WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Віктор Ющенко - українська надія чи міф? - Реферат

Віктор Ющенко - українська надія чи міф? - Реферат

партії, аби таким чином показати відданість соціал-демократичним ідеям і бажання реально змінити суспільно-політичну ситуацію в державі. Мені особисто це нагадало відомий виступ Андрія Вишинського у 1949 році, який запропонував країнам НАТО прийняти до блоку ще й Радянський Союз, аби засвідчити миролюбні наміри.
Останнім часом до середовища опонентів Віктора Ющенка долучився ще й Секретар Ради національної безпеки і оборони України Євген Марчук, який одночасно намагається лобіювати інтереси Росії та клану Медведчук-Суркіс. Останні доповідні і заяви Марчука витримані у руслі опонування Ющенкові і Тимошенко.
Хто вийде переможцем з цієї гри - Ющенко чи олігархи - покаже час. Але варто відмітити, що всяка дія породжує протидію. І всякий олігарх породжує антиолігарха. Адже під крилом Ющенка поступово "олігархізується" Юлія Тимошенко, і цього також не можна не помітити. Тому процес боротьби може перетворитися на замкнене коло.
ПРОРАХУНКИ
Уряд за півроку своєї діяльності зробив чимало прорахунків. Іноді вони диктувалися безвихіддю ситуації. Іноді - просто тиском на Уряд згори, з президентського оточення. Отже, спробуємо розглянути ці прорахунки.
Прорахунок перший. Визнання українських боргів за спожитий російський газ. Те, що Юлія Тимошенко підписала українські зобов'язання по $2,233 млрд., носило в першу чергу політичний характер. Юлія Володимирівна вирішила відімстити Ігореві Бакаєві за те, що у 1998 році він майже повністю усунув її з газового ринку. Але на фоні наявного 16-мільярдного боргу зайві два мільйрди можуть стати просто згубними для України.
Прорахунок другий. Дозвіл на активну бізнесову діяльність в Україні структур ЛУКОЙЛу. Павутина корпорації ЛУКОЙЛ є настільки потужною, що ризикує поглинути всю економічну систему України. Наразі Уряд Ющенка фактично передав урозпорядження корпорації та її генерального директора Вагіта Алекперова калуський хімкомбінат "Оріана" та Одеський нафтопереробний завод. Цікаво, але до обох об'єктів приглядалися структури Суркіса і Медведчука. Чи не діяв Ющенко за принципом "Назло ворогам козу продам, щоб діти молоко не пили"? Тобто, хай краще в руки Алекперову, аби не Суркісу? Кажуть, що апетити Алекперова після цих перемог на українському ринку сильно зросли і нині він приглядається до західноукраїнського регіону, зокрема до Дрогобицького НПЗ "Галичина".
Прорахунок третій. Повернення на український ринок газу російської компанії "Ітера Холдинг". Восени має запрацювати спільне підприємство НАК "Нафтогаз України" та міжнародної компанії "Ітера". У результаті під контроль цієї структури потрапить увесь український газовий ринок. Не важко припустити, що поступово внаслідок такого роду діяльності український газ повністю контролюватиметься з російської сторони.
Існує й ряд інших нюансів. У своїй промові під час обрання на пост Прем'єр-міністра Віктор Ющенко запропонував для втілення дві програми - 100 днів і 1000 днів. Сто днів давно минули, а про втілення цієї програми ніхто не прозвітувався. 1000 днів тривають, але ніхто не знає, чи втілюється ця програма на практиці. Практично не видно роботи гуманітарного блоку уряду.
І тому Уряд Ющенка є за що критикувати. І його потрібно критикувати.
Проте в цього Уряду є чимало здобутків.
ЗДОБУТКИ
Що ж можна віднести до позитивів?
По-перше, Уряд Ющенка запропонував і вчасно прийняв Державний бюджет України на 2000 рік. Розробкою бюджету керувала Юлія Тимошенко. Чимало доклався до його творення Ігор Мітюков. У результаті маємо бездефіцитний бюджет. За словами І.Мітюкова, "особлива увага приділялася тому, щоб дати максимально правдивий бюджет, збалансувати прибутки і видатки, навести елементарний лад у витрачанні бюджетних коштів". Щоправда, бюджет виявився настільки урізаним, що окремі державні структури просто завили. Можливо, з цього і варто починати "шокову терапію"?
По-друге, проведення аграрної реформи на селі. Свого часу прогнозувалося, що коли Ющенко насправді спробує реорганізувати колгоспи, його проклянуть навіть односельчани на Сумщині. Виявилося, що смерть колгоспної системи була спокійною і тихою. А за даними віце-прем'єра М.Гладія, у травні місяці було засіяно площі на тому ж рівні, що і минулого року.
По-третє, піднесення авторитету України на міжнародному рівні. Уряду Ющенка вдалося уникнути дефолту. Більше того, "під Ющенка" погодилися виділити нові кредити. Сполучені Штати і Міжнародний валютний фонд повірили Ющенкові, що сумнозвісні публікації у "Finansial Times" та проведений аудит Нацбанку - це лише намагання дискредитувати Прем'єра. Тобто Ющенко в очах Заходу і надалі залишився символом реформ.
По-четверте, Ющенко став прихильником продовження будівництва нафтопроводу "Одеса - Броди" - магістралі, яка значною мірою вирішить питання енергетичної незалежності України. 3 квітня він доручив підготувати звіт про стан будівництва нафтопроводу. Перебуваючи з візитом у Варшаві, добився підтримки проекту з боку польської сторони. Також призначив розпорядником коштів, що виділяються на будівництво нафтотерміналу "Південний", ДПМНП "Дружба". Є надії, що у 2001 році по цьому нафтопроводу потече каспійська нафта. Для підкріплення своїх намірів Ющенко заявив про необхідність передачі пакету акцій Херсонського нафтопереробного заводу в руки казахських нафтових кампаній (на які також покладає великі надії в плані освоєння нафти з Тенгізу і Каспію).
Вартим уваги є й те, наскільки грамотно Віктор Ющенко займається витворенням власного іміджу. Він вміру популістський і вміру інтелектуальний. Він намагається всюди бути "своїм". Про нього (нібито без його згоди та без його відома) видають книгми. Він бере участь у козацьких забавах. Він демонстративно ходить у театр і цікавиться кінематографом. Він приїздить на Черкащину, аби охрестити доньку свого приятеля, банкіра Станіслава Аржевітіна (Банк "АЖІО"). Він замовляє у Софії молебен за Українську Державу. Одним усе це подобається. Інших - дратує.
Проте Президент не може звільнити Ющенка з тим формулюванням, з яким звільнив свого часу Євгена Марчука - "за формування іміджу". Просто під Ющенка дають кредити. "Мене не буде - і вас не буде", полюбляв свого часу говорити Григорій Распутін. Ющенко так не говорить. Проте Леонід Кучма впевнений, що так воно і є.
Як бачимо, уряд має чимало здобутків, чимало позитивів. Так само є чимало прорахунків, упущень. Але однозначним є те, що довкола Уряду існує стійкий міф, якого не здатні розвінчати ні "Киевские ведомости", ні Суркіс, ні Медведчук, ні міжнародні аудиторські перевірки, ні заяви комісії Віктора Суслова. Україні потрібно в щось вірити. Вона повірила в феномен Ющенка.
Loading...

 
 

Цікаве