WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Етнонаціональні відносини й національна політика. - Реферат

Етнонаціональні відносини й національна політика. - Реферат

стає нацією лише тоді, коли в нього виникає стійка потреба в політичному, культурному, економічному, психологічному самовизначенні.
Нація - політичне, державко організований народ.
Подібні погляди на сутність нації висловлював М. Бердясв (1874-1948). Він писав, що буття нації не визначається і не вичерпується ні мовою, ні релігією, ні територією, ні державним суверенітетом, хоча ці ознаки і суттєві для національного життя. Найбільше рації мають ті, хто визначає націю як єдність історичної долі. Усвідомлення цієї єдності і е національною свідомістю. Нація - вічно живий суб'єкт історичного процесу, в ній живуть і перебувають усі минулі покоління не менш, ніж покоління сучасні. М. Бердяєв зазначав, що державність не є певною ознакою буття нації.Але будь-яка нація прагне утворити свою державу, зміцнити її. Це - здоровий інстинкт нації.
І те, що єврейський народ постійно мандрував, зламало й покалічило його душу, він ображений на свою історичну долю. На думку російського вченого, сіонізм - це пристрасна мрія євреїв про свою державність.
Національна ідея - це своєрідний дороговказ для нації. І Франко наголошував на значенні практичної політичної діяльності у справі реалізації національних ідеалів. "Усякий ідеал, - підкреслював він, - це синтеза бажань, потреб і змагань... Такі ідеали можуть поставати, можуть запалювати серця ширших кіл людей, вести тих людей до найбільших зусиль, до найтяжчих жертв, додавати їм сили у найстрашніших муках і терпіннях... Для українців таким ідеалом мусить стати самостійна незалежна Україна". М. Грушевський вважав, що стрижнем української ідеї було визнання невід'ємного права українського народу на самовизначення і пошук його оптимальних форм. "Наш край великий і багатий, один з найкращих країв у світі, створений для розвитку великої економічно сильної держави, - писав М. Грушевський. - Український народ повний великої життєвої сили, енергії, здібний, витривалий, високо здатний до організації, до громадської солідарності..."
За часів тоталітаризму склався негативний стереотип української національної ідеї. Впродовж семи десятиліть національна ідея офіційно визнавалася реакційною, нації поділялися на "буржуазні" та "соціалістичні", націоналізм кваліфікувався як "буржуазний", а отже, реакційний. Національна ідея проголошувалася несумісною з інтернаціоналізмом, що фактично був політикою русифікації. Тривалий час у теорії та на практиці надавалася перевага інтернаціональному перед наці-ональним; знищення національного гноблення пов'язувалось із розгортанням світової революції, передбачало реалізацію настанови К. Маркса: "Разом з антагонізмом класів впаде і антагонізм націй". Одначе світовий досвід свідчить, що прийнятною концепція інтернаціоналізму може бути за умови, коли вона ґрунтується на визнанні національних цінностей та інтересів кожного народу, їх діалектичного синтезу з національними. Отже, сутність інтернаціоналізму полягає не в підкоренні національних інтересів інтернаціональним, а в їхньому узгодженні.
У тісному зв'язку з національною ідеєю перебуває проблема націоналізму, що вивчається спеціальними науками: етно-політологією та етносоціологією. Вони розглядають націоналізм не лише в негативному плані, а й як природний закономірний рух народу на захист і утвердження своєї самобутності. У даному разі націоналізм є основоположним політичним принципом державного устрою більшості країн світу. Тому з націоналізмом як принципом політичного устрою не варто боротися, оскільки така боротьба буде марною та безперспективною. У цьому ще раз переконався світ, коли націоналізм трьох невеликих країн Балтії - Литви, Латвії, Естонії започаткував крах СРСР.
Будь-яка держава припускається тяжкої помилки, пропагуючи відсутність національної ідеї, свого власного ідеалу. Тепер для України в соціально-національному сенсі надзвичайно важливими є такі завдання:
- вироблення форм і засобів для стимулювання політичної активності українського народу, сприяння духовному оновленню суспільства;
- здійснення глибинних державотворчих процесів, утвердження й поширення в українському суспільстві авторитету й популярності державницької ідеї;
- вироблення цілісної системи ціннісних орієнтацій суспільства, ядром якої має стати власне державна національна ідея.
Причому ця ідея, з одного боку, повинна віддзеркалювати право нації на самовизначення, а з іншого, - залишити націю в рамках вселюдської спільності, прагнути до утвердження в житті загальнолюдських цінностей, боротися за соціальну справедливість.
Націоналізм може виявлятися ще в одній якості - як ідеологія. Тоді він означає надмірну любов до своєї нації-етносу, поєднану з негативними почуттями до інших національностей. Націоналізм державної нації, тобто фанатична любов до своєї нації, поєднана з боротьбою в даній державі проти національних меншин, є явищем негативним і реакційним. Коли цей націоналізм переростає в державну ідеологію та політику, то це - нацизм, фашизм.
Націоналізм - явище багатогранне й багатолике. Він має як позитивні, так і негативні аспекти. До позитивних можемо віднести: національну самосвідомість; національну гордість;
національний сором (що дає змогу самоочищатися); прагнення до національного саморозвитку, рівноправності. Негативні аспекти: визнання національної виключності; протиставлення іншим націям; прагнення забезпечити переваги своїй нації за рахунок інтересів інших народів; національний нігілізм; пошук винних у життєвих труднощах.
Етнонаціональні відносини і світовий досвід самовизначення народів
Проблема етнонаціональних відносин посідає одне з перших місць серед пекучих проблем сучасності. Під її натиском розпалися СРСР і Югославія. Національне питання залишається складною внутрішньою проблемою у Великобританії (Ольстер), у Бельгії (фламандсько-валлонський конфлікт), в Канаді (англо-канадський і франко-канадський конфлікти), у США (негритянське, мексиканське, кубинське питання) і т. д. Сам факт існування понад 2000 національно-етнічних спільностей свідчить про наявність особливого типу соціальних відносин, що характеризуються як відносини національні (міжнаціональні).
Етнонаціональні відносним - це відносини між суб'єктами національно-етнічного розвитку -
Loading...

 
 

Цікаве