WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Проблеми трансформації партійних систем в пострадянських країнах: партії та партійні системи - Реферат

Проблеми трансформації партійних систем в пострадянських країнах: партії та партійні системи - Реферат

єдиної ідеології) та гегемоністська (в якій певна партія протягом багатьох років є провідною).
Таким чином, всупереч поширеному уявленню про однорідний характер однопартійної системи, вона насправді не є такою. Аналіз класичних різновидів однопартійних систем дає підстави розрізняти між ними два їх основні варіанти: системи, в яких всі партії, крім правлячої, офіційно заборонені або їх існування є формальним, заснованим на визнанні провідної ролі партії-гегемона; системи, в яких в умовах плюралістичної демократії, але за переважання непартійної політичної культури існує лише одна партія, а спроби сформувати інші партії ще не робились або зазнали поразки, однак не через протидію їм з боку політичної влади.
Така ситуація характерна для деяких пострадянських партійних систем, де існування політичних партій вже не заборонено законом, не переслідується з боку державної влади, але у зв'язку із "незвичністю" до нового політичного режиму формування багатопартійності проходить досить важко. Як наслідок однопартійної радянської системи у нових незалежних країнах відбулася деформація усіх елементів політичної системи суспільства. Саме тому сучасні партійні системи даних країн повинні зазнати багатьох змін, значних трансформувань, що не лише партія визначала взаємозв'язки із усіма структурними підрозділами політичної системи, щоб була присутня практична конкуренція за владу, не виключалася зміна різноманітних політичних сил у здійсненні влади, було наявне міжпартійне суперництво, опозиція, щоб влада здійснювалася не лише обмеженим колом партійного апарату - партократією [12].
При характеристиці багатопартійних систем найприйнятнішою, на нашу думку, є така класифікація партійних систем:
- домінантна, як характеризується наявністю переважаючої партії, яка за підсумками виборів незмінно залишається при владі протягом десятків років;
- двопартійна (біпатризм) - дві найбільші, найвпливовіші партії в країні поперемінно внаслідок виборів здійснюють владу;
- трипартійна, яку ще називають двох-з-половинною (2,5) партійною системою і яка характеризується тим, що жодна з двох найбільших партій країни самостійно не може сформувати уряд, а тому потребує для цього підтримки третьої партії, значно меншої від них, але яка постійно
представлена в парламенті;
- чотирипартійна або двоблокова, що відзначається наявністю правого та лівого блоків партій, що змагаються між собою за владу;
- партійна система обмеженого або поміркованого плюралізму, при якому відсутні антисистемні партії двосторонньої опозиції і якому притаманна орієнтованість на участь в уряді, коаліційних кабінетах, незначна ідеологічна різниця між партіями;
- партійна система крайнього (поляризованого) плюралізму, якій властиві наявність антисистемних партій, двосторонньої опозиції зліва і справа, стан перманентного конфлікту між опозицією зліва і справа, сильне ідеологічне розмежування між ними;
- атомізована (мультипартійна) партійна система, яка навіть не передбачає необхідності точного підрахунку числа партій, оскільки тут виникає поріг, за яким кількість партій вже не має значення [13].
Аналіз шляхів формування партійних систем в пострадянських країнах засвідчує, що цей процес відбувається в цілому у відповідності до загальноприйнятих класичних схем, які в даних країнах реалізуються по-особливому, що зумовлено специфікою конкретно історичної ситуації, в якій знаходяться ці держави. Формування партійної системи в посткомуністичних країнах нерозривно пов'язане із процесом становлення державності. Це позначилось як на ідеології, організаційній будові так і на ролі партій у політичній системі суспільства. На проблеми формування партійних систем посткомуністичних країн існує такі погляди.
Деякі науковці вважають, що процес становлення партійної системи у таких країнах відбувається в загальному контексті трансформації держави від тоталітаризму до демократії, в умовах ліквідації залишків тоталітаризму та будівництва основ громадянського суспільства. З огляду на це партійні системи нових незалежних країн сформувалась не стільки внаслідок внутрішнього розвитку, скільки як противага тоталітарному однопартизму.
Незрілість внутрішніх умов, які повинні детермінувати становлення реальної багатопартійності (економічних, соціальних, духовних) визначають і незрілість останньої.
В силу слабої соціальної диференціації суспільства, нерозвиненості і неорганізованості соціальних інтересів, нечіткими виявились ідеологічна та політична позиція їх політичних презентантів, слабою є їх соціальна орієнтація.
Ідеологічні відмінності накладаються і тісно переплітаються з регіональними, національними та іншими. При цьому слід мати на увазі, що самі по собі ні назва, ні декларована партією ідеологічна платформа не можуть вважатися достатніми для визначення ідеологічної приналежності партії. Визначальною підставою для їх ідентифікації можуть і повинні виступати зміст, та результати практичної діяльності політичних партій [14].
Інша ж група дослідників головною причиною складності формування адекватної партійної системи у пострадянських країнах вважають той факт, що утвердження політичних свобод сприяло становленню приватної власності, економічних свобод, ринкової господарської системи, що обумовило специфіку партійно-політичного розвитку цих країн [15].
Господарська система, місце і роль у ній різних форм власності, галузей і секторів, відносини між суб'єктами економічного життя, роботодавцями і найманими робітниками, відносини розподілу і споживання обумовлюють соціально-класову структуру суспільства і відносини між її елементами Останні, у свою чергу, формують значною мірою свідомість та відповідні орієнтації й установки індивідів щодо політики, ставлення до тих чи інших партій. Усі ці фактори так чи інакше впливають на індивідуальну і групову свідомість Індивідів, утворюють певні комбінації, за допомогою яких відбувається злиття індивідів і груп з умовами і факторами виробництва, де вони безпосередньо стикаються з економічними реаліями, усвідомлюють їх і трансформують у певні політичні орієнтації, ставлення до партій і лідерів.
У країнах, в економіці яких приватна власність перебуває в процесі становлення, де вона не розкрила свого внутрішнього потенціалу і не сприйнята суспільною більшістю в якості продуктивної і цивілізованої форми реалізації економічних потреб суспільства, існують вагомі економічні підстави для відтворення політичних поглядів і орієнтацій, альтернативних приватній власності як основі економічної системи і базовим економічним цінностям. А це неминуче відображається в системі існуючих партій та відносинах між ними.
Найбільш глибокою економічною передумовою виникнення міжпартійних конфліктів є питання про власність як базисну суспільну цінність і основу господарської системи.Питання про ставлення до приватної власності виступає головною економічною детермінантою, що визначає характер відносин між суб'єктами політики в пострадянських суспільствах. Боротьба з приводу власності відсовує на другий план розв'язання проблем економічного розвитку, погіршує економічні та політичні відносини,
Loading...

 
 

Цікаве