WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Етнонаціональні відносини й національна політика. - Реферат

Етнонаціональні відносини й національна політика. - Реферат

людини та право народів на самовизначення взаємозумовлені. Нині право нації на самовизначення - один із важливих принципів взаємовідносин між народами і націями. Навіть більше, само-визначення є загальновизнаною основоположною нормою міжнародного права, обов'язковою для всіх без винятку держав.
Це знайшло своє закріплення і в документах OOН (у другій статті Статуту чітко та однозначно записано про право націй на самовизначення). В цьому документі визначається правомірність боротьби народів за досягнення політичної незалежності та утворення своєї державності; свобода народу чи нації визначається без втручання ззовні в її політичний статус; підкреслюється необхідність не допускати збройного втручання у справи держав, що стали на шлях самостійного розвитку, а також не виявляти актів політичної, ідеологічної, економічної агресії.
Самовизначення народів, націй неможливе без розв'язання проблеми національно-територіального розмежування.|Як свідчить світовий досвід, вона належить до найскладніших і найгостріших проблем. Тож питання полягає в тому, як реалізувати це право, беручи до уваги історичні умови тієї чи іншої нації, прийнятні форми його реалізації. Політологи вважають, що право на самовизначення може бути реалізоване у двох формах, через які народи та нації висловлюють своє ставлення до використання цього права: відокремлення і возз'єднання.
Відокремлення - форма реалізації права на самовизначення, яка передбачає вихід нації зі складу багатонаціонального утворення під впливом волевиявлення народу.
Така нація може відокремитися від іншої нації (інших націй) і утворити свою незалежну державу; визначити форму і способи свого соціально-економічного розвитку, характер державно-політичного устрою згідно зі своїми історичними умовами; будувати основи й механізми внутрішньої та зовнішньої політики на вільних засадах без іноземного втручання; пова-жати права інших народів і міжнародного співтовариства. Цією формою за останні роки скористалися чимало народів, утворивши свої незалежні держави; це народи колишніх республік Радянського Союзу, СФРЮ, Чехо-Словаччини. Самостійною державою від серпня 1991 p. стала і Україна.
Возз'єднання - форма реалізації права на самовизначення, яка передбачає, що один народ (нація) може об'єднатися зіншим народом (нацією).
Ця форма, як і перша, має природний, демократичний характер. Це - право на життя, щастя, братерство одного народу разом з іншим, яких об'єднують спільні звичаї, традиції, а іноді й спільні історія та релігія. Виходячи зі спільних інтересів, народи (нації) ухвалюють рішення про возз'єднання в рамках однієї держави. За формою державно-правові об'єднання народів можуть бути різними. Світовій практиці відомі три ос-новні форми возз'єднання: унітарна держава, федеративна держава, конфедерація держав. Названі форми самовизначення можуть бути використані лише багаточисельними націями. Розв'язання цієї проблеми нечисленними народами значно ускладнюється. Складність полягає в забезпеченні державного утворення всіма необхідними атрибутами (національна бюрократія, сили безпеки і правопорядку, армія). Тому специфіка нечисленних народів передбачає розробку різноманітних ком-плексних програм, здатних забезпечити життя цих народів, не допустити їх знищення. Малочисельні народи мають повною мірою користуватися своїми національними правами, зберігати національну мову, традиції та історію. Одним з ефективних кроків у цьому напрямку є автономізація, тобто існування в загальнодержавній адміністративній структурі автономних районів і провінцій.
Політична автономія є могутнім стимулом для розвитку економіки, культури, національної самосвідомості малих народів. Та на шляху її активного впровадження існує чимало перешкод. Замість розв'язання гострих етнічних проблем висуваються всілякі міфи про окремі народи-етноси. В Туреччині, наприклад, уряд вважає, що курди - це ті ж турки, хіба що живуть у горах, а тому відірвалися від турецького загалу, ро-змовляють своїм діалектом. Тому курдів у Туреччині називають "гірськими турками" (їх 8,5 млн осіб, або майже 24% всього населення країни). В Ірані панує концепція, що всі люди- "діти Аллаха", а тому не існує різниці між іранцем (персом), арабом, курдом. Є, мовляв, одна нація - ісламська. І вона мусить перемогти на світовій арені. Цей курс чітко окреслився після перемоги ісламської революції в Ірані 1979 p.
Отже, історичний досвід свідчить, що реалізація народом свого права на самовизначення залишається одним із найбільш складних і актуальних завдань нашого часу [Національні відносини в сучасному світі підпорядковані дії двох взаємозалежних тенденцій: з одного боку, формування й розвитку націй, їхньої боротьби за рівноправність і самостійність, за створення держав; з іншого - на основі об'єктивного процесу інтернаціоналізації всіх аспектів суспільного життя відбувається злам національних кордонів, посилення зв'язків і взаємного співробітництва, інтеграційних процесів. Ігнорування цих тенденцій під час здійснення національної політики може не тільки призвести до загострення національного питання в окремих державах, а й спричинити непередбачувані наслідки в межах усього світового співтовариства.
ЛІТЕРАТУРА
Білинський А. Народ, нація, держава // Віче. - 1994. - № 9.
Бромлей Ю.В. Зтносоциальньїе процессьі: теория, история, современность. - М., 1987.
Варзар /.М. Політична етнологія як наука. - К., 1994.
Гилязитидинов Д.М., Галиче Г.Т., Толстых А.А. Национальные й межнациональные проблеми на современном зтапе.- Свердловск, 1991.
Дахин В. Независимость, свобода, суверенитет // Политика.- 1993. - № 5.
Жмир В. На шляху до себе (етно-соціологічна розвідка). - К,1995.
Забужко О. Філософія української ідеї: франківський період.(Європейський контекст). - К., 1993.
Іванишин В. Нація. Державність. Націоналізм. - Дрогобич, 1992.
Картунов О., Маруховська О. Етнополітологія як наука і навчальна дисципліна // Політологічні читання. - 1994. - № 3.
Картунов О., Маруховська О. Головні віхи становлення зарубіжної етнополітичної думки // Політологічні читання. -1994. - № 4.
Касьянов Г. Український націоналізм: спроба переосмислення // Віче. - 1997. - № 1.
Loading...

 
 

Цікаве