема, проявилися партії, які не вписувалися у традиційну класифікацію: ліві - праві. До них відносяться: "Громада", "Реформи і порядок", СДПУ(о), СелПУ та інші. Центр протистояння значною мірою перемістився зі сфери поділу на ліві - праві і зосередився на боротьбі між прихильниками західництва, з одного
Loading...

 
 

Цікаве