WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Феномен української політики - Юлія Тимошенко - Реферат

Феномен української політики - Юлія Тимошенко - Реферат

останній зрадить своїй обіцянці. Тимошенко ж і Ющенко продемонструють, що вони можуть дотримуватися взятих на себе обіцянок. Газета "Україна молода" з приводу заяви Тимошенко зітхнула, що, на жаль, розвіюється значна частина ореолу інтриги. "Принцеса з претензіями стала простішою, скромнішою бізнес-леді", - констатувала газета.
Проте у березні 1999 року Юлія Тимошенко продемонструвала справедливість тези про те, що коли жінка каже "Ні", це означає "Може бути". Всі розмови про те, що вона ніколи не покине "Громаду", закінчилися виходом Юлії Володимирівни з фракції "Громади" у Верховній Раді. Натомість було заявлено про створення нової фракції під гучною назвою "Батьківщина". Разом із Тимошенко в нову фракцію пішли близько 20 старих "громадівців", серед них - Олександр Тучинов, Олег Білорус, Олег Блохін, Олександр Пухкал, Микола Габер та інші. До нової фракції приєдналася також доволі потужна фінансова група Валерія Бабича, що досі займала нейтралітет і не підтримувала у парламенті жодну політичну силу (очевидно, Валерію Георгієвичу була також потрібна підтримка і на виборах мера столиці, у яких він вирішив взяти участь). Поговорювали і про можливість подальшого блокування з костенківським Рухом. Нова фракція нараховувала 23 депутати і в парламенті Юлія Володимирівна вміло розіграла правило "золотої акції", дістаючи найбільше вигоди при голосуванні. Без "Батьківщини" і її голосів, як правило, будь-яке питання могло бути приречене на провал у сесійній залі. "В "Батьківщину" прийшли реалісти, а романтики залишилися у "Громаді", - сказала згодом Юлія Тимошенко в інтерв'ю газеті "Сегодня". Серед "романтиків" залишився і давній соратник Юлії Тимошенко Олександр Єльяшкевич ("Напевне, Олександрові Сергійовичу приємно безрезультатно доводити те, в що сам він мало вірить", -стверджувала Тимошенко).
У розпалі політичних баталій Юлія Тимошенко не забувала і про наукову роботу. Зокрема, вона у 1999 році захистила кандидатську дисертацію на тему "Державне керівництво податковою системою". "Це, в той же час, і концепція Податкового кодексу, який ми збираємося внести на розгляд Верховної Ради", - хвалилася Юлія Володимирівна. Податкова реформа, на думку Ю.Тимошенко, мала стати основним елементом запропонованої нею ж системи "семи економічних кроків", що мали лягти в основу "українського економічного дива". Поруч з іміджем політика, бізнесмена, державника, за Юлією Тимошенко стійко закріпився імідж реформатора. А з легкої руки журналіста Ореста Сохара ("ПіК") за нею закріпилося нове прізвисько - "Леді Ю." (за аналогією з принцесою Діаною - "Леді Ді").
У розпал президентської кампанії раптом виникли припущення, що оточення Юлії Володимирівни причетне до фінансування виборів Олександра Мороза. Тим більше, що й сама Тимошенко давала приводи для таких чуток: всупереч офіційній пропаганді, яка намагалася переконати загал у надзвичайно низькому рейтингу Мороза, Тимошенко дозволяла собі заявляти, ніби Мороз поруч із Кучмою є одним з найвірогідніших кандидатів на пост Президента. Наслідки не забарилися. Леді Ю. натякнули, що, незважаючи на зміну історичних епох і держав, у нас і надалі "Родина слишит, Родина видит". Під час поїздки в Хмельницьку область влітку 1999 року Леонід Кучма заявив, що про прем'єрство Юлії Тимошенко не може бути і мови, адже її руками проводив усі свої операції Павло Лазаренко (який на цей час вже перебував під арештом у США). Для підсилення слів свого патрона люди, що дуже близько стоять до Леоніда Кучми, почали кампанію переслідувань керівника секретаріату фракції "Батьківщина", відомого фінансиста з оточення Юлії Тимошенко Микола Сивульського та вжили санкції до контрольованого Юлією Тимошенко банку "Слов'янський".
Але Юлія Володимирівна відреагувала спокійно: мовляв, надходять тривожні чутки про похолодання наших з Президентом стосунків. Але це не завадить нам сформувати стійкий коаліційний уряд. Тобто, напрям вектору амбіцій Юлії Тимошенко став чітким і зрозумілим - уряд. При цьому навіть, якщо не на пост прем'єр-міністра, то вже точно не нижче міністра палива і енергетики. Хоча ще у квітні того ж року Юлія Володимирівна в інтерв'ю "Україні молодій" на запитання головного редактора Юрія Дорошенка "Якщо б Вам запропонували увійти до уряду, звичайно, на певних умовах, ви б погодилися?", відповіла: "Зовсім безперспективна справа. Як я вже говорила, треба ставити цілі, яких можна досягати. Цілі, які ми ставимо, переходячи від одного складу уряду до іншого, досягати не можна".
Але факт залишається фактом: коли у грудні 1999 року новопризначений прем'єр-міністр Віктор Ющенко запропонував Юлії Тимошенко посаду віце-прем'єра з паливно-енергетичних питань, то до цього кроку були готові і Юлія Володимирівна, і весь український народ. Політологи говорили про те, що Юлія Тимошенко - це чи не найцінніше надбання Уряду. Хоча у цей же час пророкували: вороги Тимошенко (а їх було надто багато) автоматично стануть ворогами Ющенка (майже за середньовічним принципом - "Ворог мого друга - мій ворог").
Початок урядової діяльності Юлії Тимошенко почався з її візиту до Москви на початку 2000 року. "Независимая газета" повідомляла у дні візиту, що " у нового вице-прем'єра добрі особисті стосунки з багатьма першими особами "Газпрому", з мером Москви Юрієм Лужковим". (Варто зауважити, що у 1987 році Юлія Тимошенко надіслала у Москву шість мармурових панно, які нині прикрашають входи в метро станцій "Пушкинская", "Тверская", "Чеховская" з надписами "К 850-летию Москві от ЕЭС Украины". З цього широкого жесту, нібито, почалася дружба Юлії Тимошенко з московським мером). І хоча до складу урядової делегації окрім Ю.Тимошенко, входили міністр палива і енергетики Сергій Тулуб та заступник голови правління "Нафтогазу України" Ігор Діденко, переговори з Ремом В'яхірєвим велися тет-а-тет. Як наслідок - Юлія Тимошенко визнала незаконний відбір російського газу українськими споживачами, рівно ж як і визнала борг українських споживачів за газ перед Росією у розмірі $ 2,8 млрд. Російська преса у ті дні зі злою іронією писала, що таким чином "Юлія Тимошенко не лише метафорично висікла себе і свою державу, але й отримала можливість нарешті розрахуватися і за борги ЄЕСУ перед Міністерством оборони РФ, які становлять 235 млн. дол."
В Україні піднялася хвиля невдоволення. Виправдовуватися почав голова "Нафтогазу" Ігор Бакай. Олександр Волков звинуватив Юлію Тимошенко у непатріотизмі. Вкрай вороже сприйняли інформацію, що надійшла з Москвви, у СДПУ(о). Однак Юлія Тимошенко заявила, що борг за газ - це не борг держави, а борг "Нафтогазу України". В умовах, коли президент Росії Володимир Путін у особистому листі на ім'я Леоніда Кучми пригрозив, що розвалить український ринок газу, а міністр енергетики Росії Віктор Калюжний заявляв про припинення надходжень російського газу в Україну, Юлія Тимошенко вирішила пожертвувати "Нафтогазом" - однією структурою. Тим більше, що у неї були свої порахунки з ІгоремБакаєм, який свого часу витіснив "клан" Тимошенків з газового ринку
Loading...

 
 

Цікаве