WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Етно-національні ідентичності і легітимність влади в Україні - Реферат

Етно-національні ідентичності і легітимність влади в Україні - Реферат

не показували стурбованості долею простих громадян. Проте є один момент, який дає підстави розглядати цей підхід як відлуння радянських патерналістських стереотипів, - те, що поряд у запитальнику стояла близька за змістом, але інша по-формі (позбавлена патерналістського присмаку) відповідь: в державі немає "вiдповiдальностi владних стpуктуp пеpед наpодом (вибоpцями) i виконання ними своїх обiцянок". Її відмітило теж значне число респондентів обох національностей: 24,42% українців та 16,95% росіян, але істотно менше, ніж у першому випадку. Українській державі бракує "панування закону, якому пiдкоpялися б як пpостi гpомадяни, так i люди пpи владi" на думку 23,61% українців і 30,51% росіян. А нестачу "вмiння наpоду вiдстоювати свої iнтеpеси" відмітили 12,88% українців і 8,47% росіян.
Визначити ступінь легітимності режиму через опитування громадської думки дуже непросто. Для цього, принаймні, потрібна сукупність спеціально сформульованих запитань. Наприклад, один з авторитетних дослідників проблеми легітимності М. Доган вважає, що свідченням нелегітимності режиму може бути лише згода з твердженням "Я повністю відкидаю закони, існуючу систему правління і бачу єдиний вихід у докорінних соціальних змінах" [6, с. 150].
Такого питання у нашому дослідженні не було поставлено. Однак враховуючи результати голосувань під час парламентських виборів, які є добрим (кращим, ніж опитування) барометром громадських настроїв і громадських ставлень, можемо з певністю стверджувати, що в очах комуністів (прихильники яких складають приблизно ј електорату взагальноукраїнському масштабі та 5-7% на Львівщині) теперішня система влади є нелегітимною. Позиція ж інших суспільно-політичних груп є досить лояльною до існуючої системи влади, якщо судити з активної участі громадян у виборчому процесі.
А недовіра, критичні (навіть різкі) оцінки влади, які постійно засвідчують соціологічні опитування (і наше в тому числі) щодо різних владних структур можуть бути спричинена такими факторами як бажання поміняти державних лідерів, змінити політичні сили, що визначають політику, вплинути на зміну політичного курсу тощо. Хоча зрозуміло, що дані про довіру/недовіру опосередковано говорять нам дещо і про визнання влади народом та про рівень її авторитетності. Довіра прокладає шлях до легітимізації а недовіра, навпаки, - до делегітимізації режиму.
IV
Політично-ідеологічні орієнтації етно-національних груп Львівщини та їх громадянська налаштованість. Найбільше спільного між етно-національними групами Львівщини - в сприйнятті економічної і політичної реальності: глибини кризи, безвідповідальності влади тощо. Ми їх не характеризуємо в цій статті через брак місця. Водночас в ідейно-політичних орієнтаціях наявні значні розбіжності. Істотною, зокрема, є різниця між двома найбільшими етнічними спільнотами Львівщини у їх ставленні до політичних партій певного спрямування, хоч можливо вона й не є настільки великою, як про неї зазвичай думають.
Українці надають перевагу національно-демократичному (45,35%), націоналістичному (17,35%), та соціал-демократичному напрямам (11,27%); 13,51% із них заявили, що для них жоден напрям не є близьким. До правих течій виявляє прихильність 66,99% українців Львівщини, у тому числі - до право-радикальних - 1,07%; до лівих течій - 13,69%, у тому числі до ліво-радикальних (комуністів) - 0,72%.
Найбільше росіян назвали близьким до своїх переконань соціал-демократичний напрям (20,34%). Достатньо прихильників (принаймні на рівні суб'єктивних оцінок) виявилось також у національно-демократичного (18,64%) та соціалістичного напрямів (8,47%). Для 22,03% росіян жоден політичний напрям не є близьким. Загалом до лівих течій виявляє прихильність 33,89% росіян Львівщини, з них більше половини - до соціал-демократів; до правих течій - 30,5%, з них більше половини - до національних демократів; прихильників право-радикальних ідей - 0,00%. Несподіванкою виявився однаковий відсоток росіян, які назвали себе прихильниками політичних течій націоналізму та комунізму (по 5,08%).
Отже, головна відмінність ставлення російської та української етнічних груп до політичних напрямів полягає в опозиції: демократичний націоналізм - соціал-демократизм, які є двома основними політичними орієнтирами для двох найбільших етнічних спільнот, а також у переважанні право-центристських орієнтацій в українській громаді і лівоцентристських - у російській. Серед українців майже немає прихильників комунізму, серед росіян - радикального націоналізму; опорою лівих політичних течій на Львівщині є усе ж таки російська громада, хоч прихильників комуністичної ідеології та політики на Львівщині небагато й серед росіян.
При усій неповноті цих показників, можемо усе ж стверджувати, що специфікою Львівської області (як можливо й усієї Галичини) є те, що російська спільнота, попри її зовнішню анти-націоналістичну налаштованість (її можуть виявляти найбільш радикально налаштовані 5% прихильників комунізму плюс якась частина або й усі соціалісти), має дещо інше ставлення до націоналізму, ніж те, що базується на стереотипах радянської пропаганди.
V
Культурно-психологічні чинники національної інтеграції і розуміння проблем становлення громадянської нації в Україні. Фактор поліетнічності, притаманний Україні, як і більшості сучасних націй-держав, при правильному і толерантному розв'язанні міжетнічних суперечностей, не повинен створювати перешкоди на шляху утвердження єдиної політичної нації на засадах громадянства. Проте нині ситуація в Україні така, що представники етно-національних груп переважно вважають себе частиною не української нації, а своїх етнічних націй. Ідея громадянської нації, яка нібито популярна серед національних меншин, є невизначеною щодо свого культурного стрижня, а значить на практиці не може ефективно втілюватись у життя.
Вивчаючи соціологічний матеріал Львівщини під кутом зору міжетнічних розмежувань, легко помітити, що найбільше відбиваються на розмежуванні двох основних етнічних груп Львівщини: українців та росіян - фактично ті самі ознаки, які ділять Україну на Схід і Захід, Правобережжя та Лівобережжя. Так, М. І. Белецький і А. К.Толпиго прийшли до висновку, що головними диференціюючими факторами є ставлення до відновленняСРСР, відродження української нації, перетворення російської мови на другу державну мову [7]. В. Зіммерман пише: "Найбільшого удару по припущенню щодо незаперечного існування політичної спільноти в Україні завдають ставлення українців до незалежності…" [4, с.47]. За даними нашого опитування, виразними лініями поділу є ставлення представників різних етнічних до груп до розпаду СРСР, до незалежності української держави та до відродження української нації.
Таблиця 3. Ставлення представників різних етнічних до груп до розпаду СРСР.
Питання: В цiлому pозпад СРСР був для Укpаїни позитивною подiєю? Українці Росіяни Інші Усі опитані
1 Повнiстю згiдний 56,62 27,12 42,11 54,92
2 Швидше згiдний 26,83 33,90 21,05 27,08
3 Швидше не згiдний 7,96 18,64 26,32 8,75
4 Повнiстю не згiдний 3,13 10,17 5,26 3,50
9 ВВ/HВ 5,46 10,17 5,26 5,75
Розпад СРСР вважають більшою або меншою мірою позитивним явищем для України 83,45% українців і 61,02% росіян Львівської обл. Не погоджуються з цією думкою 11,09% українців і 28,8% росіян. Серед росіян значний відсоток (у два рази більше, ніж серед
Loading...

 
 

Цікаве