WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Вплив націоналізму на зовнішню політику країн світу в ХХ столітті - Курсова робота

Вплив націоналізму на зовнішню політику країн світу в ХХ столітті - Курсова робота

характер держав, які належать до групи нейтральних, їхня політика має досить виразну тенденцію наголошувати негативне ставлення до західного блоку, мовляв, цей блок об'єднує колишні колоніальні імперії, які прагнуть у зміненій формі продовжувати експлуатувати свої колишні колонії. Цей антиколоніалізм і антиімпералізм намагається використовувати Росія, декларуючи свою повну солідарність з політикою неприєднаних держав.
Щодо ісламського світу, то він загалом і фундаменталістські течії в його середовищі займають більш виважену позицію в зовнішній політиці, ніж США чи Росія з КНР, відкидають сепаратизм та хаотичну силову політику ( за винятком терористичних організацій). А загалом націоналізм у зовнішній політиці цих країн останнім часом загальмував у своєму розвитку.
Висновки
Сучасний націоналізм європейських держав і взагалі націоналізм як світове явище останнім часом набув значного розвитку. На підтвердження цього можна навести рядприкладів успіху європейського націоналізму. Це і участь австрійської Партії Свободи в уряді, значима перемога на виборах Народної партії К.Блохера у Швейцарії, зростання впливу Vlaams Blok у Бельгії, успіхи датських та шведських націоналістів, в сусідній Румунії в листопаді 2000 р. партія "За Велику Румунію" здобула 22% голосів виборців; її лідер К.Тудор отримав 30% голосів на президенських виборах, збільшення популярності Національного Фронту та його лідера Ле Пена у Франції, успіх партії Піма Фортайна на виборах у Нідерландах. В чому ж причини успіху?
Це питання потребує досконалих досліджень, але вже тепер можна відзначити, що успіхи в цих державах полягають в єдності всіх націоналістів. Поглянувши на програмові засади австрійської Партії Свободи, достатньо відзначити кілька її важливих пунктів, щоб зрозуміти причини його привабливості:
Пункт 1 "Свобода - найвище право кожної людини";
П. 2: "Людська гідність недоторканна";
П.З: "Спочатку Австрія";
П.5: "Християнство - основа Європи";
П. 12: "Сім'я - єдність поколінь";
П.ІЗ: "Захист оточуючого середовища";
П.15: "Вільні фермери - культивування землі".
Отже, тут стає зрозуміло, на чому розставляють акценти австрійські націоналісти.
Е.Сміт, один з найвідоміших західних дослідників націоналізму зазначає, що стрижнева доктрина націоналізму є чимось більшим за просту "доктрину волі" і складається з кількох основних тверджень:
1 - людство природним чином поділяється на нації;
2 - кожна нація має свій самобутній характер;
3 - джерелом всієї політичної влади є нація, колектив в цілому;
4 - задля свободи і самоздійснення люди повинні ототожнювати себе з нацією;
5 - нації можуть реалізувати себе тільки у їхніх власних державах;
6 - відданість нації-державі перевершує інші відданості;
7 - найважливішою умовою всесвітньої свободи й гармонії є зміцнення національної держави.
Націоналізм, в розумінні Е.Сміта - це візія майбутнього, яка повертає людині її сутність, її усталений спосіб життя й буття, що був колись її беззастережним природним правом. Він не є і механічним прив'язуванням, у ланцюгу поколінь минулого до майбутнього, ні еволюцією традиційного в новочасне. Він є атакою і на традицію і на модернізм в тій мірі, в якій вони притемнюють і спотворюють справжній зв'язок людини з природою та зі своїми ближніми.
Залишається лише висловити жаль з того приводу, що ні ці теоретико-правові норми, ні ці документи, незважаючи на всю свою категоричну однозначність, не мають фактично обов'язкової сили для тих, кого вони стосуються, і застосовуються вони вибірково і залежно від тих таки геополітичних інтересів "сильних світу цього" і зацікавлених сторін. Дуже промовистим у цьому відношенні є одне з правил, що ним керується Верховний Суд США: "Хто є сувереном де-юре чи де-факто над територією - це не правове, а політичне питання".
Крім того варто наголосити, що на сучасному етапі розвитку нація, що бореться за своє самовизначення, може лише самостійною перемогою у боротьбі із залученням усіх можливих засобів зреалізувати це право. На жодні репліки міжнародного співтовариства уваги звертати не треба, оскільки воно приймає у своє коло всіх переможців без розбору, незважаючи на те, скільки разів порушив кожен з цих переможців права людини в минулому. До кола державних націй можна потрапити не за фактом належності свого перебування в ньому, а за фактом спроможності досягти його і втриматися в ньому.
Список використаної літератури.
1. Альтер П. Націоналізм: проблема визначення: Пер. з нім. // Націоналізм. Антологія. - К.: Смолоскип, 2000. - с. 211 - 216.
2. Голотюк И. Чрезвычайный и Полномочный Посол Государства Израиль в Украине Анна Азари: "Помощь нам не нужна. Нас есть кому защищать!"// Факты. - 2000. - 24 октября. - с. 9 - 10.
3. Дашкевич Я. Терором по тероризмові. // Універсум. - 2001. - №1-2. - с. 16 - 22.
4. Донцов Д. За яку революціцю? - Львів, 1990. - 82с.
5. Каменка Ю. Політичний націоналізм: еволюція ідеї: Пер. з англ. // Націоналізм. Антологія. - К.: Смолоскип, 2000. - с.216 - 235.
6. Кирчів А. Геополітичний вибір України: синдром суми різнонапрямлених векторів. // Молода нація. - 2000. - спецвипуск. - с.185 - 194.
7. Кондратенко С. Золотий мільярд. // Ого. - 2001. - 8 жовтня. - с. 4.
8. Костенко Ю. "Український вектор" у політиці Заходу. // Універсум. - №1 - 2. - с. 13 - 15.
9. Кузьо Т. Національна безпека України. // Військо України. - 1994. - №4-5. - 158 с.
10. Куруджі Ю. Французькі націоналісти в Україні. // Україна молода. - 2001. - 7 квітня. - с.5.
11. Мельник Ю. Західна Європа - США: міжнародні непорозуміння і протиріччя у відносинах трансатлантичного партнерства. // Молода нація. - 2000. - №3. - с.18 - 54.
12. Мовчан П. Не біймося націоналізму і чому Кучма не вчиться в Ярузельського? // Україна молода. - 2002. - 10 жовтня. - с. 10.
13. Осташ І. У Росії з'явилася ностальгія за "слухняною" Україною. // Україна молода. - 2000. - 10 лютого. - с. 5.
14. Пайфер С., Паскуаль К. Заявка України на вирішальне місце в історії. // Універсум. - 2002. - №1-2. - с. 14 - 20.
15. Сен А. Мерсі, Баку! // Україна молода. - 2000. - 15 березня. - с.5.
16. Сміт Е. Доктрина та її критики: Пер. з англ. // Націоналізм. Антологія. - К.: Смолоскип, 2000. - с. 235 - 254.
17. Сосновський М. Україна на міжнародній арені 1945 - 1965. Проблеми і перспективи української зовнішньої політики. - Торонто, 1966. - 272с.
18. Стефанеску Б. Про "хороші" та "погані" націоналізми: Пер. з англ. // Націоналізм. Антологія. - К.: Смолоскип, 2000. - с. 704 - 724.
19. Харахаш Б. Національне самовизначення і територіальна цілісність. // Перехід - ІV. - 2001. - №1. - с. 51 - 58.
20. Чорноус С. Протиракетний парасоль. // Україна молода. - 2000. - 21 листопада. - с.5.
Loading...

 
 

Цікаве