WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Закарпатські русини у політико-соціальному світлі. - Курсова робота

Закарпатські русини у політико-соціальному світлі. - Курсова робота

меншин в регіоні, зокрема й до русинів. Бо саме на прикладі цього найзахіднішого регіону України європейське співтовариство судитиме про рівень демократичності процесів, що відбуваються в нашій молодій державі;
- географічні:
прикордонне положення, специфічні природні умови значно вплинули на формування народногосподарського комплексу областіі його місця у загальнодержавному і міждержавному розподілу праці. Кордони,біля яких розташоване Закарпаття можна охарактеризувати як інтеграційні, тобто такі, що виникли в результаті возз єднання народів. Але в певній частині ці кордони мають і "накладений" характер, тобто вони виникли після формування окремих соціально-культурних спільнот.
Територія області - 12,8 тисяч квадратних кілометрів, або 2,1 відсотка території України, населення (на 1989 рік) - 1252 тисячі чоловік - 2,3 ввідсотка населення України. Область відноситься до слабо урбанізованих, густонаселених. Щільність населення - майже 100 чоловік на 1 квадратний кілометр. Закарпаття праценадлишкова область: близько 100 тисяч чоловік щороку виїжджають на роботи у східні області України, до Росії, а тепер і до країн Східної Європи. Питома вага у народному господарстві України - 1,3 відсотка. Наявність широкої мережі екосистем, що перетинають державні кордони - особливість регіону, що зумовлює спільність екологічних проблем з сусідніми державами;
історико-політичні, національно-етнічні і соціально-психологічні особливості:
про них вже говорилося вище, але варто ще раз підкреслити, що саме ними багато в чому пояснюється не надто відчутний внесок закарпатських українців в могутній загальноукраїнський імпульс національно-державної консолідації після проголошення незалежності України.
Перелічені специфічні особливості Закарпаття показують, що політико-етнічні процеси, які там відбуваються, обумовлені цілим комплексомрізних факторів, історично детерміновані, а тому до них необхідно ставитися спокійно і виважено. Слід розуміти, що переважно більшість закарпатців, в тому числі й ті, хто називає себе "русин" або "русин-українець", глибоко усвідомлює спільність історичного походження, свою спорідненість з українським народом, вважає себе у крайньому випаду західною галузкою української нації, бачить своє майбуття у складі незалежної і демократичної української держави. Природний процес українізації повинен здійснюватись шляхом поступових і послідовних перетворень. Мова йде про поступову розробку відповідного законодавства, реальне втілення в життя місцевого самоврядування, забезпечення прав всіх національних меншин, тобто про демократичний, цивілізований підхід.
Наслідки, до яких може привести незастосування специфічного підходу до Закарпаття, скоріш за все можуть бути такими:
-рухи національностей та їх організіцій радикалізуються і поступово будуть перетворюватись в національно-політичні об єднання, вимагаючи створення вже не національно-адміністративних автономій, а національних анклавів, ізольованих від навколишнього українського державного утворення;
- існуючі територіальні претензії з боку певних політичних сил у сусідніх країнах, разом з наявністю іноетнічного населення своїм статусом і становищем може стати каталізатором таких конфліктів;
-національні меншини, які складають більш як 20 відсотків населення, - досить могутня сила, зацікавлена у більш вільному міждержавному спілкуванні та виникненні регіональних об єднань із сусідніми країнами. Спроби адміністративно обмежити або хоча б загальмувати процес піднесення рівня відкритості, міждержавного та транскордонного співробітництва трактуватимуться як етнополітична проблема.
Таким чином, зволікння з вирішенням проблеми майбутнього самоврядування Закарпаття може спричинити перетворення національної проблеми у джерело перманентних регіональних конфліктів.
Висновок
Викладений матеріал дає підстави для висновку, що русинізм як течія суспільного життя на Закарпатті не вносився іззовні ворожими силами, а є наслідком внутрішніх етносоціальних процесів. Зумовлений він глибоким усвідомленням слов'янського населення, що віками проживало на південних схилах Карпат, належності до могутньої колись Київської Русі, України-Русі. Цього почуття єдності з братами на Сході, стверджує Іван Гранчак, іноземні гнобителі не могли викоренити з народної пам'яті протягом віків. І ті, хто називає русинізм бур'яном на закарпатському грунті, хто бачить у ньому продукт впливу московських імперських сил чи органів КДБ колишнього СРСР, той зовсім не знає історії народу Закарпаття. Спираючись на свій сорокарічний досвід вивчення історії Закарпаття, його зв"язків з Україною-Руссю і сусідними країнами - Словаччиною, Чехією, Угорщиною, Іван Гранчак запевнює, що русини віками жили в мирі і дружбі з усіма жителями Карпат (угорцями, словаками, румунами, євреями, німцями, циганами), що вони є цементуючою силою етнокульутрної спільності народу Закарпаття. Русини завжди добре ставились до України, розраховували як на її допомогу, так і наймогутнішої із слов'янських країн - Росії в боротьбі за визволення з-під іноземного гніту, за об'єднання із великим українським народом. Звичайно, є серед русинів і діячі, які виношують ідею про перегляд кордонів Укрїни, можливу передачу всього чи бодай частини Закарпаття Угорщині, Румунії, Словаччині чи іншим держвам. Є й такі особи, що наполягають на негайному проголошенні Підкарпатської Русі. Проте їх небагато і вони не становлять небезпеки для України. Вони не можуть змінити історичного настрою народу Закарпаття, який ідентифіукє себе лише з Україною. Водночас закарпатці сподіваються, що, розбудовуючи свою державність, Україна врахує і їх інтереси й побажання, висловлені на референдумі 1 грудня 1991 року, - мати особливий статус у складі України. Отож Закарпаття нехай залишиться Закарпаттям, а русини - русинами.
Використана література:
1. Віднянський С. Прояв "закарпатського сепаратизму"? // Політикаі час. - 1993 р., №12, стор. 51-56.
2. Гранчак І. Хто такі русини і чого вони хочуть? // Політикаі час. - 1993 р., №12, стор. 45-50.
3. Ребкало В.А., Обушний М.І., Майборода О.М. Етнонаціональні процеси в сучасній Україні. - К., 1996 р.
4. "Карпаторусинство" - історія і сучасність. Міжнародна Асоціація Україністів. - К., 1994 р.
5. Карпатський Єврорегіон. П'ять років діалогу та співробітництва. - Ужгород, 1998 р.
6. Маркусь В. "Пудкарпатська рипубліка на політичній шахівниці" // Віче. - 1993 р. №12, стор. 105-122.
7. Мишанич О. Від підкаратських русинів до закарпатських українців. - Ужгород, 1991 р.
8. Мишанич О. Карпати нас не розлучать. - Ужгород. 1993 р.
9. Мишанич О. "Карпаторусинство" - його джерела й еволюція у XX столітті. - Дрогобич, 1992 р.
10. Мишанич О. Крізь віки. - К., 1996 р.
11. Мишанич О. Політичне русинство і що за ним. - Ужгород, 1997 р.
12. Мишанич О. Політичне русинство - українська проблема. -К.,1996 р.
Loading...

 
 

Цікаве