WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Еволюція ядерної політики і стратегії Франції - Реферат

Еволюція ядерної політики і стратегії Франції - Реферат

знов почала змінюватись. В першу чергу у громадськості викликала зацікавленість доля ядерної зброї та політики "стримування". Це відбувалось тому, що соціалістична партія, лідером якої був Ф.Міттеран, тривалий час (до 1978 р.) виступала проти володіння Францією ядерною зброєю.
У вересні 1981 р. прем'єр-міністр П.Моруа заявив, що стратегією Франції залишається "стратегія стримування слабкішим сильнішого", яка базується на ударі у відповідь по містах"15. Відзначаючи, що французька концепція стримування "виходить з неприйнятності для сильнішого тієї ціни, яку він може сплатити внаслідок агресії проти слабшого", Ф.Міттеран підкреслив, що концепціяспирається на принцип достатності та "є найбільш економною відповідно до реалій ядерної епохи"16.
80-ті рр. характеризуються остаточним відходом від голлістських доктринальних настанов. Насамперед мова йде про "сковзання" до атлантизму. Найяскравіше це засвідчує теза про сумісність принципу національної незалежності та ідеї про солідарність Франції з Північно-атлантичним альянсом. В цей час Фр. де Роз запропонував "стратегію жорсткого реагування". В її рамках передбачалось повне повернення до складу НАТО французьких звичайних збройних сил, тісна взаємодія ядерних сил Франції та її атлантичних союзників на базі визначення умов та термінів їх використання для відпору "нападу зі сходу"17. Автор доводив необхідність європеїзації військової політики Франції, повернення її у деякі військові структури НАТО з метою координації військово-політичної діяльності. Не зважаючи на всю привабливість, стратегія була рішуче відхилена офіційними колами, що свідчить про небажання відходити від настанов Ш. де Голля про неучасть у військових структурах НАТО. Але процес поступово розвивався, і влітку 1983 р. у військовій програмі на 1984-1988 рр. було фактично переглянуто формулу "національної безпеки Франції", в якій поряд з постійним елементом - "національною обороною" - почала розглядатись спільність з Атлантичним Союзом.
Інший напрямок "сковзання" французької військової доктрини характеризувався зацікавленістю Франції у європеїзації своєї ядерної політики, в активізації самостійних зусиль західноєвропейських держав в оборонній сфері.
Нового смислового навантаження у зовнішньополітичній доктрині набуває її традиційна орієнтація на "рівновагу сил". Якщо раніше вона означала стурбованість французької дипломатії "гегемонією двох наддержав" та перетворювала Францію у посередника "між двома світами", то зараз французьке керівництво, зробивши висновок про "радянську військову перевагу" у Європі, спрямувало свій курс на нарощування національної військової могутності. Це зумовило зміст третього напрямку "сковзання" військової доктрини Франції - посилення її "східного антисоціалістичного азимуту". У зв'язку з цим потребує особливої уваги настанова Ф.Міттерана на "глобальне стримування", проголошена 15 жовтня 1982 р. у Канжюєрсі.
Поняття глобальності, що висвітлено в ній, знаходиться у протиріччі з найголовнішими принципами голлістського "стримування". Згідно з цією настановою "стримування" повинно базуватись не лише на ядерних силах, але й на звичайних військових з'єднаннях, озброєних тактичною зброєю. Настанова на "глобальне стримування" була взята за основу нової військової програми на 1984-1988 рр., що передбачала різке нарощування та модернізацію ядерного стратегічного потенціалу Франції і розширення зони його потенційного використання. Ця програма істотно розширила діапазон можливостей ракетно-ядерного потенціалу Франції та значно доповнила зусилля НАТО в цій галузі.
Зміна акцентів у доктринальних настановах з "ядерної достатності" для забезпечення незалежності Франції на рівень "ядерної достатності" для оборони Західної Європи є кардинальною у зовнішній політиці Парижа. Зараз план розвитку ядерного потенціалу Франції має тенденцію переорієнтації військової доктрини з "стратегії удару по містах" в напрямку стратегії "контрсили" - удару по військових об'єктах та збройних силах імовірного супротивника. В цих умовах зростає значення тактичної ядерної зброї як "засобу останньої перестороги" ворогу перед завданням масованого удару. Колишній прем'єр-міністр, а нині президент Франції Жак Ширак неодноразово наполегливо виступав за створення системи багатоешелонованого "стримування" на базі нейтронної зброї.
Зміна характеристик французької доктрини "стримування" у відповідності з переорієнтацією на "глобальне стримування" виявляється не лише у взаємопов'язаності військових стратегій Франції та НАТО, але й в активному пошуку Парижем шляхів європейської військової політики країни. Як відзначив відомий французький фахівець А.Парі, "зараз ядерний потенціал Франції набуває усе більшого стратегічного значення і здатний до забезпечення домінування у Європі в процесі формування автономного центру сили"18.
5. Жак Ширак: новим шляхом
На початку травня 1995 р. закінчується довготривала "Ера Міттерана" і до влади приходить неоголліст Жак Ширак. Одразу ж він розпочинає перетворення майже в усіх сферах життя Франції. Стосувались вони і ядерної політики. З вересня 1995 р. по лютий 1996 р. відбувалась так звана "остання серія" ядерних випробувань Франції у Тихому океані, яка, за твердженням офіційного Парижа, остаточно вдосконалила національну ядерну зброю.
Справжнім вибухом обурення відреагувало світове співтовариство на рішення Франції відновити ядерні випробування на атолах Муруроа та Фангатауфа у південній частині Тихого океану. Щоправда, одні країни обмежились висловленням дипломатичної стурбованості, а інші, такі, як Австралія, Нова Зеландія та Чилі, терміново відкликали своїх дипломатичних представників з Парижа. І ось 29 січня 1996 р. президент Франції заявив про остаточне припинення ядерних випробувань, які, за його словами, були необхідні, аби забезпечити надійність французької зброї стримування.
За 36 років після початку французьких ядерних випробувань було здійснено 210 вибухів. У лютому 1996 року Франції Жак Ширак оголосив про поетапне зняття з бойового чергування ядерних ракет на плато Альбіон у французьких Альпах, а також про закриття заводу у П'єралатті, що спеціалізувався на виготовленні компонентів французьких ядерних ракет. Невдовзі французьке зовнішньополітичне відомство скасувало свою особливу позицію у Договорі Тлателоко 1967 р. стосовно присутності французької ядерної зброї на території Латинської Америки. Париж також ратифікував у повному обсязі Договір Раратонга (1985 р.). Ці події безумовно свідчать про початок якісно нового етапу розвитку військово-політичної стратегії Франції. Є передумови для того, щоб французька ядерна політика відтепер базувалася на засадах стратегічної достатності, це сприятиме зміцненню міжнародної довіри та безпеки, до чого прагне більшість країн світу.
Loading...

 
 

Цікаве