WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Теоретичні концепції та аналітичні дискусії(пошукова робота) - Реферат

Теоретичні концепції та аналітичні дискусії(пошукова робота) - Реферат

прихильників критичних поглядів дійшли "спільного знаменника" і однаково стурбовані проблемою захисту демократичних принципів.
Інші теоретичні традиції
Крім двох головних існує чимало інших теоретичних підходів, які неможливо віднести до жодної з концепцій (ліберального плюралізму чи критичного підходу) і які широко застосовують під час наукових досліджень. Ми коротко розглянемо два з них.
Технологічний вплив
Технології, що їх застосовують засоби масової інформації, та їхній вплив на зміст інформації і аудиторію перебувають у центрі уваги наукового напрямку який МакКвейл називає "медіа-центричним" (medіa-centrіc) (McQuaіl, 1994, 85). Цей напрямок часом називають більш строго "технологічний детермінізм". Найяскравішим його представником був канадський історик Гарольд Ініс (Harold Іnnіs). Згідно з його теорією "прихованого впливу комунікацій", всі поширені моделі комунікації характеризуються власною внутрішньою спроможністю впливати на суспільство, у рамках якого ці моделі функціонують (Іnnіs, 1951, McQuaіl, 1994, 85). Так, технології усного поширення інформації, розвинуті у Стародавній Греції, "сприяли розвиткові винахідливості і культурної різноманітності, запобігали виникненню духовенства та захопленню ним монополії на освіту", натомість культура, що грунтується на технології письмової передачі інформації, є придатнішою для управління великими імперіями (McQuaіl, 1994, 85). Нові комунікаційні технології здатні зруйнувати існуючу владну базу і відкрити нові можливості як щодо часу, так і щодо простору (відкриття писемності означало перемогу над часом, письмове повідомлення могло зберігатися впродовж багатьох років, натомість засоби електронної комунікації сприяли підкоренню простору, оскільки дали змогу поширювати інформацію на великій території, але не зберігати її тривалий час). Маршал МакЛаген (Marshall McLuhan), інший представник канадської наукової школи, що працював у тому ж університеті, що й Ініс, розвинув його теорію далі, зосередивши увагу на тому, як окремі люди сприймають комунікаційні технології. Він стверджував, що, наприклад, друкований текст сприяє раціональному мисленню, оскільки читання - це індивідуальне заняття, натомість перегляд телевізійних програм спонукає до мислення нераціонального. Крім того, на думку МакЛагена, засоби масової інформації є "продовженням людини" (sіc) або, як мінімум, її почуттів (McLuhan, 1964). Ідеї прихованого впливу на суспільство деяких інформаційних технологій спричинили бурхливі дискусії про вплив телебачення на політичне, культурне і соціальне життя. Як приклад можна навести "Чотири аргументи на користь відмови від телебачення" Джері Мендера (Jerry Mander, 1978). Мендер доводить, що "у більшості ЗМІ їхнє головне використання і вплив визначено заздалегідь самою їх природою" (13); зокрема, вплив телебачення полягає у тому, що крім усього іншого, воно скорочує обсяг інформації, яку одержують люди, сприяє масовій пасивності і є від природи антидемократичним. Такий вплив телебачення не є результатом його неправильного використання чи комерціалізації, він запрограмований самою технологією. Згодом Елтіайд та Сноу (Altheіde and Snow, 1979) розробили дуже плідну концепцію "логіки ЗМІ". Ця концепція стосується "впливу ЗМІ на події у реальному світі, їх відбиття і сенс" (McQuaіl, 1994, 109). Це визначення було згодом використано для висвітлення прийомів, які можуть використовувати ЗМІ - організація, стиль, наголос і політичний імператив на користь певних політичних партій. Наприклад: режисура "подій для ЗМІ " з метою задоволення їхніх "потреб та внутрішньої логіки" (McQuaіl, 1994, 109).
Постмодернізм
Неможливо окреслити широкий і складний світ постмодерністських теорій у кількох коротких абзацах. На цю тему написано чимало книжок. Загалом вважають, що постмодернізм виник як одна з форм "модернізму", для якого були характерні глобальні теорії (або метатеорії), віра в прогрес і знання та скептичне ставлення до наукової або "об'єктивної істини". Прихильники постмодернізму наголошували на природній суб'єктивності всіх різновидів істини та подій і скептично поставилися до традиційних уявлень про їх відбиття - немовби знаки та образи уособлюють щось реальне. Якщо реальність є суб'єктивною, то дискусії про точність відбитті подій у засобах масової інформації та існування ідеології у новинах втрачають будь-який сенс.
Прихильники постмодернізму вважають, що за образами і знаками немає нічого реального - весь світ складається із знаків, і немає можливості оцінити точність подання подій. Стосовно ЗМІ це означає, що зараз, за доби масової комунікації, реальність, яка ймовірно ховається за знаками, зникла; наш попередній досвід нічого не вартий. Натомість світ, який ми сприймаємо, є лише одним з тлумачень, тобто набором знаків, певним чином пов'язаних з іншими знаками, - як у випадку з телекоментаторами, що зосередилися на питанні, чи є промова лідера достатньо "президентською" за тоном чи стилем, і у такий спосіб порівнюють її з тлумаченням попередніх промов у ЗМІ, (тобто порівнюють не зміст, а образ). Інший приклад - це обрання лідерів політичних партій на тлі їх телевізійного іміджу: поняття "добрий лідер" стосується образу, створеного за допомоги певних телевізійних прийомів та виразних засобів і відбиває насамперед логіку масових видовищ і драми. Таким чином, світ постмодернізму насичений ЗМІ, що проникають у найвіддаленіші його куточки. Всі наші орієнтири є лише образами, створеними засобами масової інформації: існує лише нескінченна гра образів, що не мають фіксованого значення (Hackett and Zhao, 1998, 123). Якщо всі знаки стосуються лише інших знаків, то ідеологія (у розумінні "викривлення" дійсності) не піддаєтьсявизначенню, і самі по собі проблеми ідеології не виникають.
Отже, постмодернізм можна схарактеризувати як "відхід від політичної ідеології, звільнення і відмову від Утопії, певною мірою втрату віри у могутність науки і розуму" (McQuaіl, 1994, 59). Він прославляє різноманітність, іронію та відносність, цінує часткове вище загального, не розрізняє "високу" і "масову" культуру і відкидає ідею "об'єктивної істини". Його загальний підхід представники деяких наукових шкіл характеризують як "аполітичний і неморальний" (McQuaіl, 1994, 60), причому особливий наголос роблять на його "фрагментацію і розривність" (O'Sullіvan, Haretley, Saunders, Montgomery and Fіske, 1994, 234). Можливо, найкращим визначенням концепції постмодернізму є "рефлективне обернення ідей Просвіти на самих себе" (Dahlgren, 1995,73).
Хай там як, але деякі дослідження та ідеї (Curran, 1996c), схарактеризовані як постмодерністські та "ревізіоністські", залишили свій слід у теорії ЗМІ і суспільства. Наприклад, наголошуючи на "відносній автономності" журналістів, ці теорії заперечують ідею абсолютного, згори донизу, контролю над ЗМІ з боку еліти. Крім того, проголошення ревізіоністами автономії аудиторії змусило послідовників школи критичного підходу приділити більше уваги своїй ідеї тотального (або одновимірного) впливу на неї з боку ЗМІ.
Висновки
Ми розглянули деякі головні теоретичні погляди та протиріччя між ними у сфері політичної комунікації. Тепер ми повернемося до наших трьох напрямків аналізу новин і наукових досліджень, які можна віднести до ліберальної або критичної традиції.
Loading...

 
 

Цікаве