WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Феномен української політики - Юлія Тимошенко - Реферат

Феномен української політики - Юлія Тимошенко - Реферат

суті справи, він затвердив новий бюджет держави, порушивши при цьому 6 статтей Конституції України".
Поступово в оточенні Юлії Володимирівни з'являлися нові люди. Скажімо, молодий банкір Олександр Єльяшкевич, депутат Верховноїх Ради України та член "Громади" або підприємець Микола Сивульський. Водночас Юлія Володимирівна не відштовхувала від себе старих друзів, зокрема Олександра Турчинова (останній, маючи тісні контакти з протестантськими колами, зробив шалену рекламу Юлії Тимошенко на Заході).
Вистачало і ворогів. Опозиційність Юлії Володимирівни не могла пройти повз увагу Президента. І ось у тому таки 1998 році Леонід Данилович вирішує провести перерозподіл газового ринку в Україні. В результаті утворюється потужна структура "Нафтогаз України", яка усунула від посередницьких функцій на ринку газу такі комерційні структури, як, скажімо, ЄЕСУ чи "ОЛГаз". Юлія Тимошенко опинилася, здавалося б, біля розбитого корита, оскільки, за словами голови "Нафтогазу" Ігора Бакая, "всі заможні люди в Україні зробили свій капітал на російському газі". У інтерв'ю російській "Независимой газете" Юлія Тимошенко плакалася, що ЄЕСУ усунули від прибуткового бізнесу, у той час, як корпорація змогла "створити нетривку рівновагу у взаємних інтересах Росії та України по взаємозаліках за газ". На довершення всього Податкова адміністрація висунула позов щодо ЄЕСУ на суму 1,4 млрд. грн. (Юлія Вололдимирівна, щоправда, заявила, що виплатить суму, яку вимагала ДПА). Антипрезидентська риторика не могла зарадити у цій справі. Як кажуть араби, "якби за допомогою крику можна було би збудувати будинок, то осел побудував би ціле місто". Тому Юлія Тимошенко вирішує піти на примирення з Кучмою
І зроблено це було восени 1998 року. На початку листопада Юлія Володимирівна дала зрозуміти, що у ряді питань вона може піти на поступки нині діючій владі. Влада миттєво відреагувала, і Президент запросив Юлію Тимошенко на горнятко чаю. Бесіда закінчилася несподіванкою: Юлія Тимошенко увійшла у кабінет Кучми ворогом, вийшла з нього - союзником. Як там у Редьярда Кіплінга? "Я за воргом гнався сьогодні всю ніч - повернувся із другом назад". Важливо, що у Леоніда Кучми у цей час був надзвичайно низький рейтинг. Суспільно-політична та економічна ситуація в державі призвели до того, що народ озлобився стосовно нинішнього режиму. Багато хто покинув табір друзів Кучми, вважаючи, що при рейтингу в менш, аніж 8% сподіватися на перемогу неможливо. Юлія Тимошенко прийшла до Кучми у ту хвилину, коли йому були потрібні друзі. І у такий час можна пробачити навіть найбільш лютого ворога.
Саме у цей час, 10 листопада 1998 року, Юлія Володимирівна виступила на прес-конференції (широко трансльованій офіційними ЗМІ), де заявила, що, оскільки не вдається провести питання імпічменту Президента і відставки уряду, то потрібно цю владу використовувати, йти з нею на зближення і на співпрацю. "Юля спеклася" - з різними інтонаціями, які віддзеркалюють різне ставлення до факту, оцінили парламентські кулуари метаморфозу яскравої опозиціонерки, котра спочатку кинула рукавичку Президенту, а згодом заявила, що "тільки Леонід Кучма може сьогодні зіграти вирішальну роль у подоланні кризових явищ", - писала на сторінках газети "День" відома журналістка Тетяна Коробова. "Не братимемо до уваги колись нищівну критику Юлією Тимошенко уряду і Президента - ця нелюбов завжди була ситуативною, а не ідеологічною, тим більше - класовою", - відверто заявляв "ПіК".
Цілком можливо, що посередником у справі примирення Юлії Тимошенко з Президентом став відомий політолог Дмитро Видрін. Свого часу Дмитро Гнатович досить тісно співпрацював із Президентом (був радником із питань внутрішньої політики). Згодом через конфлікт із Дмитром Табачником покинув президентську Адміністрацію і гучно грюкнув дверима (разом із Олександром Разумковим). Тоді ж почали говорити про те, ніби Видрін і Разумков себе ще покажуть і що нібито обидвоє готуються до запуску нових "надпроектів" у сфері політики. Петро Василів у журналі "ПіК" припустив, що Дмитро Видрін координує діяльність групи іміджмейкерів Юлії Тимошенко (журналіста Віталія Чепиноги, соціолога Віктора Небоженка, психолога Олега Покальчука та поліграфіста Петра Якобчука). Тимошенко і Видрін часто разом з'являлися на прийомах і банкетах, скажімо на урочистостях з нагоди ювілею газети "Зеркало недели" (тоді це викликало справжній фурор і купу пліток). В'ячеслав Піховшек був куди відвертішим, заявивши, що Видрін настільки захоплений Юлією Володимирівною, що "готовий пити з її черевичка - вино? горілку? віскі? боржомі?"
Тимошенко пішла й далі - практично, завдяки чітко розіграному спектаклю у стінах парламенту було прийнято той проект Держбюджету, який був вигідний саме Президенту і Пустовойтенку. Окремі депутати потім у своїх коментарях висловлювали впевненість, що без Юлії Тимошенко цей проект бюджету не пройшов би. Як результат - Кучма мав усі підстави заявити, що "опозиції в Україні немає". Основна опозиційна сила - "Громада" - через дії Юлії Тимошенко виявилася розбалансованою.
Така ситуація призводить до конфлікту всередині "Громади". Було зрозуміло, що карта Павла Лазаренка - бита. Його було заарештовано в Швейцарії. Цьому передував замах на його життя - другий за рахунком - на самий Новий рік (коли автомобіль екс-прем'єра перевернувся на рівній дорозі). Потім розголосу набула історія з панамським паспортом та дачею Лазаренка… І все ж Лазаренко на січневій конференції "Громади" у Дніпропетровську заявив про необхідність розпуску опозиційного кабінету міністрів. Політрада "Громади" вважала, що опозиційний Кабмін ставить під удар цілу партію: "Весь репресивний аппарат влади був кинутий проти партії "Громада", а керівники опозиційного уряду використовували ситуацію для сепаратних переговорів з владою". На знак протесту Юлія Тимошенко подала заяву про звільнення з поста першого заступника голови партії. Олександр Турчинов також вийшов із керівництва партії. Хоча ще пару місяців перед цими подіями в інтерв'ю Ю.Тимошенко заявляла: "Мені здається, що "Громада" буде жити і розвиватися. Вона мені дуже дорога. Я ніколи її не покину, але не відмовлюся від боротьби за нормальний демократичний розвиток партії, навіть якщо з цього приводу виникнуть суперечності з лідером партії".
У іншому інтерв'ю, вже після виходу з керівних структур "Громади", Юлія Тимошенко знову наголосила: "Я ніколи не буду виступати в ролі розкольника партії. Якби я ставила перед собою таке завдання, то діяла б сьогодні за іншим сценарієм. Ініціювала б створення паралельних первинних організацій, організовувала б паралельні з'їзди… А я цього не ролю і робити не буду".
Водночас Юлія Тимошенко робить заяву, яка охолодила тих, хто бачив у цій жінці кандидата на пост Президента України. На самому початку 1999 року Юлія Володимирівна заявила, що не збирається балотуватися на найвищу державну посаду в Україні. Майже одночасно з нею подібні заяви роблять ще двоє людей- Віктор Ющенко та Олександр Ткаченко. Проте перед самими виборами

 
 

Цікаве

Загрузка...