WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Характеристика СДП(о)У. Її роль в політичних процесах України - Контрольна робота

Характеристика СДП(о)У. Її роль в політичних процесах України - Контрольна робота

збройне повстання відкидалась. Українські соціал-демократи перебували під впливом ідей СДРПА, яка обстоювала поступову соціалізацію засобів виробництва, здобуття влади парламентським шляхом, збереження і використання існуючої держави як інструменту суспільної трансформації.
У 1907 році на виборах до австрійського парламенту УСДП здобула 2 місця (Я. Остапчук та С. Вітик). Партія входила до ІІ Інтернаціоналу, мала постійне представництво на його конгресах.
У лютому 1900 р. на конференції студентських громад i політичних гуртків у Харкові була заснована Революційна Українська партія (РУП) - перша політична партія Наддніпрянської України. Серед її засновників були Д. Антонович, Б. Камінський, Л. Мацієвич, М. Русов. Метою цієї першої у Східній Україні політичної організації було об'єднання різних поколінь і класів у боротьбі за національні права і соціальну революцію. Новостворена партія виступала не тільки проти неполітичного українофільства, а й проти примирення з російськими революційними групами в Україні. Деякий час програмним документом партії була брошура "Самостійна Україна" (автор М. Міхновський).
У 1900 році незалежно від РУП було створено іншу організацію соціалістичного спрямування. Це була Українська соціалістична партія (УСП), засновником і ідеологом якої був українець польського походження журналіст Б. Ярошинський. Програмним документом УСП був "Нарис програми Української партії соціалістичної", надрукований улітку 1900 року.
Програма УСП і її прагнення до союзу з соціал-демократами і соціалістами Росії та Польщі викликали критичну реакцію з боку найстарішої української соціал-демократичної організації - групи І. Стешенка і Лесі Українки, яка випустила в 1901 р. у Львові "Оцінку "Нарису програми Української партії соціалістичної"". Леся Українка, добре знаючи про централізаторські і великодержавні погляди російських і польських соціал-демократів, висловлювала сумнів щодо можливості безперешкодного створення незалежної Української держави після повалення самодержавства. Вже 1901 року УСП погодилась у певній мірі з висловленими критичними зауваженнями, але продовжувала зберігати власну думку щодо більшості політичних процесів в Україні.
У червні 1903 - січні 1904 років УСП входила до складу РУП, а у 1905 році - припинила своє існування. Більша частина колишніх членів партії увійшла до лав ППС (Польської партії соціалістичної). Разом з тим, партія залишила помітний слід у суспільно-політичному русі, насамперед через те, що її програма наголошувала на існуванні національного і соціального гніту і вимагала утворення незалежної Української республіки.
Створена в результаті розколу РУП Українська соціал-демократична спілка ("Спілка") одразу ж після створення приєдналась до РСДРП. На женевській конференції РСДРП (квітень 1905 року) "Спілка" була визнана автономною складовою частиною партії на основі окремого статуту.
У 1906 році "Спілці" вдалося очолити керівництво масовим пролетарським рухом на півдні Російської імперії. Певний успіх вона мала і під час виборів до ІІ Державної Думи, провівши до неї 14 депутатів. Проте організація, яка проголошувала себе єдиним представником українського пролетаріату і налічувала від 4,3 до 7 тисяч чоловік, перестала звертати увагу на національні проблеми, вважаючи своїм основним завданням вирішення соціально-економічних питань.
Наприкінці 1906 року "Спілка" стала політично і чисельно занепадати. У 1907 році був заарештований майже весь її центральний комітет. До 1911 року вона припинила своє існування, а рештки членів партії об'єдналися з УСДРП.
У грудні 1905 року більша частина РУП трансформувалася в Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП). В основу програми УСДРП було покладено Ерфуртську програму німецької соціал-демократії. Членами УСДРП були відомі громадські та культурні діячі - М. Порш, В. Винниченко, С. Петлюра, М. Вороний, І. Стешенко, М. Левитський, В. Чехiвський, А. Левицький та інші.
Після падіння Української Народної Республіки соціал-демократи мали змогу легально діяти лише у Західній Україні (Галичина і Волинь). У цей час радикали об'єдналися з залишками українських есерів і утворили Українську соціал-радикальну партію (УСРП) .До її складу, крім названих вище, увійшли окремі організації УСДРП.
У міжвоєнний період УСДРП продовжувала діяти в еміграції. Соціал-демократи відіграли значну роль у створенні емігрантських культурних центрів, зокрема, Українського соціологічного інституту, Українського вільного університету та Українського робітничого університету. Наближення Другої світової війни унеможливило діяльність УСДРП навіть в еміграції. На Празькій партійній конференції в 1938 році її діяльність була тимчасово припинена. Разом з тим, конференція вирішила при першій нагоді відновити діяльність соціал-демократичної партії в Україні та участь в Соціалістичному Інтернаціоналі за умови визнання ним незалежності України і відмежування від марксизму.
Після Другої світової війни в 1950 році на з'їзді в Ауґсбурзі (Німеччина) членами колишніх УСДРП, УСДП і УСРП була утворена Українська соціалістична партія (УСП). УСП відновила участь українських соціал-демократів у Соціалістичному Інтернаціоналі і працювала в ньому до 1976 року.
3. СДПУ(О) В ЦИФРАХ І ФАКТАХ
Сьогодні в Україні активно працюють Кримська Республіканська, 24 обласні, Київська та Севастопольська міські організації, 780 міських і районних організацій СДПУ(О) та понад 17 тисяч первинних партійних осередків. Це свідчить про те, що партія стала потужною політичною силою, здатною змагатися за владу, втілювати в життя ідеали Свободи, Справедливості і Солідарності.
Весь цей період продовжувалося зростання лав партії. За останні чотири роки партія збільшилася у чотири рази - з 85-ти тисяч у жовтні 1998-го до 353 тисяч у березні 2003 року. Наразі вона охоплює всі адміністративно-територіальні одиниці України.
Найбільшими за чисельністю є Закарпатська обласна партійна організація, яка нараховує 36 401 члена партії, Харківська та Запорізька обласні парторганізації, на обліку в яких відповідно 32 300 і 25 115 партійців.
Більше половини членів СДПУ(О) - жінки. Їх у партії 174 622 або 50,2% від загальної кількості об'єднаних соціал-демократів.
Серед членів СДПУ(О) 12,9% - працівники сільського господарства, 10,3% - науки і освіти, 8% працюють у легкій і важкій промисловості. 2,9% або 9912 членів СДПУ(О) - в органах влади та місцевого самоврядування. В лавах налічується 33 247 студентів та учнів (9,6%), а також 30 867 пенсіонерів (8,9 %).
Членами СДПУ(О) сьогодні є заступник Голови Верховної Ради України, 2 Надзвичайних і Повноважних Посли України, 2 міністри, 2 голови державних комітетів, 1 державний секретар, відповідальні працівники Адміністрації Президента України, 3 голови та 12 заступників голів обласних державних адміністрацій, 25 голів районних державних адміністрацій та141 їх заступник, а у 1998 році у наших лавах перебували лише 1 голова та 2 заступники голів обласних державних адміністрацій.
Членами СДПУ(О) є 25
Loading...

 
 

Цікаве