WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політична влада - Реферат

Політична влада - Реферат

відповідне каральне законодавство, зокрема, партійне. Постановою Політбюро ЦК КП(б)У від 5 листопада 1932р. суди були зобов'язані розглядати справи по хлібозаготівлях із застосуванням суворих репресій. За зрив плану хлібозаготівель і "злісний" саботаж Раднарком України заносив села і окремі регіони на "чорну дошку". Після цього туди припиняли завозити товари, забороняли будь-яку торгівлю, навіть обмін. Спеціально натреновані загони відбирали у селян усі продукти харчування.
Кримінальне законодавство відігравало особливу роль у зміцненні влади диктатури партії, в проведенні репресивної політики стосовно всього населення та учасників національно-визвольного руху.
Незважаючи на перехід до політики НЕПу, каральна політика більшовиків не змінювалася, лише урізноманітнювалися форми та засобиїї проведення.
Кримінальний кодекс РРФСР складався із загальної і особливої частини. Виходячи з визначення характеру і завдань покарання злочинців, даних у партійній програмі, кодекс встановив, що покарання застосовуються для загальної профілактики нових правопорушень, залучення злочинця до умов співжиття через виправно-трудові роботи і позбавлення його можливості здійснювати злочини у майбутньому. У кримінальному кодексі вперше з'явилася стаття про застосування норм кримінального кодексу за аналогією, тобто коли в кодексі відсутні прямі вказівки на окремі види злочинів, то покарання застосовується відповідно до статей, які передбачають найбільш схожі за важливістю і родом злочини.
Кодекс передбачав такі види злочинів: державні, посадові, порушення правил про відокремлення церкви від держави, господарські; злочини проти життя, здоров'я, свободи і гідності особи; майнові злочини, військові; порушення правил, що охороняють народне здоров'я, громадську безпеку і громадський порядок.
Репресивний характер норм кримінального законодавства постійно ужорсточувався. Відповідно до постанови ЦВК і РНК СРСР від 1931 р. "Про відповідальність за злочини, які дезорганізують роботу транспорту" було визначено, що порушення працівниками транспорту трудової дисципліни, яке спричинило невиконання урядових планів перевезення або порушення руху караються позбавленням волі на строк до десяти років, а якщо такі злочини мали злісний характер - розстрілом.
Протягом 1933-1936 рр. були прийняті акти, якими ужорсточувались покарання за злочини проти порядку управління. До цієї групи злочинів належали злочини, спрямовані проти обороноздатності країни, на порушення правил міжнародних польотів, незаконний випуск цінних паперів, переплавка металевих монет, підбурювання неповнолітніх до здійснення злочинів та ін.
Кримінальне законодавство у період завершення будівництва соціалізму розширювало види злочинів та суб'єктів злочину і ужорсточувало види покарань.
На середину 30-х років було повністю централізовано репресивно-каральну систему СРСР. Усі місця ув'язнення були передані у відання НКВС СРСР. Верховний Суд і Прокуратура СРСР постійно давали керівні вказівки судово-прокурорським органам, чим порушували кримінально-процесуальні норми - як під час попереднього розслідування, так і протягом судового розгляду кримінальних справ.
ЦВК СРСР у грудні 1934 р. прийняв постанову, відповідно до якої визначався виключним порядок судочинства у справах про терористичні акти. При розгляді таких справ термін попереднього слідства скорочувався до десяти діб, а звинувачення обвинувачуваному вручалось за добу до судового розгляду. Захисник усувався від розгляду справи у суді і не дозволялось касаційне оскарження вироків та подача клопотань про помилування.
У 1934 р. почали створювати Особливі наради в областях у складі першого секретаря обкому партії, прокурора та начальника НКВС області, які, порушуючи кримінально-процесуальні норми, розглядали справи про державні злочини.
У цілому система репресивно-каральних органів діяла за власними інструкціями, підминаючи під себе кримінально-процесуальне законодавство.
На середину 30-х років був виконаний заповіт В.І.Леніна про перетворення Росії непівської у соціалістичну. Партія більшовиків зробила висновок про повну перемогу соціалізму в СРСР, але зазначалося, що оскільки існує капіталістичне оточення, то можлива реставрація капіталізму. Остаточна перемога соціалізму в СРСР відбудеться, зазначав "вождь трудящих усього світу" Й.Сталін, тільки з ліквідацією капіталістичного оточення і утворенням світової соціалістичної системи. Тобто партія більшовиків відверто заявляла, що її стратегічною метою є знищення капіталістичного оточення.
5. Державний і суспільний лад Росії за часів "розвинутого соціалізму"
Повна перемога соціалізму в СРСР була юридичне закріплена у новій конституції. На початку червня 1936 р. відбувся Пленум ЦК ВКП(б), який схвалив проект нової конституції, а Надзвичайний VIII Всесоюзний з'їзд Рад 5 грудня 1936 р. затвердив і ввів її в дію.
У Конституції СРСР були сформульовані основні положення радянського суспільного і державного устрою, принципи організації вищих і місцевих органів державної влади, суду, прокуратури.
Радянське законодавство різних галузей права було спрямоване на закріплення існуючого суспільно-політичного і економічного ладу. Окремі законодавчі акти у галузі цивільного права були спрямовані на зміцнення адміністративно-командної системи управління і розпорядження державними підприємствами. Так, у 1936 р. постановою РНК СРСР заборонявся продаж і набуття державними органами основних фондів за гроші, встановлювався строгий порядок перерозподілу державної власності. Народні комісаріати наділялись функціями позовної давності у спорах між державними, кооперативними і громадськими організаціями, термін якої становив півтора року.
Соціалістична власність не народила якогось особливого законодавства у період війни. Правове регулювання проблем власності у роки війни не внесло нічого нового до інституту власності радянського цивільного законодавства. Як зазначають радянські дослідники, війна сприяла подальшому розвитку соціалістичного законодавства. Наркомати одержали право давати дозвіл своїм підприємствам передавати Іншим підприємствам сировину і обладнання для виконання виробничого плану. Зв'язки між підприємствами у період війни, так само як і після її закінчення, базувались на державному плані. У цілому у роки війни посилилось так зване планове керівництво усім народним господарством. Постанови Державного Комітету оборони були для кожного господарського органу законом. Вироблювана продукція розподілялась відповідно до планів, які затверджувались відповідними наркоматами. Зобов'язання між підприємствами виникали не з договорів, а з наряду-замовлення, тобто не існувало договірного методу встановлення зобов'язань.
Після закінчення другої світової війни не спостерігалося будь-яких суттєвих змін у цивільному законодавстві. У 50-і роки Рада
Loading...

 
 

Цікаве