WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Фіскальна політика української держави - Реферат

Фіскальна політика української держави - Реферат

залежно від специфіки їх виробництва, і прибуток, і доход (валовий доход).
У 1995 р. та в наступний період важливим чинником фіскальної політики буде податок на добавлену вартість, розмір якого знижено 1995 р. з 28 до 20%. Податок на добавлену вартість - один із різновидів універсальних акцизів історія яких почалася у XX ст. Поширення універсальних акцизів зумовлено багатьма причинами. По-перше, широка база оподаткування, що використовується принарахуванні.
У першій половині 1995 р. податок на добавлену вартість виконував більш фіскальну, ніж стимулюючу і регулюючу роль. Це призвело до значного подорожчання продукції українських виробників (зокрема, у сільському господарстві та переробній промисловості) на внутрішньому і зовнішньому ринках. За оцінками Промінвестбанку України, наприкінці квітня 1995 р. вартість незавершеного будівництва та накопичених товарно-матеріальних цінностей була еквівалентна 220-денному випуску продукції . Однією з причин такого спаду попиту стали високі непрямі податки на багато видів промислових товарів, у тому числі й високі ставки податку на добавлену вартість.
Для зменшення негативного впливу податку на добавлену вартість на сукупний попит у 1995-1996 рр. доцільно було б відмінити його на всі вітчизняні продукти харчування, а також знизити цей податок на імпортні продовольчі й непродовольчі товари. Загалом необхідно змінити методику обчислення податку на добавлену вартість, наблизивши її до західних стандартів оподаткування, і зменшити його розміри.
З метою збільшення сукупного попиту потрібно разом з підвищенням мінімального рівня заробітної плати і збільшенням неоподаткованого мінімуму знизити непрямі податки. Важливе значення має зниження частки податків і відрахувань до цільових позабюджетних фондів, що досягають у відпускній ціні товару 60%.
На сучасному етапі розвитку економіки України, на нашу думку, недоцільно вводити у практику оподаткування майна підприємств і нерухомого майна громадян (це призведе до зростання цін і зниження сукупного попиту).
Аналіз стану української економіки у першому півріччі 1995 р., на жаль, не підтвердив надій стосовно позитивного стимулюючого впливу змін у податковій політиці на розвиток національної економіки. Діюча система податків і зборів не виконує належним чином жодної зі своїх функцій. З метою удосконалення податкової системи в Україні в 1996 р. і наступних роках було б доцільно:
- надати їй оптимального, гнучкого і рівнонапруженого характеру, не допускати довільного трактування, зробити зрозумілою платникам податків;
- при зміні системи оподаткування брати до уваги специфічні завдання кожного етапу переходу економіки України до ринку і здійснення реформ (етапу макроекономічної стабілізації та етапу економічного зростання);
- при розробці системи оподаткування брати до уваги історичні та соціально-культурні традиції українського народу щодо певних видів податків;
- провести перереєстрацію всіх законних та підзаконних актів, що регулюють податкове законодавство стосовно їх взаємо-відповідності;
- вважати необхідним елементом процесу розробки нових податків наукову експертизу проектів законодавчих актів; розробити чіткий механізм, щоб запобігти ігноруванню висновків експертизи щодо змін в оподаткуванні;
- впорядкувати існуючі податки та скоротити їх кількість (1994 р. відповідно до закону "Про систему оподаткування" в Україні налічувалося 12 загальнодержавних податків, 9 обов'язкових відрахувань, а також 15 видів місцевих податків і зборів);
- не вводити нові податки з метою ліквідації бюджетного дефіциту; система податків повинна мати мінімум пільг і бути тісно пов'язаною із загальною політикою ціноутворення і заробітної плати;
- створити єдину комп'ютерну мережу в Україні з метою збору даних про сукупний доход фізичних осіб (банку даних про сукупний доход фізичних осіб);
- знизити, як мінімум на чверть, у 1996-1997 рр. податкові ставки у такі фонди: чорнобильський, пенсійний, соціального страхування;
- встановити, що платежі підприємств у позабюджетні фонди з часом повинні стати добровільними; замість багатьох позабюджетних фондів створити єдиний фонд соціального захисту населення;
- поетапно зменшувати ставки акцизного збору;
- вважати за необхідне у законодавчих актах передбачити розробку механізму надання строкових податкових пільг підприємствам, чітко визначивши порядок їх надання та ліквідації;
для сільськогосподарських підприємств термін надання податкових пільг повинен бути не менше 5 років.
До закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" можна було б, на наш погляд, внести такі зміни і доповнення:
- ввести окрему статтю, що забороняла б змінювати ставки податків упродовж бюджетного року;
- відмінити з 1996 р. пункт Т.14.2 "Комерційний кредит" закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки його дія значмо гальмує розрахунки між підприємствами;
- точно визначити у цьому ж законі в статті 1.3 "Реалізація продукції" термін "дата реалізації";
- у статтю 5 закону "Про оподаткування прибутку підприємств" внести поправку: "Банківські та інвестиційні структури мають такі ж податкові пільги, як і інші організації, що обслуговують сільське господарство та обслуговуючі його організації", така поправка сприятиме надходженню інвестицій у сільське господарство та підприємства АПК, де практично зупинено оновлення основних фондів через нестачу фінансових ресурсів.
Особливості фіскальної політики у 1995 р. і наступних роках: обмеження державних видатків
Видатки бюджету можна скоротити внаслідок реформ військово-промислового комплексу, системи державного управління, аграрного сектора і соціальної сфери, на утримання і дотування яких витрачається переважна частина державного бюджету України.
Зараз соціальними субвенціями держави, що реалізуються через численні дотації, на житло, комунальні та транспортні послуги, видатки на медичне обслуговування, освіту, розвиток аграрного комплексу і т.д., користується за принципом рівного доступу все населення - і бідні, і багаті верстви. Причому рівень споживання соціальних благ і послуг заможними верствами населення України значно вищий від тих, на кого ці субвенції мали б бути спрямовані безпосередньо.
Державні дотації, наприклад, компенсують 80% витрат на утримання житла. Для зменшення видатків з державного бюджету за даною статтею потрібно, на нашу думку, поетапно підвищувати квартплату з урахуванням рівня доходів сімей.
Певну економію видатків бюджету може дати удосконалення системи соціального захисту населення, якщо її основу становитимуть не індивідуальні доходи, а середній доход на члена сім'ї. Цей показник повинен стати основою призначення соціальної допомоги. Такий
Loading...

 
 

Цікаве