WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політична влада - Реферат

Політична влада - Реферат

управа.
Губернські земські збори складались із губернських гласних, яких обирали на повітових земських зборах. Виконавчим органом були земські управи. Коло справ земських установ: освіта, медичне обслуговування, шляхи сполучення, сприяння розвиткові промисловості,торгівлі.
Земства вимагали величезних матеріальних коштів. Основним джерелом були податки, які лягли головним чином на сільські громади. У 1887 р. торгівці і промисловці сплачували на потреби земства не більше 7 млн крб., в той час як селянські громади -18 млн крб.
Проведення військової реформи було прямим результатом розкладу феодально-кріпосницького ладу і військової поразки в Кримській війні. Об'єктивний смисл її полягав у наближенні армії феодально-кріпосницької держави до армії буржуазного типу. 1 січня 1874 р. був затверджений статут про загальну військову повинність, за яким військову повинність мало відбувати чоловіче населення віком від 21 року. Термін військової служби в сухопутних військах - 6 років дійсної і 9 років запасу, а для флоту - 7 років дійсної і 3 роки запасу. Статут про військову повинність вирішував одне з головних завдань реорганізації армії- створення запасу навчених резервів, необхідних для розгортання армій у воєнний час. Але реформа не була до кінця послідовною. Значна частина "инородческого" населення усувалась від військової повинності.
У другій половині XIX ст. Російська імперія була все ще феодальною монархією, яка зробила після реформ перший крок на шляху перетворення в буржуазну монархію. Верховна влада все ще належала імператорові-самодержцю. Цар видавав закони, призначав чиновників. Органи управління
в своїй діяльності керувалися "Зводом законів" Російської імперії.
У 1861 р. була створена Рада міністрів - дорадчий орган при цареві. Відбулись зміни в Сенаті - чітко визначились функції п'яти департаментів Сенату: двох судових (в цивільних і кримінальних справах) і трьох адміністративних (1-й - обнародування законів, 2-й - розглядав справи по скаргах на рішення органів нагляду за селянським самоуправлінням, 3-й - відав правами стану дворянства і почесного громадянства). Сенатори в департаментах призначались царем. Нагляд за законністю дій кожного департаменту здійснював обер-прокурор департаменту, який підкорявся міністру юстиції, що одночасно був і генерал-прокурором.
Визначальний вплив на суспільний і державний розвиток Росії мала революція 1905-1907 рр. У серпні 1905 р. був виданий царськийманіфест, у якому зокрема зазначалось: "Ныне настало время, следуя благим намерениям их. Призвать вьыборных людей от всей земли русской к постоянному и деятельному участию в составлении законов, включив для сего в состав высших государственных учреждений особое законосовещательное установление, коему предоставляется предварительная разработка й обсуждение законодательных предположений й рассмотрение росписи государственных доходов й расходов. В сих видах, сохраняя неприкосновенным основной закон Российской империи о существе Самодержавной Власти, признали Мы за благо учредить ГосударственнуюДуму…". Отже, Державна дума була законодорадчим органом при цареві і не змінювала самодержавної суті влади.
Державна дума обиралася на п'ять років і могла бути розпущена царем у будь-який час. Вибори членів першої Думи проводилися за досить складною виборчою системою, а тому значна кількість населення Росії не брала участі у виборах. Маніфест від 17 жовтня 1905 р. вніс зміни у положення про вибори Державної думи. У обранні виборників міських виборчих зборів мали право брати участь особи, що проживали у даній місцевості неменше одного року і платили державні та квартирні податки, промислові податки; власники нерухомого майна; особи, що отримували пенсію, окрім робітників та ін. Участь у з'їздах повітових землеробів мали право брати управляючі маєтками та орендарі. Право участі у виборах виборників губернських та міських зборів мали робітники фабрично-заводської, гірничої та гірничозаводської промисловості. Участь у виборах виборників брали робітники підприємств, де кількість працюючих становила не менше 50 осіб. Робітники підприємств з кількістю працюючих від 50 до 1000 осіб обирали одного уповноваженого, а на підприємствах, де працюючих було більше, - по одному уповноваженому на кожну тисячу робітників. На з'їзді уповноважених обирали виборників, кількість яких від кожної губернії встановлювалась законом. Виборники брали участь у виборах членів Думи на губернських та міських з'їздах.
Маніфест від 17 жовтня 1905 р. проголошував різноманітні свободи: недоторканість особи, свободу слова, совісті, зборів і спілок. Маніфестом від 20 лютого 1906 р. створювалася Державна рада, яка складалася із представників духовенства, дворянства, торговців, промисловців і науковців. Законопроект, прийнятий Державною думою і Державною радою, набував сили закону, якщо його підписував імператор. Хоча царський указ від 23 квітня 1906 р. підкреслював, що імператорові належала верховна самодержавна влада, все ж можна сказати, що в Росії формувалася конституційна монархія.
3. Суспільний лад царської Росії
Відбувалися зміни і у суспільному ладі Росії. В листопаді 1905 р. царським маніфестом було припинено стягнення з селян викупних платежів. Була також скасована кругова порука сільської громади і селянам дозволялось, одержавши свій наділ, вийти з громади, чим, по суті, руйнувалось громадське землекористування, що відкривало шлях для розвитку капіталістичних відносин на селі. Правом вийти з громади скористалися 2,5 млн селянських господарств, з них 1,1 млн відразу продали свої земельні наділи. У руках поміщиків перебувало 70 млн десятин, таку ж кількість землі мали і 10,5 млн селян. З причин малоземельності селяни переселялися до Сибіру Протягом 1906-1916 рр. туди переселилося три мільйони селян.
Соціально-економічне становище робітників було досить складним. Тому відбувалися страйки, що змушувало роботодавців підвищувати заробітну платню та покращувати умови праці. За даними комісії, що розслщувала причини хвилювань робітників на Кренгольмській мануфактурі у 1871 р., заробітна платня робітників становила від 6 крб. 50 коп. до 12 крб. на місяць, дітей - 3 крб. 50 коп. А прожитковий місячний мінімум на одну людину становив три карбованці.
Проте заробітна платня робітників постійно зростала. У 80-і рр. кваліфікований робітнику Петербурзі одержував два карбованці на день, а платня рядового робітника не перевищувала 20 крб. на місяць.
На початку XX ст. становище робітників покращилось, тому у роки революції (1905-1907 рр.) вони не виступали з економічними вимогами. Висувалися вимоги тільки політичні.
Досить складним було соціально-економічне становище селян. Селянське господарство мало у середньому прибуток 55 крб. На рік, якщо десятина землі у 90-х рр. XIX ст. становила 36 крб., то у 1914р.-136 крб.
Loading...

 
 

Цікаве