WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Україна і Європейський Союз - Реферат

Україна і Європейський Союз - Реферат

кошти на закриття ЧАЕС.
У березні 1997р. в Києві був відкритий Документаційний Центр ЄС. Одне із завдань цього Центру - сприяти реформуванню українського законодавства відповідно до європейських стандартів. Одним із прикладів є впровадження в дію Постанови Кабміну України. Таким чином вже можна відчути "присутність" ЄС в нашій державі.
5 вересня 1997 року в Києві відбувся Перший Саміт Україна - ЄС, на якому дві сторони підтвердили свої наміри щодо подальшої співпраці та наголосили на якнайшвидшій ратифікації УПС між Україною та Євросоюзом.
Як вже зазначалось вище, із 1 березня 1998 року почала діяти Угода про партнерство України з ЄС, що вивела взаємовідносини двох сторін на якісно новий щабель і відкрила Україні перспективу асоційованого членства в ЄС.
Заява Прем'єр-міністра України 9 червня 1998 року в Люксембурзі про бажання нашої держави стати асоційованим членом ЄС ще раз підтвердила серйозність намірів України асоціюватися з Євросоюзом. Вона стала логічним продовженням наполегливої роботи всіх гілок влади України. Про важливість "європейського вектору" зовнішньої політики України, зокрема, свідчать і ряд ухвалених нормативних актів (насамперед, Указ Президента України від 11 червня 1998 року "Про запровадження стратегії інтеграції України до Європейського союзу", а також від 24 лютого 1998 року "Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво України та ЄС і вдосконалення механізму співробітництва з ЄС), а також створення спеціального органу з економічної та соціальної інтеграції до ЄС - Національного агентства України з питань розвитку та європейської інтеграції.
Кульмінацією сьогоднішніх відносин між Україною та Євросоюзом і перспектив їх подальшого розвитку став Другий Саміт Україна - Європейський Союз, що відбувся 16 жовтня 1998 року в столиці Австрії м. Відні. За результатами Саміту, у спільному комюніке для преси, сьогод-нішній стан двосторонніх відносин між Україною та ЄС було охарактеризовано як "унікальне і стратегічне партнерство."
Без сумніву, Європа готова до співпраці із Україною. Водночас і Україна бачить своє майбутнє в об'єднаній Європі. І як влучно зазначив Міністр закордонних справ України Б.Тарасюк, "в тій Європі, в яку Україна активно інтегрується і знаходить у цьому підтримку і розуміння." Україна для ЄС виступає стратегічним партнером, перш за все внаслідок спільних сфер інтересів: безпека та мир на континенті, економічна співпраця, культурні зв'язки та ін. Про це свідчать проаналізовані конструктивні кроки двосторонньої співпраці.
Які ж можливі подальші кроки України на шляху інтеграції до європейських структур?
Перший варіант. Поглиблення співпраці відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво з ЄС, використовуючи її економічні положення та створення зони вільної торгівлі Україна - ЄС вже в 1999/2000 рр. За підтримки Брюсселя, вступ України в СОТ. Цей варіант має всі підстави для успішного втілення в життя лише з однією умовою: Україна подолає економічний спад і досягне стабілізції своєї економіки, водночас, продовжуючи курс реформ.
Другий варіант. Тісна співпраця України з ЄС в галузі зовнішньої політики, повноправна участь в ОБСЄ, РЄ, ЦЄІ і взаємодія із НАТО, ЗЄС та іншими європейськими структурами, сприятиме цілком реальним можливостям України отримати статус асоційованого партнера ЄС. У разі підйому своєї економіки, це "часткове асоційоване членство в ЄС у політичній сфері" Україна здатна перетворити на повноцінне.
Третій варіант. Цей варіант спирається на негативні тенденції в розвитку Української держави. Внаслідок нестабільності та соціальних протиріч ще протягом 5-10 років ЄС втратить інтерес до підтримки України. Держава, яка є неконкурентноспроможною на європейському та світовому ринках, держава-споживач застарілої техніки та неякісних товарів, держава із низьким життєвим рівнем населення і мінімальним рівнем свободи особистості не зможе бути рівним партнером Євросоюзу. Така держава врешті-решт перетвориться на сировинний придаток для розвинутих країн та джерело дешевої робочої сили. Будемо сподіватися, що цей сценарій, не дивлячись на реалії його втілення, ніколи не спіткає Україну, а тільки залишиться на папері.
Запропоновані варіанти можливих взаємовідносин України з ЄС можути мати своє продовження. Кожен з них більшою мірою залежить від самої України, ніж від країн ЄС. Хотілось би сподіватись, що слова Президента Л. Кучми, з виступу на засіданні Асамблеї ЗЄС в 1996р. про те, що "... питання інтеграції України в європейські структури не є питанням вибору, а це тільки питання часу", стануть реальністю вже в найближчому майбутньому.
Проблеми подальшої інтеграції України до ЄС можна класифікувати як політичні, соціально-економічні і духовні. Якщо перших дві цілком зрозумілі, то останні потребують пояснення. Інтеграція з Європою поки що для більшості українців - щось абстрактне. Теми "світлого майбутнього" і орієнтація на "старшого брата" все ще керують багатьма політиками України. Таким чином, менталітет громадян України ще не досягнув того рівня, який здатний забезпечити поступ українського суспільства до сім'ї європейських народів. Ці проблеми є не менш важливі, ніж політичні та соціально-економічні.
Отже, розглянувши найважливіші аспекти діалогу Україна - ЄС в 1991-1999рр., слід зазначити, що не дивлячись на значні проблеми і недоліки двосторонніх відносин, можна зробити висновок, що досягнуто вже немало. Водночас, в першу чергу Україні слід ще багато попрацювати для вирішення своїх внутрішніх проблем, продовження курсу реформ і подальшої інтеграції в Європу. Подальші темпи процесу інтеграції України до європейських структур в руках народу України, його бажанні та праці.
Література:
1.Будкін В. У рамках особливого партнерства // Політика і час. - 1998. - № 9. - С. - 23-28.
2.Вектори української дипломатії // Політика і час. - 1995. - № 10. - С. 3-9.
3.Горбулін В. Сценарії наближення україни та Польщі до Європейського Союзу мають багато складових // Урядовий кур'єр. - 24 травня 1997р. - С. 2.
4.Євангелос С. До ЄС не так далеко, якщо прискорити ходу // Віче. - 1996.- № 12. - С.102-111.
5.Забарко Б. Україна та людський вимір європейського процесу (на шляху до включення в Європейські структури) // Політологічні читання. - 1993 - № 4. - С. 3-29.
6.Ігрошкін Г. Об'єднана Європа: що там нас чекає // Політика і час. -1995. - № 7 - С .3-10.
7.Кіш Є. Європа у пошуках нової ідентичності // Нова політика. - 1998. - № 3. - С. 3-6.
8.Кравчук Л.М. Нова Україна в новій Європі // Політика і час. - 1993. - № 2.- С. 4-9.
9.Круглашов А.М. Україна та Європейський Союз: ностальгія за майбутністю // Політичні студії. - Чернівці, 1997. - С.40-49.
10.Кузьо Т. Європа чи Євразія? Стратегія для України // Розбудова держави. -1996. - № 6.- С. 14-16.
11.Кучма Л.Д. Нова архітектура в Европі неможлива без України // Політика і час. - 1996. - № 7. - С. 3-7.
12.Кучма Л.Д. Україна на шляху до Європи // Політика і час. - 1995. - № 7. - С. 3-6.
13.Кучма Л.Д. Україна і майбутнє Європи // Політика і час. - 1996. - № 7. - С. 3-7.
14.Кирстен Й., Вейхельт В. Некоторые замечания по поводу процесса європейской интеграции // Государство и право. - 1993 - № 4. - С. 131-134.
15.Мороз О. Шлях до Європи // Політика і час. - 1995. - № 11.- С. 10-13.
16.Мошес А. Политика Запада в отношении Украини // Мировая экономика и международние отношения.- 1996. - № 12. - С. 90-98.
17.Павличко Д. Європа відчула, що вона більша, ніж здавалось // Віче. - 1992. - № 8.- С. 139-145.
18.Рудяков Л. До і після Маастрихту // Політика і час. - 1996. - № 7 - С.41-45.
19.Скаленко О., Дрозденко В. Проблеми входження України до Європейського Союзу // Розбудова держави. - 1996. - № 2. - С. 1-33.
20.Фадеева Т. Единая Европа: наследие и судьба // Вопроси философии. - 1992. - № 4. - С. 108-117.
21.Якемчук Р. Україна і Європейський Союз // Сучасність. - 1997. - № 10.- С. 95-99.
22.Peter van Ham. Ukraine, Russia and European Security: Implications for Western Policy. - Paris, 1993. - 61 p.
Loading...

 
 

Цікаве