WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Національні відносини в сучасній Україні - Реферат

Національні відносини в сучасній Україні - Реферат


Реферат
на тему:
Національні відносини
в сучасній Україні
У сучасних поліетнічних державах і на рівні теоретичному, і в площині практичної побудови та реалізації державної політики все більшої важливості набуває теза про те, що захист з боку держави колективних прав національностей поруч з обов'язковим дотримання індивідуальних прав людини є реальною запорукою демократії, однією з ключових точок, які дають змогу дієво вимірювати її рівень. Сьогодні, коли світ глобалізується та уніфікується, активне усвідомлення з боку держави значущості колективних прав, адекватне розуміння важливості процесу захисту та відтворення культур національних груп у широкому сенсі цього слова - провідні ознаки сучасної демократії, які сприяють реалізації індивідуальних та колективних прав особистості.
Критерії оцінки демократичності в контексті питань міжнаціональних взаємин криються не тільки в площині ухваленого законодавства в цій сфері, не тільки у тих зобов'язаннях, які бере на себе держава щодо збереження культур тих чи інших етнічних груп, але й в їх реальній реалізації. Іншою складовою в аналізі сфери міжнаціональних взаємин може бути не тільки увага до процесу реалізації етнонаціональної державної політики, але й аналіз загальних процесів у суспільстві в сфері міжнаціональних взаємин. Наявність у самому суспільстві культури міжнаціональної толерантності, дотримання принципів терпимості, постійне їх відтворення в суспільній поведінці свідчать про рівень розвитку самого суспільства, про рівень загального соціального здоров'я. Адже вiдомою є теза про те, що суспільні гетеростереотипи (стереотипи про іншого в сфері міжнаціональних взаємин) більше розповiдають про їхнього автора, ніж про об'єкт, відносно якого вони утворилися.
Загалом за етнічним складом населення Україна належить до числа поліетнічних країн. Це зафіксовано юридично у Конституції України та законах України. Зокрема, відповідно до Конституції України всі громадяни України, незалежно від їхньої національної приналежності, віросповідання, походження, місця проживання, політичних переконань, культурної та мовної самоідентифікації, утворюють український народ. У Статті 11 Основного закону України вказується, що держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України. Стаття 3 Закону України "Про національні меншин в Україні" (1992 р.) до числа національних меншин відносить "групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою".
Українська поліетнічність у цифрах та фактах
Згідно з даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року в Україні проживає 48 240 902 осіб, 134 різних етнічних груп, які ідентифікують себе як громадяни України. З них більшість становлять етнічні українці - 37 541 693 осіб, 8 334 141 - росіяни, 275 800 - білоруси, 258 600 - молдовани, 248 200 - кримські татари, 204 600 - болгари. Представники всіх національних меншин разом в Україні становлять 22,2% загальної кількості населення України. В Ук раїні конституювалися як національні меншини, тобто утворили свої національно-громадські організації на загальноукраїнському рівні, 39 етнічних груп. Національні спільноти за своїми культурологічними, pek3c3imhlh, соціальними та іншими характеристиками доволі різноманітні. Поліетнічність в Україні має виразний регіональний характер.
Поліетнічність населення, яка утворилася в Україні, має виразну специфіку: з усіх етнічних неукраїнців понад 80% становили етнічні росіяни. Іншим аспектом української поліетнічності є питання визначення мовної ідентичності. Зокрема, 5 544 729 етнічних українців, згідно з даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, вважають російську мову рідною мовою. Сьогодні в Україні існує 3 мегамовні групи - україномовні українці, російськомовні українці та російськомовні росіяни.
Триває масове повернення в Україну раніш депортованого кримськотатарського народу. У складі населення Автономної Республіки Крим кримські татари становлять вже 12,1%. У порівнянні з 1989 роком їхня кількість у Криму збільшилася у 6,4 раза. Варто зауважити, що кримські татари повернулися та повертаються з вигнання, яке було спричинене сталінською депортацією цього цілісного народу з території Криму у 1944 році. За майже 60 років депортації радянська влада розвивала та підтримувала негативні стереотипи щодо кримських татар як "народу зрадника", стереотипи, що їх продукували ще за часів царської Росії від анексії території Криму російською імператрицею Катериною ІІ. Сьогодні складний процес репатріації та інтеграції кримських татар варто помножити на реформування сфери економічних відносин, наприклад земельну приватизацію, складності у взаєминах репатріантів і влади. Часто відповідна ситуація стає заручником політичного процесу, а на сфері етнічних стереотипів та врегулювання взаємин "християнського" та "мусульманського" світів пробують вибудовувати політичні іміджі деякі українські політики. Особливо усвідомленим відповідний процес став після 11 вересня та популяризації ідеї С. Хантінгтона про конфлікт культур та цивілізацій. У цьому ж контексті, крім іміджевих, політичних, економічних проблем, які супроводжують процес інтеграції, має місце комплекс питань культурно-освітньої сфери. Це не тільки болючі питання відродження понівеченої роками вигнання кримськотатарської культури (відтворення топоніміки, повернення культурних цінностей). Осібне місце посідає також налагодження процесу освiти, зокрема припинення тиражування впродовж здобуття шкільної освіти старих стереотипів про "загарбницькій характер" крим ськотатарської культури щодо слов'ян. Вже сьогодні відповідні речі, що можна побачити в українських підручниках, сприяють черговому відтворенню етнічних стереотипів у нових поколіннях.
Окремо потрібно звернути увагу на взаємини "більшості" з ромами та основні проблеми, які існують у цього народу в Україні. За даними Всеукраїнського перепису населення на 2001 рік, громада ромів України налічувала близько 47,6 тис. осіб, з яких близько 14 тис. проживає на Закарпатті і по понад 4 тис. у Донецькій, Дніпропетровській та Одеській областях. Однак, на думку деяких науковців, представників ромської громадськості та посадовців, чисельність ромів, що проживають в Україні, значно більша. Так, за розрахунками О. О. Данілкіна-Щербицького (Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України), чисельність представників ромського етносу в Україні становить близько 200 тис. осіб. Серед причин такої розбіжності в оцінках насамперед називають приховування ромами власної етнічної приналежності.
Інтегрованість ромів до економічного, культурного і політичного життя суспільства залишається недостатньою. На G`j`po`rr3, Одещині, Харківщині функціонує 6 ромських недільних шкіл. Однак рівеньосвіти ромів традиційно залишається найнижчим у порівнянні з іншими національними меншинами України. За даними Українського інституту соціальних досліджень (УІСД), близько половини ромських дітей не відвідують школу або регулярно пропускають уроки. Найбільш неблагополучна ситуація з освітою спостерігається у місцях компактного проживання ромів на Закарпатті та Харківщині. Так, за матеріалами ромської газети "Романі Яг" (http://romaniyag.uz.ua/old/n30/vimiretn.htm), у Закарпатській області лише 83,7% дітей ромів здобули неповну середню освіту, 14,5% - загальну середню, 1,4% - закінчили СПТУ, 0,3% здобули середню спеціальну і лише 0,1% - вищу освіту.
Високим залишається рівень захворюваності та смертності серед ромів, особливо серед дітей. Одна з найбільших проблем ромської громади - незабезпеченість житлом та його перенаселення. За результатами опитування УІСД, переважна більшість опитаних ромів мешкають у приватних будинках (якими є здебільшого дерев'яні
Loading...

 
 

Цікаве