WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Проблеми трансформації партійних систем в пострадянських країнах: партії та партійні системи - Реферат

Проблеми трансформації партійних систем в пострадянських країнах: партії та партійні системи - Реферат

пострадянських країн дана виборча система є ефективною, оскільки головною проблемою таких держав є величезна кількість мало чисельних партій.
Однак, за умови, що у країні ще не сформувалася багатопартійність і певна партія й досі утримує владу, пропорційна виборча система може бути досить непоганим вирішенням.
З іншого боку, при вірному впровадженню і дотриманню законодавства даний тип виборчої системи може гарантувати зменшення кількості маловпливових партій та консолідацію політичних сил.
Варто зазначити, що для пострадянських країн характерна змішана виборча система, яка на думку деяких авторів є досить ефективною, оскільки вона "здатна забезпечити конфігурацію політичних сил у парламенті відповідно до співвідношення сил у суспільстві на час виборів, реалізуючи переваги та певною мірою долаючи недоліки мажоритарної та пропорційної систем" [22].
Змішана виборча система базується на комбінації елементів пропорційної та змішаної систем, за якої прихильники "малих партій" змушені голосувати за провідні партії. Таким чином, мало партійність повністю виключається. Однак, існує інша проблема, доказом якої є вибори до російської Думи 1995 р., коли кваліфікаційний бар'єр подолало декілька партій, які отримали загалом менше половини голосів виборців. Це дає підставу сумніватися в ефективності даної виборчої системи в пострадянських країн, де і без того виникають сумніви щодо легітимності обраної влади.
Окрім підходу Дюверже існує й інша думка щодо залежності партійної системи від результатів виборів та типів виборчих систем [23]. Виділяють такі закономірності появи певного типу партійної системи:
- системи, основані на партіях з мажоритарним напрямком, які характеризується тим, що при рівних можливостях партій тривалий час віддають перевагу лише одній партії;
- системи з домінуючою партією, в яких партія прагне набрати не менш 30 % голосів на виборах, але змушена шукати союзників для формування уряду;
- системи, які спираються на коаліцію міноритарних партій і які функціонують як коаліційна багатопартійність.
Однак, як ми вже встановили, у демократичній країні рано чи пізно складається або дво-, або багатопартійна система, яка також тісно пов'язана із поняттям політичної стабільності. Цей факт дає підставу проаналізувати переваги і недоліки кожної з систем.
Багатопартійна система відображає досить широкий політичний спектр суспільства, демонструє реальні співвідношення та розстановку політичних сил у країні.
З іншого боку, що особливо стосується посттоталітарних країн, у яких існує величезна кількість малочисельних партій, це призводить до надмірної сегментації електорального кола під час виборів. Проблема у тому, що велика кількість партій і блоків, що беруть участь у виборах, ще не гарантує більш широкого представництва інтересів різних груп у парламенті. Навпаки, вибори у Державну Думу Росії 1993, 1995 і 1999 рр. вказують на протилежну залежність: чим більше партій і блоків представлено у списках для голосування, тим менша кількість змогли подолати виборчий бар'єр у 5%, що необхідний для отримання депутатських місць.
Також надмірна фрагментарність політичних сил у парламенті ускладнює проблему формування стабільного і ефективного кабінету міністрів, оскільки блоки не є стійкими і довгостроковими.
Крім того, як засвідчує практика пострадянських країн, багатопартійність сприяє появі феномена "безвідповідальної опозиції". Не маючи змоги прийти у законодавчий орган, дрібні партії можуть займатися популізмом, знаючи при цьому, що їм цього виконувати не доведеться. Такою поведінкою "опозиційні" партії сприяють радикалізації настроїв суспільства, що виключає існування політичної стабільності [24].
У свою чергу двопартійна система забезпечує більш стійке політичне життя: стабільне однопартійний уряд, домінування протягом тривалого часу єдиного політичного курсу. Однак, для посткомуністичних країн така система є дещо загрозливою, оскільки вона являє собою монопольне положення двох партій у політичному просторі, роблячи тим самим прагнення здобути владу іншими партіями практично неможливими. Таке положення дуже схоже на нещодавню однопартійність, враховуючи традиційні історичні особливості даних країн. Крім того, формування двопартійності практично неможливе у пострадянських країнах, оскільки воно потребує наявності багаточисельних партій.
З іншого боку, політична практика свідчить, що кількість партійних блоків і партій зменшується за політичною та економічною стабільністю, оскільки останні, концентруючи політичні сили, не вимагають наявності великої кількості партій та блоків.
Отже, бачимо, що виборча система значно впливає на формування партійної системи, а також на політичну стабільність. Партійна система теж значно впливає на існування партійної стабільності. Остання, у свою чергу, обумовлює існування певного типу партійної системи. Це означає, що вищезгадані явища тісно пов'язані і обумовлюють існування один одного.
Література
1. Бебик В.М. Базові засади політології. К.: МАУП, 2000.
2. Гаджиев К.С. Политическая наука. - М.: Логос, 1995.
3. Political Science: The State of the Discipline/Ed. By A. Finifter. - Washington, 1983.
4. Мурадян А.А. Двуликий Янус. Введение в политологию. - М.: Наука, 1994.
5. Вятр Є. Соціологія политических отношений. - М.: Прогресс, 1979.
6. Бебик В.М. Базові засади політології. К.: МАУП, 2000.
7. Steiniger R. Soziologishe Theory der Politischen Partien. Er/M. - N.Y., 1984.
8. Голосов Г.В. Сравнительная политология. - М.: Вече, 1995.
9. Алексеров Ф.Т., Ортешук П. Выборы. Голосование. Партии. - М.: Наука, 1995.
10. Селезнев В.Б. Политические системы современности: сравнительный анализ. - М.: Академия, 1999.
11. Sartory G. Parties and Party Systems. A framework for analysis. Volume 1.- Cambrige, 1976.
12. Голосов Г.В. Сравнительная политология. - М.: Вече, 1995.
13. Політологія: Підручник /Под ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. - К.: Видавничий центр "Академія", 2001.
14. Юдин Ю.А. Политические партии и права в современном государстве. - М.: Академия, 2000.
15. Мальцев В.А. Философия политики. - М.: Академия, 1997.
16. Lijphart A. Democracy in Plural Societies. - New Haven and London. - 1977.
17. Вятр Є. Соціологія политических отношений. - М.: Прогресс, 1979.
18. Steiniger R. Soziologishe Theory der Politischen Partien. Er/M. - N.Y., 1984.
19. Політологія: Підручник /Под ред. О.В.Бабкіної, В.П. Горбатенка. - К.: Видавничий центр "Академія", 2001.
20. Дюверже М. Политические партии/Л.Замина (пер. с фр.). - М.: Академический проэкт, 2000.
21. Політологія: Підручник /Под ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. - К.: Видавничий центр "Академія", 2001.
22. Політологія: Підручник /Под ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. - К.: Видавничий центр "Академія", 2001.
23. Sartory G. Parties and Party Systems. A framework for analysis. Volume 1.- Cambrige, 1976.
24. Political Science: The State of the Discipline/Ed. By A. Finifter. - Washington, 1983.
Loading...

 
 

Цікаве