WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Бідність - як соціальний феномен - Реферат

Бідність - як соціальний феномен - Реферат

Вони можуть сприяти процесу або гальмувати його.
У демократично правовій державі кожен громадянин має гарантоване право знати про все, що там відбувається . як слушно підкреслюється у численних дослідженнях, як це впливає із повсякденної практики без свободи слова немає демократії. У свою чергу і демократія і свобода слова неможливі без вільної, незалежної преси. Засоби масової інформації. Засоби масової інформації є у тому випадку таким же компонентом демократичної системи, як парламент, виконавча влада, незалежний суд. Уцьому розумінні про них прийнято говорити як про "Четверту владу". Це образний, метафоричний вислів, який свідчить про те що преса-влада своєрідна. Вона не є владою у прямому3 значенні слова , тобто не є аналогічною , виконавчою чи судовою владою.
У чому ця своєрідність? Насамперед у тому, що засоби масової інформації не можуть наказувати, зобов'язувати, притягати до відповідальності. Єдиною їхньою зброєю є слово, зву, зображення, які несуть відповідну інформацію, тобто повідомлення, судження, оцінку явищ, подій, вчинків, поведінки окремих осіб, груп людей, партій, суспільних організацій, а також властей, уряду, тощо.
У науковій літературі прийнято розрізняти три основні системи управління: універсальну, цілеспрямовану, дифузну.
До першої відносять дію законів, обов'язкових для виконання всіма громадянами.
Цілеспрямована система управління - це адміністративне управління.
До дифузної системи управління належать засоби духовного впливу - це інформаційний вплив , адресований тим, на кого він спрямовується. Тут діє принцип вибору, добровільності. На відміну від закону, адміністративного розпорядження, інформація, яку несе преса, телебачення, радіо не є обов'язковою для сприйняття.
Засоби масової інформації як спосіб масового масового зв'язку між тими, хто управляє, і тими, хто є об'єктом управління, тобто громадянами, несуть не тільки оперативну, а й офіційну інформацію -закони, розпорядження, укази тощо. Цим самим вони передають волю держави, її вимоги.
Разом з тим, засоби масової інформації є види зворотнього зв'язку, вони отримують думки, прагнення, судження людей практично з усіх сфер життя громадян. Це своєрідний, ні з чим незрівнянний барометр людської думки.
Виражаючи та формуючи громадську думку, засоби масової інформації, з одного боку акумулюють досвід і волю мільйонів, а з другого впливають не тільки на свідомість, а й на вчинки, групові дії людей.
У демократичному суспільстві управління соціальними процесами передбачає вивчення і вплив саме на громадську думку. А у зв'язку з цим справді величезна роль засобів масової інформації вони стають важливим компонентом демократичних форм управління соціальними процесами.
ЗМІ здійснюють свою політичну, управлінську роль у політичній системі шляхом обговорення, підтримки, критики й осуду різних політичних програм, політичних платформ, ідей і пропозицій окремих осіб, громадських формувань, політичних партій і фракцій . процес перебудови, демократизації суспільства надзвичайно активізував ЗМІ і в цьому плані досить згадати обговорення проектів економічних реформ, структур управлінні і т.д.
Нормою роботи ЗМІ стали постійні дискусії, гострі зіткнення позицій політичних та економічних платформ. Полеміка стала правилом у практиці більшості редакцій засобів масової інформації. Звичайно різні часописи займають різні політичні позиції. Навіть монополізоване загалом телебачення і радіомовлення у різних циклах передач демонструють різноманітні позиції, які є відображенням творчих колективів.
Звичайно, критичний підхід не має нічого спільного крім огульним, заперечення ідей, рухів, формувань, характерним для компартійної преси. Йдеться про порушення елементарних норм плюралізму, етики і моралі. По-перше - це небажання дати об'єктивну інформацію про явище. Можна не погодитися з чужою думкою, але об'єктивно викласти її - норма журналістики. Створення і підтасовка фактів, викривлення позиції опонента і понині залишається засобами боротьби проти нового, як ворожого, неможливого, антинародного.
ЗМІ повинні показувати - зразок політичної культури. Зміни самої сукупності політичного мислення. Преса, інші ЗМІ покликані виховувати цю політичну культуру в суспільстві. Політична культура журналіста передбачає правдивість, чесність, загальнолюдським чинником перед кастовими, класовими.
Демократія, політична культура несумісні з нетерпимістю, коли автори не соромлячись об разових виразів, шукають і малюють образ ворога. Полеміка ще нерідко переміщується з відкритою лайкою. Баз політичної боротьби, часто гострої, принципової, демократичне суспільство обійтися не може.
ЗМІ у демократичному суспільстві повинні бути діалектично протилежні стосовно "влади" плюсом, а не тільки інструментом пропаганди, хоч і вони виконують таку роль. Це засвідчує досвід, не далеко просте завдання. Сьогодні є багато ремствування на пресу з боку представників влади та й просто громадян. Між тим суть демократії не тільки в тому, що представники влади обираються демократичним шляхом, а й у тому, що вони підзвітні виборцям. Публічні обговорення дій, вчинків політики тих, у чиїх руках влада, - запорука того, що власть імущі не будуть цією владою зловживати.
Демократичне суспільство наділяє працівників ЗМІ великими правами, але останні несуть відповідальність перед суспільством. Недоступне зловживання свободою слова "не допускається" - ласить 5 стаття Закону "Про пресу та інші ЗМІ" - використання ЗМІ для розголошення відомостей, які становлять державну, або іншу таємницю, що спеціально охороняється законом, заклику до насильницького повалення чи зміни існуючого державного і суспільного ладу, пропаганди війни, насильства і жорстокості, расової, національної, релігійної винятковості чи нетерпимості, розповсюдження і з метою здійснення, та інших, що підлягають кримінальним покаранням.
Забороняється і переслідується законом використання ЗМІ і для втручання в особисте життя громадян, посягання на їх честь і гідність.
Здійснюючи програму діяльності того чи іншого того чи іншого засобу масової інформації, журналіст має право отримувати відомості із будь-якого джерела, але разом з тим він зобов'язаний перевіряти достовірність інформації, яку він адресує аудиторії, відмовитися від даного йому доручення, якщо воно пов'язано з порушенням закону, поважати права, законні інтереси громадян, організацій.

 
 

Цікаве

Загрузка...